Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №750/8142/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8142/26

Провадження № 2/750/3945/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 від 27.03.2018 в розмірі 9208,21 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 27.03.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/1167/82/0388003. Згідно з умовами договору відповідач отримав кредитні кошти і зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 9208,21 грн, з яких 3015,74 грн – заборгованість за основним боргом; 6192,47 грн – заборгованість за процентами. 09.04.2020 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-31-F, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 від 27.03.2018 та здійснювало нарахування заборгованості відповідачу як новий кредитор. 11.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено попередній договір відступлення права вимоги № 11/09/2025, а 07.10.2025 – договір відступлення права вимоги № 1-07/10, на підставі яких позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/1167/82/0388003. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 01.10.2026.

01.10.2026 розгляд справи відкладено на 29.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача; представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

29.10.2026 сторони повторно не з`явилися; відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

За згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

26.03.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/1167/82/0388003 (далі – Договір) шляхом підписання заяви про надання кредиту «Кредитна картка», заяви на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» та паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка». При цьому суд звертає увагу, що в позовній заяві та в деяких документах, наданих позивачем, при зазначенні правильних даних стосовно боржника та номеру кредитного договору помилково зазначено дату укладення договору як «27.03.2018». Суд зважає, що ця помилка є технічною, та виходить з первинних документів щодо укладення Договору, а отже правильною датою укладення Договору є 26.03.2018.

Відповідно до п. 1.1 Заяви про надання кредиту «Кредитна картка» на умовах цієї заяви з дати початку кредитування клієнт має право отримати, а банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 (далі – КР) надати клієнту в межах поточного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов`язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування (далі – проценти). Кредит надається шляхом зарахування коптів кредиту на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з КР у випадках, визначених договором.

Сторонами Договору погоджено наступні умови кредитування: розмір кредитного ліміту – 2000 грн; строк кредитування – з 26.03.2018 до 26.03.2022; розмір процентів за користування кредитом, у тому числі, за користування недозволеним овердрафтом – 42% річних.

Заявку про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» від 26.03.2018 № 010/1167/82/0388003 підписано відповідачем власноруч. Аналогічним чином ОСОБА_1 підписав заяву на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» від 26.03.2018 та паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Отже, Договір укладено між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 в письмовій формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 26.03.2018 внаслідок укладення Договору між позивачем та відповідачем виникло кредитне правовідношення, за яким АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт надання кредитних коштів підтверджено наданою позивачем випискою по банківському рахунку відповідача, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 систематично користувався вказаним картковим рахунком та у межах встановленого кредитного ліміту.

Таким чином, АТ «Райффайзен Банк Аваль» виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунків заборгованості за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

09.04.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-31-F, відповідно до п. 2.1 якого на умовах та в порядку, встановленому цим Договором, та відповідно до ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.

25.09.2020 та 08.10.2021 до вказаного вище договору відступлення прав вимоги між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено додаткові угоди № 2 та № 5 відповідно, за змістом яких строк дії договору відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 продовжено до 09.04.2022.

На підтвердження відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» позивачем надано копію витягу з реєстру боржників від 21.12.2020 до вказаного договору відступлення права вимоги, в якому зазначено цей кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір його заборгованості, а також копії платіжних інструкцій, за змістом яких ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» здійснило платежі на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», виконуючи умови договору відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020.

07.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 1-07/10, згідно з п. 2.1 якого на умовах та в порядку, встановленому цим Договором, та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

На підтвердження відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 від ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ТОВ «Санфорд Капітал» позивачем надано копію витягу з реєстру боржників від 07.10.2025 до договору відступлення права вимоги № 1-07/10, в якому зазначено цей кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір його заборгованості з урахуванням сум, нарахованих ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», а також копії платіжних інструкцій, за змістом яких позивачем здійснено платежі на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» на виконання умов договору відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Отже, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Таким чином, на підставі зазначених вище договорів відступлення права вимоги позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 від 26.03.2018.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, останньому нараховано заборгованість у сумі 9208,21 грн. Так, із розрахунків заборгованості за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 вбачається, що заборгованість відповідачу у період з 26.03.2018 по 17.12.2020 нараховувалась АТ «Райффайзен Банк Аваль», а в період з 17.12.2020 по 30.09.2025 – ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», і станом на 07.10.2025 становить 9208,21 грн, з яких 3015,74 грн – заборгованість за основним боргом; 6192,47 грн – заборгованість за процентами. Вказана заборгованість є предметом позову.

Факт наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту підтверджено наданими позивачем доказами, а саме копією виписки по банківському рахунку відповідача за період з 26.03.2018 по 17.12.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Умовами Договору передбачено розмір процентної ставки, який становить 42% річних, строк його дії – з 26.03.2018 по 26.03.2022, а також умови пролонгації дії Договору. Так, За змістом п. 3.1 вказаної Заяви банк має право подовжити строк кредиту без укладання додаткових заяв (договорів) до Заяви на той самий строк, за умови, що на останній робочий день строку кредиту банк не отримав листа клієнта про відмову від подовження строку кредиту. У разі, зокрема, порушення клієнтом строків виконання передбачених договором грошових зобов`язань, строк кредиту може бути подовжений банком без перевипуску платіжної картки до карткового рахунку клієнта та без права отримання кредиту виключно з метою виконання клієнтом обов`язку погашення кредиту.

Заборгованість відповідачу за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 від 26.03.2018 нараховувалась як протягом початково узгодженого сторонами строку кредитування у період з 26.03.2018 по 26.03.2022, так і після спливу цього строку, а саме в період з 26.03.2022 по 30.09.2025 на підставі п. 3.1 Договору, з урахуванням встановленого сторонами Договору розміру процентної ставки – 42% річних.

Разом з тим, з нарахованою відповідачу заборгованістю за відсотками суд погодитись не може, з огляду на наступне.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

У Договорі, серед іншого, зазначено про автоматичну пролонгацію його дії на той самий строк у разі, якщо позичальник не відмовиться від такої, а також у разі прострочення виконання позичальником своїх грошових зобов`язань. Однак, такий виклад умов Договору призводить до неправильного, а то й різного їх тлумачення та розуміння сторонами, зокрема, позичальником.

Суд наголошує, що оскільки умовами п. 3.1 Договору прямо передбачено право кредитодавця пролонгувати строк його дії на невизначений термін, хоча сторонами заздалегідь погоджено конкретний строк кредитування – з 26.03.2018 по 26.03.2022 (п. 1.4 Договору), тому у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19 зазначив наступне: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17).

У даному випадку попередній кредитор (ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»), нараховуючи заборгованість, виходив з того, що первісний кредитор на підставі п. 3.1 Договору мав право в односторонньому порядку продовжити строк дії кредитного договору. При цьому граничний термін такої пролонгації Договором не визначено, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, у той час, коли відповідач, як споживач банківських послуг первісного кредитора (АТ «Райффайзен Банк Аваль») є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі умов щодо пролонгації його дії на невизначений строк призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд вважає відсутніми підстави для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування, тобто після 26.03.2022. Більш того, 26.03.2022 в Україні як місяць тривало повномасштабне вторгнення військ країни-агресора, було порушено нормальну роботу всіх банківських установ, зокрема, в м. Чернігові, де мешкає відповідач, а тому виконання ним умови п. 3.1 Договору відповідачем було об`єктивно неможливим.

Зважаючи на викладене, слід частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася внаслідок невиконання ним умов кредитного договору в сумі 4774,10 грн, з яких: 3015,74 грн – заборгованість за тілом кредиту; 1758,36 грн – заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на відповідача.

Правничу допомогу позивачу надавав адвокат Маслюженко Микола Павлович на підставі договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024.

Згідно з актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 110356 від 07.05.2026 вартість наданої позивачу правничої допомоги у цій справі становить 11200 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Ураховуючи норми цивільного процесуального законодавства щодо сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Так, проаналізувавши опис наданих адвокатом позивача послуг, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи незначну складність справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, надану позивачу, до 3000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 4774,10 грн, що становить 51,85% (4774,10 : 9208,21 ? 100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме стягнути 1380,45 грн (2662,40 грн ? 51,85%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1555,50 грн (3000 ? 51,85%) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № 010/1167/82/0388003 від 27.03.2018 в сумі 4774,10 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 10 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 1380,45 грн (одну тисячу триста вісімдесят гривень 45 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1555,50 грн (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 50 коп.) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, прим. 68, 69, м. Дніпро; код ЄДРПОУ 43575686.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Б.В. Крапивний