Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №127/25369/26
Суддя: Романюк Л. Ф.
Справа № 127/25369/26
Провадження № 2/127/6944/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026 Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (ЄДРПОУ 43561872, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 129279 в електронній формі шляхом акцепту останньою пропозиції кредитодавця з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу.
На виконання умов договору первісним кредитодавцем 26 січня 2025 року було перераховано на банківську картку відповідачки кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконала взятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування, унаслідок чого станом на 20 лютого 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 7 592,00 грн, з яких 4 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 2 592,00 грн — заборгованість за процентами та 1 000,00 грн — плата за надання, обслуговування і повернення кредиту, передбачена пунктом 1.4 договору.
19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» було укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, що, за твердженням позивача, підтверджується відповідним реєстром боржників. Позивач вказує, що на адресу відповідачки було направлено письмову вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості, однак станом на дату звернення до суду заборгованість залишилася непогашеною.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 129279 від 26 січня 2025 року в розмірі 7 592,00 грн, судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачці ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду подано не було.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 26 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 129279, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн, а позичальник — повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку і строки, визначені договором.
Згідно з пунктом 1.1 індивідуальної частини договору кредит надається на умовах строковості, зворотності та платності.
Пунктом 1.2 договору визначено строк кредитування — 90 днів, тобто до 25 квітня 2025 року.
Відповідно до пункту 1.3 договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплачувати проценти за фіксованою процентною ставкою 0,72 % на добу, що становить 262,8 % річних. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 14 днів.
Пунктом 1.4 договору передбачено сплату комісії за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту в розмірі 25 % від суми фінансованого кредиту, що становить 1 000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.5 договору кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної банківської картки, зазначеної позичальником.
Досліджуючи обставини укладення кредитного договору, суд встановив, що договір № 129279 від 26 січня 2025 року оформлений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця.
На підтвердження укладення договору позивачем надано індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 129279 від 26 січня 2025 року та довідку про ідентифікацію, складену ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп».
Із зазначеної довідки вбачається, що акцепт договору позичальником здійснювався за допомогою одноразового ідентифікатора KL3857, направленого 26 січня 2025 року на номер мобільного телефону, зазначений під час оформлення кредиту.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами першою та другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачена можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора відповідає передбаченому законодавством способу оформлення електронного правочину.
Надані позивачем індивідуальна частина кредитного договору та довідка про ідентифікацію у своїй сукупності підтверджують оформлення кредитних правовідносин із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.
На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 129279, відповідно до якої станом на 20 лютого 2026 року за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 7 592,00 грн, з яких:
4 000,00 грн — прострочена заборгованість за основною сумою кредиту;
2 592,00 грн — прострочена заборгованість за процентами;
1 000,00 грн — прострочена заборгованість за комісією.
Із зазначеної виписки також вбачається, що пеня та штрафні санкції до складу заявленої заборгованості не включені.
Перевіряючи розрахунок процентів, суд виходить із того, що відповідно до умов договору розмір процентної ставки становить 0,72 % на добу від суми кредиту 4 000,00 грн.
Отже, сума процентів за один день користування кредитними коштами становить 28,80 грн.
Заявлена позивачем сума процентів 2 592,00 грн відповідає розміру процентів, нарахованих за 90 днів користування кредитом (4 000,00 грн ? 0,72 % ? 90 днів).
Таким чином, нарахування процентів здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування, який закінчився 25 квітня 2025 року.
Суд враховує, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, якщо інше не випливає з належним чином погоджених сторонами умов та положень законодавства.
У цій справі заявлені до стягнення проценти обчислені саме за 90-денний строк кредитування, визначений пунктом 1.2 договору, а тому їх розмір відповідає встановленій договором процентній ставці та тривалості користування кредитними коштами.
19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включеними до відповідного реєстру.
Позивач зазначає, що до переліку переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 129279 від 26 січня 2025 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.
Отже, враховуючи підтвердження включення відповідної вимоги до реєстру боржників та переходу права вимоги відповідно до умов договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні, що виникло з кредитного договору № 129279 від 26 січня 2025 року.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Оцінюючи надані докази, суд керується положеннями статей 12, 76–81, 89 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення основної суми кредиту в розмірі 4 000,00 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 2 592,00 грн. та комісії в сумі 1000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем в сумі 2662,40 грн., відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.
Щодо відшкодування витрат на оплату правничої допомоги, судом встановлено, що сума в розмірі 15500,00 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.
З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу буде менша сума, ніж розмір відшкодування, вказаний представником позивача у своїй заяві.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 281, 282 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №129279 від 26.01.2025 року в розмірі 7592 грн. ( сім тисяч п"ятсот дев"яносто дві) грн. 00 коп., 2 662,40 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 03.11.2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (ЄДРПОУ 43561872, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703, м. Київ)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ).
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua