Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №686/15724/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15724/26

Провадження № 2/686/8892/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання – Морозу А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в обгрунтування якого вказав, 08.06.2023 року між позивачем та відповідачем було укладено розписки про отримання ОСОБА_2 по 3000 доларів США за кожною розпискою.

Проте, відповідач станом на день подачі позовної заяви позичені кошти не сплатив, чим порушив умови розписок, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду із вимогою про стягнення вище зазначеної заборгованості, а також просить стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн., яка виражається у погіршенні стану здоров`я позивача, постійному стресі та невпевненості у власному фінансовому становищі внаслідок неповернення відповідачем грошових коштів.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.06.2026 року у зазначеній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку та повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, ухваливши у справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження та позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.06.2023 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику у сумі 3000 доларів США, та зобов`язався її повернути до 30.06.2023 року.

13.06.2023 року відповідач отримав від позивача ще одну позику на суму 3000 доларів США, яку також зобов`язався повернути до 30.06.2023 року.

Факт передачі вказаних грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується власноруч підписаними розписками від 08.06.2023 та 13.06.2023 року, за особистим підписом відповідача.

Проте, після отримання коштів та по сьогоднішній день відповідач не повернув позивачу жодних грошових коштів на погашення вказаної заборгованості.

Таким чином, ОСОБА_2 має перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 6000 доларів США.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Крім цього, згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з ст.1046 ч.1 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 № 373/2054/16-ц.

Суд вважає, що волевиявлення відповідача підтверджується власноруч підписаними ним розписками від 08.06.2023 та 13.06.2023 року, якими відповідач засвідчив отримання грошових коштів та погодився з умовами повернення заборгованості.

Оскільки строк виконання зобов`язання за договором позики настав, відповідач зобов`язання за розписками не виконав, а тому з нього підлягає стягненню борг у загальному розмірі 6000 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням наведених вище аргументів суд рахує, що відповідачем не представлено доказів, що спростовують вимогу позивача про стягнення коштів за розписками.

Водночас, щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1 і ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 2005 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач зазначає, що йому заподіяно моральну шкоду у сумі 50000 грн., яка виразилася у погіршенні стану здоров`я позивача, постійному стресі та невпевненості у власному фінансовому становищі внаслідок неповернення відповідачем грошових коштів.

Проте, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яку саме шкоду йому заподіяли дії відповідача щодо неповернення коштів за розписками, не доведено причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою моральною шкодою, а також не обґрунтовано розмір моральної шкоди.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18 (провадження № 61-17205ск19).

З огляду на відсутність обґрунтованих підстав для стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 50000 грн.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути грошові кошти за розписками у розмірі 6000 доларів США.

Також, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2649,55 грн. (264954,60х3149,55/314954,60).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, на підставі ст.ст. 524, 526, 533, 626, 627, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , борг за розписками від 08.06.2023 та 13.06.2023 року у загальному розмірі 6000 доларів США та судовий збір у розмірі 2649,55 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 02.11.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин