Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №949/2360/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2360/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026186110000070 від 17 жовтня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Велонь Дубровицького району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою-спеціальною освітою, військовослужбовця Збройних Сил України, солдата військової частини НОМЕР_1 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2024 року на виконання указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України на військову службу за мобілізацією на особливий період.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №118 від 24.04.2026 солдат ОСОБА_3 , призначений на посаду оператора безпілотних літальних апаратів відділення управління командира мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 13.12.2024 зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення, і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно зі ст.68 Конституції України, кожен громадянин зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно зі ст.ст.3, 27 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов`язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, сумлінно вивчати військову справу, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Стаття 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Однак, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, обіймаючи посаду оператора безпілотних літальних апаратів відділення управління командира мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, умисно спричинив тілесне ушкодження ОСОБА_4 за наступних обставин.

Так, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, достовірно знаючи, що життя та здоров`я кожної людини охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально-караним діянням, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 16 жовтня 2026 року, близько 22:00 години, ОСОБА_3 , перебуваючи на прилеглій території магазину «Продукти», який розташований по вул. Центральній, 115 в с. Велюнь Сарненського району Рівненської області, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, застосував до потерпілого фізичне насильство, а саме наніс один удар скляною пляшкою, яку тримав у правій руці, в ділянку обличчя, а саме лівої брови.

Унаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани лівої брови (розмірами 2х2 см з рівними краями), ступінь тяжкості яких визначено відповідно до висновку судово-медичної експертизи, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до Дубровицького районного суду Рівненської області в порядку ст.302 КПК України, з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Із змісту заяви обвинуваченого, яка була складена у присутності захисника, вбачається, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Потерпілий ОСОБА_4 відповідно до поданої заяви погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений із обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Відповідно до частин 2, 3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, а також заяву потерпілого ОСОБА_4 , який не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному порядку, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381–382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, а саме спричинив умисне легке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_4 , що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.

У поданій заяві ОСОБА_3 зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені у повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення беззаперечно визнає у повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно зі ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, згідно зі ст.12 КК України, класифікується як кримінальний проступок.

Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він в раніше не судимий (а.п. 14), на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває (а.п. 17), за місцем проживання та несення служби характеризується позитивно (а.п. 19, 42).

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Тому, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем Збройних Сил України, та вважає необхідним і достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.125 КК України, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідатиме особі ОСОБА_3 .

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Майнова шкода, документально підтверджені витрати на залучення експерта та речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області ОСОБА_1