Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №591/7523/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/7523/26

Провадження № 2/591/2783/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Кочури В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проспект Перемоги, буд. 6 м. Суми, код ЄДРПОУ 40211137 про скасування заборони на нерухоме майно,

установив:

23.06.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_2 від 24.12.2008, 43/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 належить її батькові ОСОБА_2 . Позивачка зазначає, що після смерті батька, відповідно до заповіту серії ВМВ № 426026, відкрилася спадщина на майно, яке належало йому за життя, а саме на 43/100 частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка звернулась до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, проте нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на майно спадкодавця накладено арешт. Позивачка наголошує, що наявність арешту нерухомого майна обмежує її в реалізації спадкових прав, що позбавляє її можливості вільно розпоряджатись належним їй майном.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29.06.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 04.11.2026.

Позивачка у судове засідання не прибула, про дату, час, місце розгляду даної справи повідомлена належним чином.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання його представник не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу «ухвала про відкриття провадження» в його електронний кабінет.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи. Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтею 223 ЦПК України суд не вбачає.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

ОСОБА_2 є батьком позивачки, що підтверджується свідоцтвом про народження останньої серії НОМЕР_3 від 30.05.1975.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_2 від 24.12.2008, 43/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 .

Згідно Витягу з Єдиного демографічного реєстру місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Після смерті батька, відповідно до заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №87, відкрилася спадщина на майно, яке належало ОСОБА_2 за життя, а саме на 43/100 частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №18484254 від 10.02.2009.

Позивачка звернулась до нотаріуса з питання оформлення спадкових прав на майно спадкодавця.

Нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на майно спадкодавця накладений арешт.

У відомостях з реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна вказано, що арешт накладено на майно за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови Державної виконавчої служби у Зарічному районі м. Суми про заборону на нерухоме майно від 11.09.2006.

Слід зазначити, що у заповіті адреса квартири вказана: АДРЕСА_1 , заборон відчуження на майно не значиться, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 476775215 та відомостями про місце проживання померлого ОСОБА_2 .

Як встановлено у ході розгляду справи, Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради зверталось із заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з питання закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна божника ОСОБА_2 , а саме з нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв?язку із повним погашенням заборгованості у сумі 417,85 грн за виконавчим документом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

У порядку цивільного судочинства власник майна може вимагати звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності, такі вимоги виступають способом захисту зазначеного права і виникають з цивільних правовідносин, тому відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання держави у право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Позов про скасування арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

При розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог.

Підстави та порядок зняття арешту при виконанні рішень суду визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).

Згідно частин першої, другої статті 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Частиною 4 статті 59 Закону № 1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про наявність підстав для зняття накладеного арешту у судовому порядку, оскільки судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали зняття арешту із спірного нерухомого майна, а відтак позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування заборони на нерухоме майно, задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно, накладений на квартиру, належну ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови Державної виконавчої служби у Зарічному районі м. Суми про заборону на нерухоме майно від 11.09.2006 і зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 3786031.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проспект Перемоги, буд. 6 м. Суми, код ЄРДПОУ 40211137.

Суддя Ю. О. Зеря