Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №465/5605/25 — Франківський районний суд м. Львова

Суд: Франківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №465/5605/25

Суддя: Мигаль Г. П.

Справа № 465/5605/25

Провадження 2-а/465/27/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Мигаль Г.П.,

при секретарі судового засідання Білінській С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії, просить визнати бездіяльність Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП протиправною та зобов`язати скласти протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за фактом порушення ним Правил дорожнього руху України.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.01.2025 року о 17:10 год. у місті Львові, по вулиці Шевченка, поряд з будинком 386, за участю водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП транспортний засіб ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження. Позивачем було призначено інженерно-транспортну експертизу 29.04.2025 № 803-E, за результатами якої експерт дійшов висновку про те, що порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2 стало однією із причин настання ДТП. 13.05.2025 позивачем було подано заяву в УПП з метою притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. 11 червня 2025 року позивач отримав відповідь УПП у Львівській області ДПП на його звернення, що експертний висновок № 803-Е від 29.04.2025, наданий стороною захисту, є однобічним і не може бути врахований як доказ. Вважає зазначене твердження безпідставним, тому що вказаний висновок інженерно-транспортної експертизи містить обґрунтовані технічні висновки. Крім цього, вважає, що відповідь на звернення, а саме відмова скласти адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП на водія ОСОБА_2 за фактом вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди є незаконною. Враховуючи встановлені обставини щодо безпідставності та неправомірності відмови управління патрульної поліції у притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, недоведеності відповідачем існування передбачених законом підстав для відмови у надання такого дозволу. Вважає, обґрунтованим зобов`язати відповідача скласти протокол про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача забезпечить повне їх поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення до суду, оскільки вирішити спірне питання у інший спосіб, ніж як зобов`язати Управління патрульної поліції скласти відповідний протокол, не має можливості

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує щодо задоволення позову з огляду на таке. Оскільки зазначені процесуальні дії вчинені інспектором поліції в межах збору доказів у справі про адміністративне правопорушення, їх перевірка на предмет законності та правомірності має бути здійснена при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Та обставина де відповідачем у справі визначено суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані із захистом своїх прав, що регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення за фактом ДТП, що трапилася 24.01.2025 за участі позивача була розглянута Шевченківським районним судом м. Львова, а згодом і Львівським апеляційним судом, що свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, пояснення та інші матеріали, що стосувалися події ДТП вже були предметом оцінки суду та з цього питання прийняте судове рішення, яке набрало законної сили. Попри це, позивач не був позбавлений можливості довести відсутність своєї вини, довести вину іншого учасника ДТП у судовому процесі під час розгляду справи №466/999/25. Повторне складання протоколу про адміністративне правопорушення у тотожній справі не можливе, оскільки компетентними органом, тобто судом вже надано оцінку подіям, що мали місце 24.01.2025 за участі позивача та останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якого вважає твердження представника відповідача, зазначені у відзиві, необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач, не склавши протокол щодо іншого учасника ДТП, підійшов до розгляду звернення формально, без належного дослідження належних, допустимих та достовірних доказів винуватості ОСОБА_3 . Доводи щодо наявності чи відсутності вини в діях іншого учасника ДТП, не можуть бути предметом розгляду в такій справі. При цьому, на думку Київського апеляційного суду у справі 752/25842/24, вказане не виключає можливість при наявності належних доказів вини іншого учасника ДТП, складення протоколу та проведення розгляд справи по даному протоколу в іншому судовому провадженні з метою притягнення до адміністративної відповідальності. А тому, дослідження винуватості ОСОБА_2 не могло бути предметом дослідження у справі 466/999/25, на яку вказує відповідач. Крім того подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлено фактичні обставини справи.

24.01.2025 о 17 год. 10 хв., на вул. Шевченка, 386, у м.Львові, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Hundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, не переконався у безпечності маневру та спричинив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чи порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху.

За результатами оформлення ДТП, відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР 1 № 229354 від 24.01.2025 за ст.124 КУпАП.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/999/25 від 17.02.2025, отриманої шляхом повного доступу до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 850 (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) в дохід держави. Постанова набрала законної сили 22.04.2025.

Згідно з постановою Львівського апеляційного суду від 22.04.2025 у справі №466/999/25 апеляційну скаргу захисника позивача ОСОБА_1 - адвоката Когута І.В. залишено без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишено без змін.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/999/25 від 14.05.2025 виправлено описку, допущену у в тексті постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2025 року в справі № 466/999/25 та вказано вірно прізвище потерпілого « ОСОБА_3 » та марку автомобіля «Hyundai Elantra».

Позивачем до матеріалів справи долучено висновок експерта, за результатами проведення інженерно- транспортної експертизи по заяві адвоката Когута Ігоря Володимировича (у матеріалах адміністративної справи №466/999/25).

Представником позивача 13.05.2025 подано заяву в Управління Патрульної Поліції з метою притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Згідно з відповіддю Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП від 11 червня 2025 року на звернення представника позивача від 13.05.2025 підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП на водія ОСОБА_3 не встановлено, оскільки вказані у експертизі порушення Правил дорожнього руху не знайшли свого підтвердження.

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ч. 1 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Відповідно до ч.1 ст.221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст.124 КУпАП.

Згідно з п. 5 Розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395(далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення; поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені, зокрема статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішення питання щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення належить до компетенції уповноважених законом органів та посадових осіб і має здійснюватися на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин події.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

Як встановлено вище, за фактом ДТП, яка мала місце 24 січня 2025 року за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , працівниками поліції було оформлено матеріали адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 та складено протокол серії ЕПР 1 №229354 за статтею 124 КУпАП. За результатами розгляду зазначених матеріалів постановою Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/999/25 від 17.02.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанову залишено без змін судом апеляційної інстанції, постанова набрала законної сили 22 квітня 2025 року.

Таким чином, обставини ДТП, дії позивача як учасника дорожнього руху та надані під час розгляду справи докази вже були предметом судового дослідження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що позивач під час розгляду справи №466/999/25 не був позбавлений можливості надавати докази, заявляти клопотання, подавати свої пояснення та доводити відсутність своєї вини, зокрема посилатися на порушення Правил дорожнього руху іншим учасником ДТП.

Відповідно до відповіді Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП від 11 червня 2025 року за результатами розгляду звернення представника позивача від 13 травня 2025 року підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 не встановлено, оскільки зазначені в експертному висновку порушення Правил дорожнього руху не знайшли свого підтвердження.

Сам по собі факт незгоди позивача з таким висновком відповідача не свідчить про протиправність його дій або бездіяльності.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав та інтересів особи, а не на забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи як самостійної мети судового захисту.

При вирішенні спору суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 14 липня 2020 року у справі №363/3888/17, відповідно до якого Верховний Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді оскарження бездіяльності працівника поліції щодо нескладення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно іншого учасника ДТП та зобов`язання скласти такий протокол не створює для позивача жодних юридичних прав чи обов`язків. Факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та інтереси заявника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №643/8023/20, у якій зазначено, що складання протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальною дією, спрямованою на фіксацію правопорушення, а сам протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Стосовно поняття "охоронюваний законом інтерес" в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, яким саме чином нескладення працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 порушило його конкретні права, свободи чи охоронювані законом інтереси у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на завдання адміністративного провадження, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси позивача.

Аналогічні висновки зроблені Верховним судом в постанові від 18 червня 2019 року по справі №826/3585/18.

Більше того, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача скласти протокол фактично означало б втручання суду у дискрецію уповноваженого органу щодо оцінки наявності достатніх даних про вчинення адміністративного правопорушення конкретною особою та підміну судом компетентного органу у здійсненні відповідних процесуальних повноважень.

Разом з тим суд зазначає, що складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за заявою громадянина є правом, а не беззаперечним обов`язком працівників поліції і перебуває у площині їх дискреційних повноважень, можливість втручання в які діючим законодавством суду не надана.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Таким чином, вимоги позивача про зобов`язання відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення є втручанням в його дискреційні повноваження, а тому їх задоволення стане формою втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, що, з урахуванням вимог чинного законодавства, є неприпустимим, а тому вимога позивача про зобов`язання відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведена, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено протиправності бездіяльності відповідача та наявності правових підстав для зобов`язання останнього скласти протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 . А тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29).

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 295 КАС України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати скласти протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за фактом порушення ним Правил дорожнього руху України, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Львів вул. Перфецького, буд.19, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне рішення складено 04 листопада 2026 року.

Головуючий суддя Мигаль Г.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua