Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №463/8139/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №463/8139/26

Провадження № 2/461/4565/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Кремінець К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 437387239 від 09.10.2019 в розмірі 14290 грн., судові витрати із сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.10.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 437387239 на суму 5000 грн., у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Z23Y7H3Y. Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшла на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвалася на даному сайті, створивши Особистий кабінет позичальника, заповнила та подала Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, пройшла належну перевірку (верифікацію), ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору, надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладення кредитного договору (підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Одночасно з підписанням кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. У кредитному договорі сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн., шляхом перерахування через банк-провайдер. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну його дії. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 61 від 14.01.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №3 від 29.01.2021 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем було укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму, яка відповідно до Реєстру боржників № б/н від 05.06.2025 становить 16110,00 грн. Відтак, відповідач перед ТОВ «ФК «Ейс»» має невиконані зобов`язання з повернення коштів, які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом та стягнення заборгованості в судовому порядку, просить позов задоволити.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02.09.2026 справу передано на розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2026 визначено головуючого суддю Зубачик Н.Б.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.10.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того, ухвалою суду витребувано у Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ: 14360570, електронна адреса: sud@privatbank.ua) інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки): маска Карти: НОМЕР_4; про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4 за період від 09.10.2019 до 14.10.2019 в сумі 5000,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска Карти: НОМЕР_4; чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 09.10.2019 до 14.10.2019 в сумі 5000,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК": інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника); повного номера рахунка (рахунків), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): маска Картки: НОМЕР_4 . У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: НОМЕР_4 номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: НОМЕР_4. У випадку, якщо картковий рахунок за: маска Картки: НОМЕР_4 не належить Позичальнику - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок: маска Картки: НОМЕР_4.

07.10.2026 відповідач ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала відзив, в якому просить застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв`язку зі спливом позовної давності та необгрунтованістю вимог. В обгрунтування відзиву зазначає, що позивач вимагає стягнення суми, яка суттєво перевищує тіло кредиту за рахунок нарахованих відсотків, пені та штрафів. Вказує, що нарахування відсотків поза межами строку дії договору є незаконним. Також позивачем не надано належних первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту безпосереднього перерахування коштів на її рахунок у 2019 році. Крім того, зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки кредитний договір було укладено у 2019 році, і строк його виконання закінчився у 2019 році. Останні чотири роки жодних платежів за вказаним договором відповідачем не здійснювались. Таким чином, перебіг позовної давності розпочався у 2019 році та повністю сплив задовго до моменту звернення ТОВ «ФК «ЕЙС» до суду.

09.10.2026 представник позивача Сахарова О.І., через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, відповідно до якої вважає заперечення викладені у відзиві необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивує відповідь на відзив тим, що позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Крім того, представник покликаючись на норми ЦК України та практику Верховного суду вважає, що строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню. Також зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не є банківськими фінансовими установами. Товариства в межах виконання умов укладеного договору здійснюють розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми боргу, а тому надані позивачем документи повністю відповідають вимогам законодавства України, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», адже мають всі необхідні реквізити. Крім того, представник звертає увагу, що підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги №61 від 14.01.2020 до договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги №3 від 29.01.2021 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020. Наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника, відтак просить позов задоволити.

09.10.2026 відповідач ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначає, що доводи позивача є безпідставними та такими, що повністю суперечать чинному законодавству та судовій практиці, оскільки право вимоги за даним кредитним договором виникло ще у 2019 році, а трирічний строк позовної давності сплив задовго до моменту звернення позивача до суду. Сама по собі наявність введення воєнного стану не є абсолютною підставою для автоматичного поновлення чи продовження строків, якщо позивач мав технічну та юридичну можливість звернутися до суду. ТОВ «ФК «ЕЙС» є професійним учасником ринку фінансових послуг, здійснює регулярну господарську та судову діяльність протягом усього періоду з 2019 року по теперішній час через систему «Електронний суд». Таким чином, вважає, що позивачем не надано жодних доказів того, що воєнний стан чи карантинні обмеження об`єктивно перешкоджали йому подати позов у період з 2019 по 2022 роки, а належних та поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено.

12.10.2026 представник позивача Сахарова О.І., через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що строки позовної давності, перебіг яких припав на період дії воєнного стану, продовжуються на весь період дії такого правового режиму, зокрема покликається на практику Верховного в суду щодо застосування строків позовної давності та вважає, що на момент звернення позивача до суду строк позовної давності не сплив, а тому підстави для застосування наслідків його спливу, передбачених статтею 267 ЦК України, відсутні.

28.10.2026 на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2026 Акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», надано інформацію стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про те, що на її ім`я в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону НОМЕР_2 на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період 09.10.2019 - 14.10.2019 був/є фінансовим номером телефону, а також такий знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) було зарахування коштів на суму 5000 UAH за період 09.10.2019 - 14.10.2019: від 09.10.2019. Додатково направлено виписку по рахунку(ах) НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 09.10.2019 - 14.10.2019.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 09.10.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z23Y7H3Y, укладено договір №437387239 /а.с.50-51/.

Відповідно до п.1.1. за цим Договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.

Пунктами 1.3., 1.4. договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.

Розрахунок сукупності вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до Договору) /п.1.6. договору/.

Згідно п.4.2. договору, сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3. Договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.1.4. цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4. - 1.5. Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту.

Сторони погодили, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору /п.4.3 Договору/.

Сторони погоджуються, що проценти нараховані згідно п. 4.2 та п.4.3 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /п.4.3. договору/.

Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 09.10.2019, ОСОБА_1 вказала серед іншого дані своєї банківської картки, а саме: НОМЕР_7 , а також фінансовий номер телефону: НОМЕР_8 /а.с.59/, та як вбачається із довідки від 26.05.2026, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на виконання кредитного договору №437387239 від 09.10.2019 було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника: АТ КБ «ПриватБанк», особа платника: ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», особа отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , рахунок/платіжна карта отримувача: НОМЕР_7 , сума платіжної операції: 5000 грн. /а.с.53/.

Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що отримав від Товариства до укладення договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205,207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Крім того, заповненням заявки позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за кредитним договором № 437387239 від 09.10.2019 виконало у повному обсязі, що підтверджується довідкою та інформацією наданої АТ КБ «ПриватБанк» /а.с.53, 159/.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «Таліон Плюс» та виписки з особового рахунку, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №437387239 від 09.10.2019 в сумі 14290 грн., з яких: 5000 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 9290 грн. прострочена заборгованість за відсотками /а.с.35-36, 39/. Разом з тим, як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором №437387239 від 09.10.2019 в розмір заборгованості відповідача зарахована заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 1820 грн., проте така позивачем не заявлена до стягнення.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було відступлено права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги /а.с.73-76/.

Додатковою угодою №19 від 28.11.2019 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» сторони погодили, що строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором /а.с.78/.

31.12.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони погодили викласти текст договору у новій редакції /а.с.79-82/.

Згідно п.5.3.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 в новій редакції, фактор має право: нараховувати боржникам після відступлення права вимоги проценти та інші обов`язкові платежі за кредитними договорами.

Згідно п.8.2. додаткової угоди № 26 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього Договору та закінчується 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31.12.2021 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно /а.с.84/.

31.12.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023 включно /а.с.84/.

31.12.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2024 /а.с.85/.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 61 від 14.01.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 437387239 від 09.10.2019 на загальну суму 13440 грн. /а.с.14-15/.

Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 14.01.2020, тобто після укладення кредитного договору № 437387239 від 09.10.2019.

Окрім того, 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було відступлено права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги /а.с.17-19/.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 3 від 29.01.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 437387239 від 09.10.2019 на загальну суму 14290 грн. /а.с.22-23/.

Також, 05.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №05/06/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» було відступлено право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід`ємною частиною цього Договору /а.с.26-29/.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 437387239 від 09.10.2019 на загальну суму 16110 грн. /а.с.31-32/.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (частина 1 статті 1077 ЦК України).

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

При цьому, в постановах від 08.08.2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) та від 08.11.2023 року у справі № 206/4841/20 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що «договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги».

Таким чином, надані суду копії договорів факторингу належним чином підписані уповноваженими представниками сторін договорів, скріплені їх печатками, відтак підтверджують перехід права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС». Крім того, надані позивачем реєстри прав вимоги та акти приймання-передачі підтверджують послідовний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, а відтак останній є належним кредитором у спірних правовідносинах.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов 'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов 'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 та від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц, нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов 'язання.

Отже, в охоронних правовідносинах - у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання - права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит на загальну суму 5000,00 грн. строком на 30 днів, однак остання свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений кредитним договором строк не виконала, а відтак позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, з аналізу умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17, проценти за користування кредитом поділяються на два види:

«Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

Тобто, виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування у розмірі 9290 грн. є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, заборгованість відповідача перед позивачем складається з суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом, які відповідно до договору та цивільного законодавства, поділяються на два окремі види.

Перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, розмір яких визначено договором або законом, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України.

Другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

За наведених вище обставин в їх сукупності доводи відзиву стосовно необгрунтованості розрахунку заборгованості та нарахування відсотків за кредитним договором, до уваги прийматися не можуть, оскільки такі є помилковими та не ґрунтуються на матеріалах справи. Як встановлено судом, нарахування відсотків здійснених первісним кредитором в межах строку кредитування за процентною ставкою 1,66 узгоджується з п.1.3. кредитного договору, а нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом, відповідає умовам кредитного договору визначених у пунках розділу 4 такого, що також відображено у відповідних розрахунках заборгованості. Відтак, заперечення відповідача про нібито неправомірне нарахування процентів, є необґрунтованими, оскільки не враховують нарахування процентів другого типу - за прострочене користування кредитом. Таке нарахування відповідає умовам кредитного договору, нормам цивільного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17.

Суд також вважає безпідставними твердження відповідача про те, що на момент звернення до суду минули строки позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, частинами першою та третьою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, 09.10.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 437387239, строком на 30 днів, тобто до 08.11.2019.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався до 30.06.2023.

Разом із тим, у зв`язку з введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану, що діє до цього часу, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України» доповнено пунктом 19, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (в редакції Закону №2120-ІХ від 15.03.2022), а з 30.01.2024 пункт 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України» викладено в новій редакції «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану» (редакція Закону №3450-IX від 08.11.2023).

Втім, відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі-Закон №4434).

Законом №4434 виключено з Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачав зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

Закон №4434 набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

При цьому, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що строки позовної давності, перебіг яких припав на період дії воєнного стану, продовжуються на весь період дії такого правового режиму. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 756/10176/23, суд дійшов висновку, що строки, визначені статтями 257-259 ЦК України, продовжуються на весь строк дії воєнного стану, а тому при вирішенні питання про сплив позовної давності суди зобов`язані враховувати дію пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23 суд підтвердив, що законодавством встановлено спеціальний порядок обчислення строків позовної давності під час карантину та воєнного стану, а тому такі строки продовжуються на період дії відповідних обмежувальних режимів.

Таким чином, оскільки строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжувались на строк дії карантину, а на час дії воєнного стану перебіг позовної давності зупинявся, втім відновлений був з 04.09.2025, немає підстав вважати пропущеним строк позовної давності за вимогами позивача.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження №61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства

у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Як встановлено судом, відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, допустивши заборгованість. Аргументи відповідача щодо неправильності розрахунку заборгованості є помилковими, оскільки умовами кредитного договору прямо передбачено можливість нарахування процентів як у межах строку кредитування, так і за період фактичного користування кредитом у разі прострочення, при цьому сторони погодили підвищену процентну ставку за понадстрокове користування кредитом. Таким чином, нарахування процентів після спливу строку кредитування відповідає умовам договору та вимогам закону.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за укладеним кредитним договором суду не надано, суд вважає, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеним вище кредитним договором, а тому позов необхідно задоволити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 437387239 від 09.10.2019 в розмірі 14290 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

В даному випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу наступними доказами, а саме: Договором про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026; протоколом погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026; Додатковою угодою №25771093475 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, Актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026 на суму 7 000,00 грн., з яких за складання позовної заяви - 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи - 1000,00 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації - 500 грн., підготовка клопотання щодо отримання інформації - 500 грн.; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с.41-45/.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), а також суд враховує те, що вказана категорія справи є справою малозначною, незначної складності, а також наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 215, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.81, 128, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 437387239 від 09.10.2019 в розмірі 14290 (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, електронна адреса: fincomace@gmail.com.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Зубачик Н.Б.