Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №554/3726/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 29.10.2026Справа № 554/3726/26

Провадження № 2/554/2935/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

Головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рябченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб таким, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_4 не проживає за вказаною адресою з 2014 року, а відповідачка ОСОБА_2 – з 2015 року. Витрати за оплату комунальних послуг позивач несе сам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 справу розподілено до провадження судді Материнко М.О.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави Материнко М.О. від 18.03.2026 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 год. 30 хв. 15.04.2026.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Руль М.І. в минулих судових засіданнях підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, надіслали до суду заяви про визнання позовних вимог та проведення розгляду справи у їх відсутність.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Понад 10 років у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають, знаходяться за кордоном, у квартирі їхні речі відсутні.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Понад 10 років у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають, знаходяться за кордоном, у квартирі їхні речі відсутні.

Згідно із ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене та те, що позивач та його представник не заперечували проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст.ст.280-281 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно копії ордеру на жиле приміщення №270 від 10.04.1995, виданого виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів м. Полтави на підставі рішення МВК від 08.02.1995 ОСОБА_1 було надано право на зайняття жилого приміщення на сім`ю з трьох осіб: наймач – ОСОБА_1 , дружина – ОСОБА_2 , син – ОСОБА_3 , що складається з двох кімнат у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копій паспортів та копії довідки КП «ЖЕО №2» №3 від 02.01.2026 позивач та відповідачі зареєстровані за вказаної адресою.

З копій паспортів громадян України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вбачається, що останні тривалий час проживають на території Республіки Польща.

Відповідно до заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09.09.2021 у справі №554/6629/21, яке набрало законної сили 11.10.2021, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

У справі, яка розглядається, спірні правовідносини врегульовані нормами ст.ст. 71-72 ЖК України, ЦК України.

Згідно із статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до Закону України «Про основні засади житлової політики» від 13.01.2026, що набрав чинності 15.02.2026, Житловий кодекс України втратив чинність, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це.

На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).

У постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Частина друга статті 405 ЦК України також встановлює, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Системний аналіз вказаних норм матеріального права, дає підстави дійти висновку про те, що законодавець чітко визначив осіб, які втрачають право користування житловим приміщенням, за умов встановленими статтею 71 ЖК України та статтею 405 ЦК України. Цими особами є: член сім`ї власника житла, наймач або члени його сім`ї.

Отже, право на користування житлом було набуто відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ордеру на жиле приміщення №270 від 10.04.1995, виданого виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів м. Полтави на підставі рішення МВК від 08.02.1995.

Відповідно до копії паспортів громадян України для виїзду за кордон, показань свідків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за кордоном протягом більше як 10 років.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 14.06.2022 у справі № 161/20415/19 (провадження № 61-14025св21).

Отже, враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , понад шість місяців, не користуються вказаним житлом, фактично змінили місце проживання, не несуть витрат по утриманню спірної квартири, тому їх слід визнати такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із того, що факт постійної відсутності відповідачів у спірній квартирі (непроживання відповідачів понад встановлений законом строк без поважних причин понад 10 років) доведено наявними матеріалами справи.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя О.М. Материнко