Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №743/420/26 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/420/26

Провадження № 2/743/393/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.06.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 726454552 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 400 гривень двома траншами шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № МВ-ТП/50, укладеного 26.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 153,88 гривні: тіло кредиту - 10 400 гривень, проценти - 20 129,88 гривні, комісія - 624 гривні.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.07.2026.

Витребувано від акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» письмові докази щодо належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та виписки про рух коштів за нею за 20.06.2025 та 04.07.2025.

06.05.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом інформація.

26.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову з мотивів недоведеності розміру заборгованості, необґрунтованості нарахування процентів після відступлення права вимоги і комісії, а також неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу.

29.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 08.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.06.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 726454552 в електронній формі. Паспорт споживчого кредиту і кредитний договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 20.06.2025, з боку кредитодавця - кваліфікованим електронним підписом директора. Верифікацію позичальника здійснено шляхом покладання на результати належної перевірки клієнта АТ КБ «ПриватБанк» (пункт 4.7 кредитного договору).

За пунктами 2.2, 2.3 кредитного договору кредитний ліміт становить 10 400 гривень, перший транш у розмірі 5 000 гривень надається 20.06.2025. Згідно з пунктом 11.1 кредитного договору договір діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання; кінцева дата повернення кредиту - 20.07.2030 (пункт 7.3).

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору позичальнику надається дисконтний період кредитування строком 30 днів від дати отримання першого траншу; рекомендованою датою повного повернення кредиту є дата закінчення дисконтного періоду - 20.07.2025 (пункт 7.1). Після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щоденно (пункт 7.4.2).

Пунктом 8.3 кредитного договору встановлено базову процентну ставку в розмірі 0,98 відсотка на день від суми залишку кредиту, що становить 357,70 відсотка річних; процентна ставка є фіксованою (пункт 8.2). За пунктом 8.7.1 кредитного договору за період з 20.06.2025 по 20.07.2025 за умови повного дострокового погашення кредиту застосовується дисконтна ставка 0,80 відсотка на день. Згідно з пунктом 8.11 кредитного договору у разі користування кредитом після спливу 6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду знижки на процентну ставку не надаються. Проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування ним з першого дня надання траншу до дня закінчення строку дії договору (пункт 8.10).

Відповідно до пункту 8.4 кредитного договору комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, а є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором; комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу, а у разі видачі наступних траншів - у день видачі кожного траншу. Розмір комісії за надання першого траншу становить 300 гривень (пункт 8.5). Пунктом 1.1.16 кредитного договору комісію визначено як грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю у якості однієї із форм оплати за надані кредитодавцем послуги за договором. Переліку конкретних послуг, за які стягується комісія, кредитний договір не містить.

04.07.2025 сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, підписану позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, якою погодили надання позичальнику траншу в сумі 5 400 гривень, після чого сума кредиту становить 10 400 гривень (пункти 1.1, 1.2 додаткової угоди). Базова процентна ставка для всієї суми кредиту становить 0,98 відсотка на день (пункт 1.4 додаткової угоди); під час надання траншу нараховується комісія за надання кредиту в розмірі 324 гривні (пункт 1.6 додаткової угоди).

На виконання кредитного договору первісний кредитодавець перерахував позичальнику на платіжну картку № 4149-49XX-XXXX-4454 кошти 20.06.2025 у сумі 5 000 гривень і 04.07.2025 у сумі 5 400 гривень, що доводиться підтвердженнями ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів та довідками первісного кредитодавця про ініціювання платіжних операцій.

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 23.04.2026, наданою на виконання ухвали суду, платіжну картку № 4149-49XX-XXXX-4454 емітовано на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до виписки за рахунком цієї картки 20.06.2025 і 04.07.2025 на рахунок зараховано кошти в сумах 5 000 гривень і 5 400 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитодавця проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 0,80 відсотка на день на суму першого траншу, з 04.07.2025 - на всю суму кредиту 10 400 гривень, а з 21.07.2025 - за базовою ставкою 0,98 відсотка на день, тобто 101,92 гривні за день; за період з 20.06.2025 по 26.08.2025 нараховано 5 662,24 гривні процентів. 28.07.2025 відповідач сплатила 5 гривень, які зараховано в погашення процентів. Інших платежів відповідач не здійснювала.

26.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/50.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 26.08.2025 до договору № МВ-ТП/50 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 726454552 складає 21 881,24 гривні, а саме: 10 400 гривень - заборгованість по кредиту, 5 657,24 гривні - заборгованість по відсотках, 624 гривні - заборгованість по комісії, 5 200 гривень - неустойка.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 726454552 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 21 881,24 гривні, а саме: 10 400 гривень - заборгованість по кредиту, 5 657,24 гривні - заборгованість по відсотках, 624 гривні - заборгованість по комісії, 5 200 гривень - неустойка.

Оплату фінансування за договором факторингу позивач здійснив, що підтверджується копією платіжної інструкції від 17.09.2025. Первісний кредитодавець склав повідомлення від 26.08.2025 на ім`я позичальника про відступлення права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за період з 27.08.2025 по 15.01.2026 позивач нараховував проценти за базовою ставкою 0,98 відсотка на день на суму кредиту 10 400 гривень у розмірі 101,92 гривні за кожен день, усього за 142 дні - 14 472,64 гривні. Загальна сума процентів становить 20 129,88 гривні (5 657,24 + 14 472,64), загальна сума заборгованості з урахуванням неустойки - 36 353,88 гривні.

Повідомленням від 16.01.2026 ТОВ «Таліон Плюс» з посиланням на пункт 9.1.1.7 кредитного договору вимагало від позичальника дострокового повернення всієї суми заборгованості. Після 15.01.2026 проценти позивач не нараховував.

До стягнення позивач заявив 31 153,88 гривні: тіло кредиту - 10 400 гривень, проценти - 20 129,88 гривні, комісія - 624 гривні. Неустойку в розмірі 5 200 гривень до позовних вимог не включено.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання кредитного договору і додаткової угоди від 04.07.2025 одноразовими ідентифікаторами підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону не належить відповідачу або що ідентифікатори «JRDJ» і «1905» було використано іншою особою.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Заперечуючи проти позову у частині стягнення комісії, відповідач у відзиві стверджувала, що позивач не довів правової природи комісії в розмірі 624 гривні, за яку саме послугу вона стягується і чи не є вона прихованою додатковою платою за видачу кредиту.

На спростування цих аргументів позивач у відповіді на відзив зазначав, що комісія передбачена пунктами 8.4, 8.5 кредитного договору і додатковою угодою, не є платою за додаткові чи супутні послуги, а входить до загальних витрат за споживчим кредитом, право на встановлення яких передбачено частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд виходить з такого.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір і додаткова угода від 04.07.2025 передбачають стягнення з позичальника комісії в загальному розмірі 624 гривні (300 гривень і 324 гривні) за надання кредиту, яка нараховується в день видачі кожного траншу.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Надання (видача) кредитних коштів, у тому числі кожного додаткового траншу, є виконанням кредитодавцем свого основного обов`язку за кредитним договором і діями, які він вчиняє у власних інтересах, а не послугою позичальникові. Пункт 8.4 кредитного договору прямо визначає, що комісія не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, а інших послуг, за які вона стягується, договір не називає. Подібний підхід застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17. Вона дійшла висновку, що дії банку, які є наслідком реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, не є послугою, яку замовив позичальник.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», і на підставі частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 цього Закону є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 624 гривні задоволенню не підлягає.

Заперечуючи проти позову у частині процентів за користування кредитом, відповідач у відзиві та запереченнях стверджувала, що позивач не довів підстав збільшення процентів після відступлення права вимоги з 5 657,24 гривні до 20 129,88 гривні, періоду, бази і ставки нарахування, посилалася на неспівмірність процентів із сумою тіла кредиту, розбіжність сум заборгованості в матеріалах справи та на засади добросовісності, розумності і справедливості (статті 3, 509, 627 ЦК України).

На спростування цих аргументів позивач у відповіді на відзив зазначав, що до нового кредитора перейшло право нараховувати проценти на умовах кредитного договору, проценти нараховано за базовою ставкою 0,98 відсотка на день у межах строку дії договору до його дострокового розірвання, а нараховані суми є погодженою сторонами платою за користування кредитом, а не штрафними санкціями.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України проценти за користування кредитом є платою, яку позичальник вносить за правомірне користування наданими йому коштами; їх розмір і порядок нарахування встановлюються договором. Натомість неустойкою (штрафом, пенею) у розумінні статей 549, 551 ЦК України є грошова сума, яку боржник зобов`язаний сплатити у разі порушення зобов`язання, тобто міра відповідальності за прострочення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 виходила з того, що проценти за користування кредитом сплачуються за можливість правомірно користуватися коштами протягом певного часу, а не як санкція за порушення зобов`язання. Право суду зменшити розмір, передбачене статтею 551 ЦК України, стосується виключно неустойки і на проценти за користування кредитом не поширюється.

