Суд: Новозаводський районний суд м. Чернігова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №751/8288/26
Суддя: Діденко А. О.
Справа №751/8288/26
Провадження №2/751/3199/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Діденко А. О.
секретаря судового засідання Рак Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Встановив:
ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101956868 від 27.11.2025 у розмірі 19 685,87 грн, а також понесених судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договорів.
Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 27.08.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що є повідомлення в справі, про поважні причини неявки суд не повідомив та у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надав.
Зважаючи на викладене суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.
Суд встановив, що 27.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 101956868 (індивідуальна частина) (далі - кредитний договір, договір). Договір укладено в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця з використанням вебсайту tengo.ua та підписано позичальником 28.11.2025 року о 18:33 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «140567». Перед укладенням договору відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «889178» Паспорт споживчого кредиту № 101956868, яким до його відома доведено основні умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Відповідно до пункту 6.7 кредитного договору позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID Національного банку України.
Анкета-заява на кредит № 101956868 від 27.112025 року містить попередні параметри кредитування (замовлена сума 6 500,00 грн, строк 30 днів). За таких обставин суд виходить з умов кредитування, погоджених сторонами в кредитному договорі.
Згідно з умовами кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6 500,00 грн (п. 1.2); кредит надається строком на 360 днів з 27 листопада 2025 року (п. 1.3); дата остаточного погашення заборгованості - 22 листопада 2026 року (п. 1.4); комісія за надання кредиту - 0,00 грн, що становить 0,00 % від суми кредиту (п. 1.5.1); комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) – 10 582,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду (п. 1.5.2); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 3,65 % річних (п. 1.5.3), протягом решти строку кредитування - за стандартною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту (п. 1.5.4); тип процентної ставки - фіксована (п. 1.6).
Пунктом 1.5 договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом становлять 21 068,35 грн, денна процентна ставка - 0,90 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1 373,85 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника – 27 568,35 грн.
Пунктом 2.4.3 договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі; такі платежі здійснюються позичальником протягом 30 календарних днів, а якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні. Згідно з пунктом 3.2.6 договору кредитодавець має право відступати свої права за договором третім особам без згоди позичальника.
Згідно з платіжним дорученням № 112489497 від 27.11.2025 року ТОВ «МІЛОАН» через ТОВ ФК «Контрактовий дім» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 кошти в сумі 6 500,00 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору 101956868». Номер платіжної картки відповідає реквізитам, зазначеним у пункті 2.1 кредитного договору та заяві на отримання кредиту.
З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101956868вбачається, що відповідач здійснив три платежі по 6 336,89 грн. Надалі платежі за договором відповідач не вносив, починаючи з платежу, строк сплати якого настав 27 березня 2026 року.
Відповідно до цієї ж відомості за період з 28.12.2025 року по 26 червня 2026 року кредитодавцем нараховано проценти за користування кредитом відповідно до пункту 1.5.4 договору в загальній сумі 6 038,85 грн, комісію за обслуговування кредиту, неоплачений залишок якої становить 3 848,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 4.1 договору по 1000,00 грн 29.01.2026, 15.03.2026, 30.03.2026, 14.04.2026, 29.04.2026, 14.05.2026, 29.05.2026 та 13.06.2026, загалом 10 000,00 грн.
26 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (фактор) укладено договір факторингу № МТ-260626-1, за умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Переліку (Реєстрі) Боржників, а фактор зобов`язується сплатити клієнту ціну продажу в розмірі 5 176 526,00 грн (пп. 2.1, 3.2). Згідно з пунктом 2.4 договору факторингу право вимоги вважається відступленим з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників за умови сплати фактором ціни продажу. Договір факторингу, Перелік (Реєстр) Боржників № 1 та Акт приймання-передачі до нього підписано уповноваженими особами сторін кваліфікованими електронними підписами з накладенням електронних печаток у сервісі електронного документообігу «Вчасно» 26 червня 2026 року.
Ціну продажу в сумі 5 176 526,00 грн ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сплатило на рахунок ТОВ «МІЛОАН» 26 червня 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 37204767222223418 від 26 червня 2026 року з призначенням платежу «Сплата ціни продажу за відступлення права вимоги, згідно Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 р.».
Згідно з витягом з Переліку (Реєстру) Боржників № 1 від 26 червня 2026 року до договору факторингу (порядковий номер 1636) до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101956868 від 27.11.2025 року в загальній сумі 19 685,87 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 6 467,50 грн, за процентами – 3 370,37 грн, за комісією за обслуговування кредиту – 3 338,70 грн, за неустойкою (штрафом) – 6 000,00 грн.
Відповідно до довідки ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про розмір простроченої заборгованості № 16788/26-ДПЗ від 06 серпня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором не погашена і становить 19 685,87 грн. Після набуття права вимоги позивач жодних додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснював.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (частина шоста статті 11 Закону). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що кредитний договір укладено в електронній формі в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця після ідентифікації відповідача через Систему BankID Національного банку України та підписано ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на його номер мобільного телефону. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача, реквізити якої зазначені в договорі. Відповідач факту укладення договору та отримання кредитних коштів не заперечив. Отже, кредитний договір є укладеним, а ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання з надання кредиту виконало в повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є виконанням належному кредиторові (частина друга статті 516 ЦК України).
Позивач надав договір факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року, Акт приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників № 1, витяг з Переліку (Реєстру) Боржників № 1, які містять відомості про відповідача та кредитний договір, а також доказ сплати ціни продажу. Умовами кредитного договору (п. 3.2.6) прямо передбачено право кредитодавця відступати права вимоги без згоди позичальника. Відтак з 26 червня 2026 року ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло прав кредитора за кредитним договором № 101956868 від 27.11.2025 року в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Доказів надсилання відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, на яке позивач посилається в позовній заяві, матеріали справи не містять. Водночас ненаправлення боржнику повідомлення про заміну кредитора не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише покладає на нового кредитора ризик виконання боржником зобов`язання первісному кредитору. Оскільки з відомості про нарахування та погашення вбачається, що після 17.03.2026 року відповідач жодних платежів за кредитним договором не здійснював, у тому числі первісному кредитору, ця обставина на обсяг прав позивача не впливає.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Частиною першою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачено договором про споживчий кредит, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а для споживчих кредитів, наданих на строк понад рік, - більш як на три календарні місяці. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу; якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина третя статті 16 цього Закону).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитодавець змінив строк виконання основного зобов`язання.
Судом встановлено, що кредит надано відповідачу строком на 360 днів, тобто на строк менше одного року, а починаючи з 17 березня 2026 року відповідач не вносив жодного платежу, передбаченого Графіком платежів, тобто допустив затримання сплати частини кредиту, процентів та комісії значно більш як на один календарний місяць. Право кредитодавця вимагати в такому разі дострокового повернення кредиту в повному обсязі прямо передбачено пунктом 2.4.3 кредитного договору і перейшло до позивача разом з правом вимоги.
Звернувшись до суду з позовом про стягнення всієї суми тіла кредиту, позивач реалізував право вимагати дострокового повернення кредиту. Копію позовної заяви з такою вимогою направлено відповідачу 10 серпня 2026 року за адресою його місця проживання, зазначеною в кредитному договорі. На час ухвалення рішення сплинуло понад 30 календарних днів, однак відповідач порушення умов договору не усунув, жодних платежів не здійснив. Крім того, на дату ухвалення рішення сплинули строки сплати чергових платежів за Графіком платежів.
З огляду на викладене, оскільки відповідач отримав кредит у розмірі 6 500,00 грн, з яких повернув лише 32,50 грн, вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 467,50 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Станом на дату укладення кредитного договору (20 грудня 2025 року), з урахуванням строків, визначених перехідними положеннями зазначеного Закону, максимальний розмір денної процентної ставки становив 1 відсоток.
Денна процентна ставка за кредитним договором, розрахована відповідно до наведеної в договорі формули з урахуванням усіх загальних витрат за споживчим кредитом (процентів і комісій), становить 0,90 % (п. 1.5 договору), тобто не перевищує встановленого законом граничного розміру. Отже, умови договору щодо розміру процентів відповідають імперативним вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновки, відповідно до яких до правових способів коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит належать оспорюваність умови чи договору, зміна договору та тлумачення умов договору. Оспорення умови чи зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, а тому не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Водночас суд без позовної вимоги споживача може застосовувати тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, які тлумачаться на користь споживача.
Умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки, бази та періоду нарахування процентів (пп. 1.5.3, 1.5.4, 2.2.2, 2.2.3) є чіткими та однозначними і не допускають різного тлумачення. Відповідач умови договору щодо процентів не оспорював, вимог про зміну договору не заявляв.
Проценти нараховано в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 договору, за ставкою, що не перевищує стандартну процентну ставку 180,00 % річних. Після спливу строку кредитування проценти не нараховувалися, а позивач після набуття права вимоги жодних додаткових нарахувань не здійснював. Розрахунок процентів відповідає умовам договору та відомості про щоденні нарахування, а тому заборгованість за процентами в сумі 3 370,37 грн підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Частиною другою статті 8 цього Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла висновку, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати в договорі комісію за обслуговування кредиту, проте така комісія може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Встановивши, що договором передбачено щомісячну плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем, тобто плату за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, Велика Палата Верховного Суду визнала відповідні умови договору нікчемними.
Згідно з умовами кредитного договору (розділ «Терміни та визначення») комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є винагородою кредитодавця, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, її складові, розрахунок поточного платежу, суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, оновлення інформації при настанні змін, забезпечення можливості здійснювати через особистий кабінет переказ коштів для погашення заборгованості, надсилання текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, надсилання згенерованих одноразових ідентифікаторів та інших сервісних повідомлень, консультування з питань обслуговування кредиту та виконання договору.
Аналіз наведених умов свідчить, що за своїм змістом комісія за обслуговування кредиту встановлена переважно за надання позичальнику інформації про стан його кредитної заборгованості без будь-якого обмеження періодичності її надання, тобто у тому числі за інформацію, яка відповідно до закону має надаватися споживачу безоплатно. Решта складових цієї комісії (нагадування про дати платежів, повідомлення про зарахування платежів, забезпечення технічної можливості погашення заборгованості, надсилання одноразових ідентифікаторів, консультування щодо виконання договору) є діями, які кредитодавець вчиняє у власних інтересах з метою адміністрування кредиту та отримання належного йому виконання, а не самостійними послугами, наданими позичальнику, за які може встановлюватися окрема плата.
Крім того, комісія за обслуговування нараховується у фіксованому розмірі 481,00 грн за кожен п`ятнадцятиденний розрахунковий період незалежно від того, чи звертався позичальник за будь-якою інформацією або консультацією і чи надавалися йому такі послуги фактично. Загальний розмір цієї комісії за строк кредитування (10 582,00 грн) перевищує як суму наданого кредиту, так і суму процентів за користування кредитом за весь строк кредитування (1 486,35 грн), що також свідчить про відсутність у цієї комісії характеру плати за реальну додаткову послугу. Позивач доказів фактичного надання відповідачу будь-яких послуг з обслуговування кредиту, які б виходили за межі безоплатних за законом, не надав.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемна умова правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з її недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України). На відміну від оспорюваних умов договору, про які йдеться в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, нікчемність умови договору суд встановлює незалежно від наявності відповідної позовної вимоги, оскільки нікчемна умова є недійсною в силу закону. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що у разі, якщо позивач звертається з вимогою, яка ґрунтується на нікчемному правочині, суд, перевіряючи доводи та заперечення сторін, повинен з`ясувати, чи є правочин нікчемним, і в разі встановлення нікчемності вказати про це в мотивувальній частині рішення.
З огляду на викладене умова кредитного договору про обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є нікчемною, не створює для відповідача обов`язку сплатити таку комісію, а тому в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в сумі 3 848,00 грн слід відмовити.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався указами Президента України, затвердженими відповідними законами України, і який триває на час ухвалення цього рішення.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як встановлено судом, штрафи на підставі пункту 4.1 кредитного договору в загальній сумі 6 000,00 грн нараховано за прострочення сплати чергових платежів, тобто за прострочення, допущене виключно в період дії в Україні воєнного стану. Кредитний договір укладено з кредитодавцем - фінансовою установою, яка надала відповідачу кредит, а отже, на спірні правовідносини поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що для договорів про споживчий кредит, укладених після 24 січня 2024 року, звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення в період воєнного стану не застосовується. Законом № 3498-IX виключено лише пункт 6-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», натомість пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався та не виключався, є чинним і за своїм змістом поширюється на будь-які договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), незалежно від дати їх укладення, у тому числі на договори про споживчий кредит. Закон України «Про споживче кредитування» не містить норми, яка б виключала застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до договорів про споживчий кредит чи надавала кредитодавцю право стягувати неустойку за прострочення, допущене в період воєнного стану.
Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення в період воєнного стану встановлене законом імперативно, а тому умова пункту 4.1 кредитного договору в цій частині застосуванню не підлягає.
З огляду на викладене відповідач звільнений законом від обов`язку сплати штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в сумі 6000,00 грн слід відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76, статтями 77-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 101956868 від 27.11.2025 року за тілом кредиту в сумі 6 467,50 грн та за процентами за користування кредитом у сумі 3 370,37 грн, а всього – 9 837,87 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в сумі 3 848,00 грн та штрафу в сумі 6 000,00 грн слід відмовити.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Позовні вимоги задоволено на суму 9 837,87 грн із заявлених 19 685,87 грн, тобто на 49,97 %. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 330,40 грн.
Вирішуючи вимогу позивача про відшкодування витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 223,38 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Водночас згідно з частиною першою статті 177 та частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання позовної заяви в електронній формі позивач зобов`язаний додати до неї доказ надсилання копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Тобто надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками є процесуальним обов`язком позивача, виконання якого є умовою звернення до суду з позовом в електронній формі, а витрати на його виконання покладаються на позивача і не належать до витрат, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на це підстав для стягнення з відповідача зазначених витрат суд не вбачає.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 101956868 від 27.11.2025 року у розмірі 9 837 (девёять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 87 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 6 467,50 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом – 3 370,37 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судовий збір у розмірі 1 330 грн 40 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Новозаводським районним судом м. Чернігова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи..
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, ЄДРПОУ: 431700298);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя А. О. Діденко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua