Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №447/2310/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/281/26

Справа №447/2310/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження за №12026141250000167 від 01 травня 2026 року (справа № 447/2310/26, провадження № 1-кп/447/281/26) про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Березина, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні « солдат», раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України, ч. 5 ст. 407 КК України, ч. 1 ст. 382 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

22 червня 2026 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшли матеріали кримінального провадження №12026141250000167 від 01 травня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 22 червня 2026 року справу передано судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено Постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року об`єднано кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2026 року за №12026141250000167 (справа № 447/2310/26, номер провадження № 1-кп/447/281/26) про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, з кримінальним провадженням, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2026 року за №12026141250000241 (справа № 447/3052/26, номер провадження № 1-кп/447/322/26) про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України, яке розглядати у межах однієї справи та присвоєно об`єднаній справі № 447/2310/26 (провадження № 1-кп/447/281/26.)

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 19 грудня 2026 року, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року доручено представнику пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 21 жовтня 2026 року клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 19 грудня 2026 року, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Судом встановлено, що ОСОБА_5 13.04.2023 з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 уклав контракт на проходження військової служби в лавах Збройних Сил України строком до оголошення про демобілізацію.

Надалі, наказом Генерального штабу Збройних сил України № 616-РС від 19.04.2024 року призначено на посаду солдата резерву 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.08.2025 №248 солдата ОСОБА_5 , колишнього стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що 09 серпня 2025 року вибув з пункту постійної дислокації АДРЕСА_2 до центру підготовки та відновлення боєздатності військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.08.2025 №249 солдата ОСОБА_5 , колишнього стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що прибув до центру підготовки та відновлення боєздатності військової частини НОМЕР_1 з пункту постійної дислокації АДРЕСА_2 10 серпня 2025 року.

Солдата ОСОБА_5 , колишнього стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 10 серпня 2025 року 144-РС на посаду стрільця 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 10 серпня 2025 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 126, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил поведінки військовослужбовців; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.

Окрім того, відповідно до ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України солдат ОСОБА_5 , зобов`язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вказаних нормативних актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

28 листопада 2025 року, близько 08 години 00 хвилин, солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасового перебування військової частини НОМЕР_1 з дислокацією у АДРЕСА_3 , обов`язки військової служби не виконував до 30.06.2026 – моменту затримання останнього на підставі ст. 208 КПК України (у с. Березина Стрийського району Львівської області) за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а отже останній у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок, щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності, а службовий час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його, з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості для цього.

Отже, умисні дії ОСОБА_5 виразилися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_5 29.06.2026 близько 22 год 00 хв перебуваючи на подвір`ї за місцем проживання, за адресою АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту, маючи умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, наніс кулаком правої руки декілька ударів по тулубі та долонями обох рук декілька ударів по голові ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час нанесення яких ОСОБА_7 декілька разів падав на землю та самостійно піднімався, спричинивши йому небезпечні для життя в момент заподіяння тілесні ушкодження у вигляді: шість саден у лівій лобній ділянці; садно у правій лобній ділянці; крововилив (синець) слизової оболонки нижньої губи праворуч; крововилив (синець) слизової оболонки верхньої губи ліворуч; внутрішні – крововиливи у м`які покриви голови в лівій лобній та потиличній ділянках; субдуральний крововиливи праворуч, субарахоїдальний крововилив у правій скроневій і лобній частках; крапкові крововиливи у стовбур головного мозку та дно четвертого шлуночка, в результаті чого потерпілий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у реанімаційному відділенні Стрийської КНП СМОЛ.

Отже, умисні дії ОСОБА_5 виразилися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України – спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Судом встановлено, що постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 20.11.2025 у справі №447/3223/25 (яка набрала законної сили 28.11.2025) ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Окрім цього, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.12.2025 у справі №447/2291/25 (яка набрала законної сили 02.01.2026) ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Окрім цього, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 05.01.2026 у справі №447/3607/25 (яка набрала законної сили 16.01.2026) ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Окрім цього, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 04.02.2026 у справі №447/3981/25 (яка набрала законної сили 17.02.2026) ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

30 квітня 2026 року близько в 16 год. 40 хв., солдат ОСОБА_5 , незважаючи на рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справах №447/3223/25, №447/2291/25, №447/3607/25, №447/3981/25, які набрали законної сили, будучи належним чином ознайомленим зі змістом судових рішень, згідно з якими його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанов суду, щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи неодноразово притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, рухаючись по вулиці Марунчака в селі Березина, Стрийського району, Львівської області, керував транспортним засобом, а саме електроскутером марки «Альфа», без реєстраційного номерного знаку, який відповідно до Закону України №2956-IX від 24.02.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами» відноситься до транспортних засобів, де був зупинений працівниками СРПП ВПД №1 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, тим самим умисно не виконав постанови Миколаївського районного суду Львівської області у справах №447/3223/25, №447/2291/25, №447/3607/25, №447/3981/25, які набрали законної сили.

Надалі, 08.05.2026 близько 17 год. 40 хв., солдат ОСОБА_5 , незважаючи на рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справах №447/3223/25, №447/2291/25, №447/3607/25, №447/3981/25, які набрали законної сили, , будучи належним чином ознайомленим зі змістом судових рішень, згідно з якими його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи систематично умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи неодноразово притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, рухаючись по вулиці Січових Стрільців в селі Березина, Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом, а саме електроскутером марки «Альфа», без реєстраційного номерного знаку, який відповідно до Закону України №2956-IX від 24.02.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами» відноситься до транспортних засобів, де був зупинений працівниками СРПП ВПД №1 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, тим самим умисно не виконав постанови Миколаївського районного суду Львівської області у справах №447/3223/25, №447/2291/25, №447/3607/25, №447/3981/25, які набрали законної сили.

Надалі, 19.05.2026 близько 11 год. 50 хв., солдат ОСОБА_5 , незважаючи на рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справах №447/3223/25, №447/2291/25, №447/3607/25, №447/3981/25, які набрали законної сили, , будучи належним чином ознайомленим зі змістом судових рішень, згідно з якими його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи систематично умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи неодноразово притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, рухаючись по вулиці Шевченка в селі Березина, Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом, а саме електроскутером марки «Альфа», без реєстраційного номерного знаку, який відповідно до Закону України №2956-IX від 24.02.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами» відноситься до транспортних засобів, де був зупинений працівниками СРПП ВПД №1 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, тим самим умисно не виконав постанови Миколаївського районного суду Львівської області у справах №447/3223/25, №447/2291/25, №447/3607/25, №447/3981/25, які набрали законної сили.

Надалі, 24.05.2026 близько 22 год. 40 хв., солдат солдат ОСОБА_5 , незважаючи на рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справах №447/3223/25, №447/2291/25, №447/3607/25, №447/3981/25, які набрали законної сили, , будучи належним чином ознайомленим зі змістом судових рішень, згідно з якими його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи систематично умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи неодноразово притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, рухаючись по вулиці Коцюбинського в селі Березина, Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом, а саме електроскутером марки «Альфа», без реєстраційного номерного знаку, який відповідно до Закону України №2956-IX від 24.02.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами» відноситься до транспортних засобів, де був зупинений працівниками СРПП ВПД №1 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, тим самим умисно не виконав постанови Миколаївського районного суду Львівської області у справах №447/3223/25, №447/2291/25, №447/3607/25, №447/3981/25, які набрали законної сили.

Отже, умисні дії ОСОБА_5 виразилися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

3. Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях в судовому засіданні визнав, з обставинами, викладеними у обвинувальних актах, погодився, був допитаний в судовому засіданні. Зокрема, під час допиту обвинувачений підтвердив, що є військовослужбовцем та зарахований до В/Ч НОМЕР_1 , має звання солдата. Під час проходження служби у нього виник умисел на самовільне залишення військової служби. Відтак, 28 листопада 2025 року ОСОБА_5 без поважних причин залишив місце служби. Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_5 вказав, що дійсно знав потерпілого ОСОБА_7 29 червня 2026 року у нього з останнім виник конфлікт, у результаті якого він завдав удару потерпілому в голову. Після падіння потерпілий не встав, помер на місці. Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, ОСОБА_5 вказав, що про наявність постанов суду, якими його позбавлено права керування транспортним засобом, він був обізнаним, хоча участі у судових засіданнях не приймав. Підтвердив, що керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 звернула увагу суду на визнання вини обвинуваченим та щире каяття.

Прокурор підтримав обвинувальні акти щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, ч. 2 ст. 121 КК України, ч. 5 ст. 407 КК України, КК України, та вказав, що докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінальних правопорушень (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження. Крім того, звернув увагу суду на визнання обвинуваченим вини у вчинених кримінальних правопорушеннях та згоду з обставинами, викладеними у обвинувальних актах.

Потерпіла ОСОБА_8 в судові засідання не з`явилася, 24.08.2026 року надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

4. Мотиви суду і докази на підтвердження встановлених судом обставин

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

При цьому особа може бути визнана винуватою лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Склад кримінального правопорушення це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Тому поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину як ті, що утворюють об`єктивну сторону злочину, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувальних актів згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєних кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і надав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, вказав, що є військовослужбовцем та зарахований до В/Ч НОМЕР_1 , має звання солдата. Під час проходження служби у нього виник умисел на самовільне залишення військової служби. Відтак, 28 листопада 2025 року ОСОБА_5 без поважних причин залишив місце служби. Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_5 вказав, що дійсно знав потерпілого ОСОБА_7 29 червня 2026 року у нього з останнім виник конфлікт, у результаті якого він завдав удару потерпілому в голову. Після падіння потерпілий не встав, помер на місці. Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, ОСОБА_5 вказав, що про наявність постанов суду, якими його позбавлено права керування транспортним засобом, він був обізнаним, хоча участі у судових засіданнях не приймав. Підтвердив, що керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений, та інші учасники процесу не оспорюють:

1) подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Також судом встановлено, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, в порядку частини 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого й дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , показання якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, ч. 2 ст. 121 КК України як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, ч. 1 ст. 382 КК України як у умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

4.1. Щодо призначення покарання

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисні злочини проти: життя та здоров`я особи, проти встановленого порядку несення військової служби, проти правосуддя, а саме: ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів; ч. 5 ст. 407 КК України, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, ч. 1 ст. 382 КК України, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до скоєного, який щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, за місцем проживання характеризується позитивно, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 1308 від 06 серпня 2026 року хронічним психічним захворюванням, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, в період інкримінованих йому дій також міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Обставиною, яка згідно зі статтею 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_5 – щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог частини 2 статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, наявність у справі обставини, що пом`якшує покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав та вказав, що щиро кається у вчиненому, та те, що обвинувачений на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, за місцем проживання характеризується позитивно, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді:

- за ч. 1 ст. 382 КК України, у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 407 КК України, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 121 КК України, у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Крім того, дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Процесуальні витрати – відсутні.

Шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Запобіжний захід

Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2026 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 19 грудня 2026 року із визначенням розміру застави у 60 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 199 680,00 гривень.

Ураховуючи зазначене, запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Речові докази

Згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів наступним чином:

- дві склянки; недопалки в кількості 5 шт., які були вилучені в ході проведення огляду місця події, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , шорти чорного кольору торгівельної марки «Puma», футболку червоного кольору із чорними полосами, а також пару чорних шкарпеток, які були вилучені 30.06.2026 слідчим на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України, із дотримання правил, передбачених ч. 7 ст. 233 і ст.236 КПК України під час особистого обшуку ОСОБА_5 , змиви з обох рук; зрізи з кінцівок обох рук; 1 флакон крові ємністю 15 мл. ОСОБА_7 , футболку бежевого кольору зі наявною біркою Infinity man розміром S зі слідами РБК; штани джинсові синього кольору Wear Jeans LG зі слідами РБК; кросівки чорного Nike зі слідами РБК, які вилучено під час проведення огляду місця події в приміщенні ВП Інтенсивного лікування КНП ТМОЛ СМОЛ, що за адресою: м. Стрий, вул. Ольги Бессараб, 15 Стрийського району, Львівської області – знищити.

Арешт майна

Згідно із ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Оскільки арешти на майно накладалися з метою збереження речових доказів, враховуючи, що потреби у використанні як доказів вказаних речей немає, отже наявні арешти належить скасувати.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчої судді Миколаївського районного суду Львівської області від 02 липня 2026 року на - дві склянки; недопалки в кількості 5 шт., шорти чорного кольору торгівельної марки «Puma», футболку червоного кольору із чорними полосами, а також пару чорних шкарпеток, змиви з обох рук; зрізи з кінцівок обох рук; 1 флакон крові ємністю 15 мл. ОСОБА_7 , футболку бежевого кольору зі наявною біркою Infinity man розміром S зі слідами РБК; штани джинсові синього кольору Wear Jeans LG зі слідами РБК; кросівки чорного Nike зі слідами РБК, - скасувати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369-371, 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 2 ст. 121 КК України, ч. 5 ст. 407 КК України, ч. 1 ст. 382 КК України, , і призначити покарання:

за ч. 2 ст. 121 КК України – у виді позбавлення волі на строк 7 / семи/ років;

за ч. 5 ст. 407 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 /п`яти/ років;

за ч. 1 ст. 382 КК України – у виді позбавлення волі на строк 1 /один/ рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 7 / сім/ років.

Зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 30 червня 2026 року до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Цивільний позов - не заявлений.

Процесуальні витрати - відсутні.

Шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчої судді Миколаївського районного суду Львівської області від 02 липня 2026 року на - дві склянки; недопалки в кількості 5 шт., шорти чорного кольору торгівельної марки «Puma», футболку червоного кольору із чорними полосами, а також пару чорних шкарпеток, змиви з обох рук; зрізи з кінцівок обох рук; 1 флакон крові ємністю 15 мл. ОСОБА_7 , футболку бежевого кольору зі наявною біркою Infinity man розміром S зі слідами РБК; штани джинсові синього кольору Wear Jeans LG зі слідами РБК; кросівки чорного Nike зі слідами РБК, - скасувати.

Речові докази – дві склянки; недопалки в кількості 5 шт., які були вилучені в ході проведення огляду місця події, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , шорти чорного кольору торгівельної марки «Puma», футболку червоного кольору із чорними полосами, а також пару чорних шкарпеток, які були вилучені 30.06.2026 слідчим на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України, із дотримання правил, передбачених ч. 7 ст. 233 і ст.236 КПК України під час особистого обшуку ОСОБА_5 , змиви з обох рук; зрізи з кінцівок обох рук; 1 флакон крові ємністю 15 мл. ОСОБА_7 , футболку бежевого кольору зі наявною біркою Infinity man розміром S зі слідами РБК; штани джинсові синього кольору Wear Jeans LG зі слідами РБК; кросівки чорного Nike зі слідами РБК, які вилучено під час проведення огляду місця події в приміщенні ВП Інтенсивного лікування КНП ТМОЛ СМОЛ, що за адресою: м. Стрий, вул. Ольги Бессараб, 15 Стрийського району, Львівської області – знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Повний текст вироку складено 04 листопада 2026 року.

Суддя ОСОБА_9