У цій справі позивач штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) до стягнення не заявляв. Договірна денна процентна ставка 0,98 відсотка не перевищує максимального розміру денної процентної ставки за договором про споживчий кредит у 1 відсоток, встановленого частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктами 1.3, 4.1 договору факторингу передбачено перехід до фактора як наявних, так і майбутніх прав грошових вимог за кредитним договором. Тому право нараховувати після 26.08.2025 проценти за договірною ставкою в межах строку дії кредитного договору належить позивачу.

Суд перевірив розрахунок позивача. Проценти за період з 27.08.2025 по 15.01.2026 нараховано за 142 дні за базовою ставкою 0,98 відсотка на день на залишок кредиту 10 400 гривень, що становить 14 472,64 гривні (10 400 ? 0,98 % ? 142). Разом із процентами, право вимоги щодо яких перейшло до позивача за реєстром прав вимоги (5 657,24 гривні), загальна сума процентів становить 20 129,88 гривні. Нарахування здійснено в межах строку дії кредитного договору, встановленого до 20.07.2030, і припинено позивачем 15.01.2026. Право вимагати дострокового повернення кредиту у разі затримання сплати процентів щонайменше на один місяць передбачено пунктом 9.1.1.7 кредитного договору; як встановлено, після закінчення дисконтного періоду відповідач проценти не сплачувала, за винятком 5 гривень 28.07.2025.

Посилання відповідача на розбіжність сум у матеріалах справи також не свідчать про недоведеність заборгованості. Сума 21 881,24 гривні відображає обсяг заборгованості на дату відступлення права вимоги, сума 36 353,88 гривні - заборгованість станом на 15.01.2026 з урахуванням неустойки, а заявлена до стягнення сума 31 153,88 гривні дорівнює заборгованості станом на 15.01.2026 без неустойки, яку позивач до стягнення не заявляв (36 353,88 - 5 200). Контррозрахунку або доказів сплати інших сум відповідач не надала.

Таким чином, доводи відповідача щодо процентів за користування кредитом суд відхиляє.

За винятком комісії, розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 5.1 кредитного договору і пункту 1.3 додаткової угоди первісний кредитодавець перерахував 10 400 гривень на платіжну картку позичальника № 4149-49XX-XXXX-4454, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» за рахунком цієї картки. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України первісний кредитодавець належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 726454552 перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до позивача на підставі договору факторингу.

Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 21 881,24 гривні.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.06.2025 № 726454552 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 30 529,88 гривні з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 624 гривні слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гривні, що підтверджується копією платіжної інструкції від 17.03.2026.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 31 153,88 гривні, з яких задоволено 30 529,88 гривні, що становить 98,00 % від заявлених вимог (30 529,88 / 31 153,88 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 609,15 гривні (2 662,40 ? 98,00 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: договір про надання правової допомоги від 02.12.2024 № 5, укладений з адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», додаткову угоду від 12.03.2026 № 3020 до нього, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2026 і копію платіжної інструкції від 12.03.2026 про оплату послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з частинами 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат. Відповідач у відзиві та запереченнях просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000 гривень, посилаючись на типовий характер справи і шаблонність процесуальних документів.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, юридичні питання вирішуються на підставі усталеної практики Верховного Суду. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2026 на аналіз обставин справи витрачено 4 години, на підготовку досудової вимоги - 2 години, на підготовку позовної заяви та доказів - 10 годин; такий обсяг часу для позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів, є завищеним. У судових засіданнях представник позивача участі не брав. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 98,00 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 940 гривень (3 000 ? 98,00 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: вулиця Жабинського, будинок 13, місто Чернігів, Чернігівська область, 14017) заборгованість за кредитним договором від 20.06.2025 № 726454552 у розмірі 30 529 (тридцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: вулиця Жабинського, будинок 13, місто Чернігів, Чернігівська область, 14017) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 940 (дві тисячі дев`ятсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: вулиця Жабинського, будинок 13, місто Чернігів, Чернігівська область, 14017) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 609 (дві тисячі шістсот дев`ять) гривень 15 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.11.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