Суд: Хорольський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №548/2340/26
Суддя: Старокожко В. П.
Справа № 548/2340/26
Провадження № 2-а/548/30/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.11.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Старокожко В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7914180 від 20.09.2026,
установив:
Адвокат Павелко Р.С. 23.09.2026, діючи в інтересах свого довірителя ОСОБА_1 , звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7914180 від 20.09.2026.
У обгрунтування позову зазначив, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7914180 від 20.09.2026, складеною поліцейським ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ст. сержантом Івановим О. В., його було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що 18.09.2026 о 07:42:20 годині він, керуючи транспортним засобом ГАЗ 3130, д/н НОМЕР_1 , в м. Хорол, по вул. Небесної Сотні, 92, в порушення п. 2.3 ПДР України, не будучи пристебнутий ременем безпеки, та в порушення п. 9.2.б ПДР України не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч. За невиконання вимог п. 9.2 б ПДР України, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачене частиною другою статті 122 КУпАП, та вимог п.п.2.3 ПДР України, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачене частиною першою ст. 121 КУпАП щодо позивача, з урахуванням ст. 36 КУпАП було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню. В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначає, що вказаних у постанові порушень ПДР не вчиняв, докази про це відсутні, а відеозапис із реєстратора працівників поліції не може вважатися належним доказом, так як в постанові не міститься посилання на технічний засіб (марку, модель, тощо), за допомогою якого здійснено відеозапис.
Представник Головного управління Національної поліції в Полтавській області - Дар`я Школяр 07 жовтня 2026 року надіслала відзив на позовну заяву, у якому зазначила таке. 18.09.2026 о 07 годині 42 хвилини у м. Хоролі по вул. Небесної Сотні, 92, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ГАЗ 3130, державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху при повороті праворуч та не був пристебнутий пасивним ременем безпеки, який передбачений комплектацією транспортного засобу, чим порушив п. 9.2.б та п. 2.3 ПДР України. та п. 2.3 ПДР. У зв`язку із клопотаням позивача, розгляд справи було перенесено на 20.09.2026. На вказану дату позивач з`явився особисто та був ознайомлений із усіма доказами по справі, зокрема, і відеозаписами та мав можливість висловити свої заперечення.
20.09.2026 відносно позивача була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7914180 від 20.09.2026, якою, з урахуванням ст. 36 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Вчинення правопорушень, передбачених частиною другою статті 122 та ч. 5 ст. 121 КУпАП підтверджується відеозаписом автомобільного відеореєстратора DDPAI Z60 інвентарний номер 11130024927/2. На часовому проміжку 00:30 сек. (тридцита секунда) за умов, наближення кадру чітко видно, що позивач керував автомобілем ГА3 3130 без пристебнутого ременя пасивної безпеки (порушення п. 2.3 «в» ПДР). Також з відеозапису вбачається, що під час здійснення маневру зміни напрямку руху позивач не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п. 9.2 «б» та п. 9.4 ПДР України щодо безперервного інформування учасників дорожнього руху протягом усього маневру.
Вказує, що розгляд справи 20.08.2026 відбувся в присутності особи, яка притягаується до відповідальності, з повним забезпеченням її прав, заслуховуванням її аргументів та дослідженням беззаперечного відеодоказу службового походження. Оскільки вина позивача повністю доведена матеріалами справи, a процедура розгляду проведена без жодних порушень, оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає.
На підставах зазначених у відзиві на позовну заяву, адміністративний позов просила залишити без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст. 33 КУпАПмають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч. 1 ст. 283 КУпАП).
З описової частини постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серії ЕНА №7914180 від 20.09.2026 вбачається, що 18.09.2026 о 07:42:20 год в м. Хорол по вулиці Небесної Сотні, 92, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 3130, д.н.з. НОМЕР_1 , не подав сигналу світловим показчиком повороту відповідного напрямку руху при повороті праворуч чим порушив п. 9.2 «б» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122 ч. 2 КУпАП та на транспортному засобі обладнаному пасивними засобами безпеки був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 "в" ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Порушення об`єднано за ст. 36 КУпАП, постановлено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до cт. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, як вбачається з цієї статті, доказом вчинення адміністративного правопорушення в цьому випадку є пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
За змістом статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух»встановлюютьПравила дорожнього руху(ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положення частини другої статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Санкція даної статті передбачає накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положення частини п`ятої статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Санкція цієї статті передбачає накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.10. ПДР України визначено поняття маневрування (маневр) - це початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Відповідно до ПДР України «Дорожній знак 4.10 "Круговий рух" вимагає об`їзду клумби (центрального острівця) в напрямку, показаному стрілками на перехресті з круговим рухом».
Згідно з пунктом 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою, перестроюванням, поворотом або розворотом.
Пунктом 9.4. ПДР України визначено, що подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру).
Згідно п. 2.3 "в" ПДР України на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 28 3і 284 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із пунктом першим статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судом досліджено відеозапис під назвою «реєстратор» на якому зафіксовано рух автомобіля марки ГАЗ 3130, д.н.з. НОМЕР_1 з відеозапису (проміжок часу 07:42:11-07:43:11) чітко видно, що водій цього автомобіля при з`їзді із дороги з круговим рухом, змінюючи напрямок руху вправо, не ввімкнув правий показчик поворот. Із вказаного відеозапису також вбачається, що позивач, рухаючись у зазначений проміжок часу, був не пристебнутий ременем пасивної безпеки, крім того, факт невиконання вимог п. 2.3 «в» ПДР України зафіксовано і на бодікамеру працівника поліції ОСОБА_2 , з якого вбачається, що на той момент, коли вказаний працівник поліції підійшов до позивача, що сидів за кермом автомобіля, позивач не був пристебнутий ременем пасивної безпеки.
Суд вважає, що дані відеоматеріали є доказами в справі у розумінні ст. 251 КУпАП, тому вони приймаються судом як належні та допустимі доками, що підтверджують вчинення даного адміністративного правопорушення.
Дослідженими судом відеодоказами, наданими стороною відповідача встановлено, що права та обов`язки ОСОБА_1 було роз`яснено поліцейським як на місці зупинки транспортного засобу 18.09.2026, так і під час розгляду уповноваженою посадовою особою органів поліції справи про адміністративне правопорушення, яке відбувалося в присутності позивача 20.09.2026 .
Отже, в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 та частиною 5 стаття 121 КУпАП, а саме не виконання вимог пунктів 9.2.б, 2.3 «в» ПДР України, що полягало у неувімкненні світлового покажчика правового повороту при повороті праворуч та некористуванні засобами пасивної безпеки, зокрема ременем безпеки.
Суд відхиляє доводи позивача про неналежність відеодоказу «реєстратор», яким зафіксовано рух автомобіля під керуванням позивача, яким зафіксовано порушення ним пунктів 9.2.б, 2.3 «в» ПДР України з огляду на таке.
Порядок використання органами поліції технічних засобів фото-, кінозйомки та відеозапису регламентований статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкціею із застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів і приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом MBC України від 18.12.2018 № 1026.
Згідно з Розділом I та II вказаної Інструкції, обов`язковий порядок позмінної видачі, приймання та здачі під підпис у спеціальних журналах передбачений виключно для портативних відеореєстраторів (боді-камер), які закріплюються на форменому одязі поліцейського.
Натомість, автомобільний відеореєстратор е інтегрованим елементом технічного оснащення самого транспортного засобу. Biн функціонує в автономному режимі, закріплений за автомобілем і не підлягає щоденному демонтажу чи здачі до райвідділу поліції після завершення кожної зміни. Відеозапис із такого пристрою є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні процесуального законодавства, оскільки повністю відображає об`єктивний перебіг подій.
Відеозапис «реєстратор» було отримано у повній відповідності до вимог закону за допомогою автомобільного відеореєстратора DDPAI Z60 інвентарний номер 111300249227/2, який перебуває на балансі Головного управління Національної поліції в Полтавській області закріплені за BП № 2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Цей відеозапис здійснювався на службове обладнання патрульного автомобіля під час виконання службових обов`язків. Запис є належним, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування - факту порушення ПДР України позивачем ОСОБА_1 . Відсутність зазначення індексу камери у постанові не змінюе змісту самого відеозапису тa не робить його отриманим із порушенням закону.
Отже, відеозапис «реєстратор» є результатом законного використання саме технічного засобу (зокрема, автомобільного відеореєстратора DDPAI Z60 інв. № 11130024927/2, що був встановлений у (службовому автомобілі), що повністю виключає будь-які сумніви щодо ідентичності, джерела походження та допустимості цього доказу.
Суд констатує, що із вказаним відеозаписом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений на місці його зупинки працівниками поліції, тому законність походження цього відеодоказу не викликає у суду ніяких сумнівів.
Отже, аналізуючи в сукупності викладені обставини та наявні докази, судом не було встановлено порушень вимог закону при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови ст. сержантом ВП № 2 Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Івановим О. В., оскільки виклад обставин вчиненого правопорушення відповідає дійсним обставинам, а факт порушення ОСОБА_1 пунктів 9.2.б, 2.3в ПДР України підтвердився під час здійснення судового розгляду справи.
Вищевказаним працівником поліції дотримано вимоги закону, застосовано при розгляді справи положення ст. 36 КУпАП, яка вказує, що якщо особа вчинилa кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції статті встановленої зa більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Суд констатує, що хоч санкції статей 121 ч. 5, 122 ч. 2 КУпАП передбачають одинакове стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн, застосування працівником поліції при накладенні остаточного стягнення за вказані правопорушення ст. 36 ч.2 КУпАП, покращує становище правопорушника, а тому на переконання суду є правомірним.
За огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтею 62 Конституції України, статтями 7, 122, 247, 287 КУпАП, частиною другою статті 77, статей 241, 244, 246, 286, 293, 295 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7914180 від 20.09.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Павелко Руслан Сергійович, адреса: Полтавська область, Лубенський район м. Хорол, вулиця Соборності, 8б офіс 1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1486 від 25.09.2015.
Відповідач : Головне управління Національної поліції України в Полтавській області, адреса: м. Полтава,вул. Юліана Матвійчука, 83, код ЄДРПОУ 40108630.
Головуючий
Оригінал: reyestr.court.gov.ua