Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №308/9896/26
Суддя: Світлик О. М.
Справа № 308/9896/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді – Світлик О.М.,
за участю секретаря судового засідання – Чепи М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , згідно з якою просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 102176,75 грн та судовий збір в розмірі 2662,4 грн, що сплачений при поданні позовної заяви.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 03.04.2024, після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України, між позивачем та відповідачем було укладено договір №1932927 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку.
17.02.2025 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №R01.34606.011629404. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (ОТР-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт кредитного договору.
Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 74113,42 грн, зі сплатою 80,47% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів видачі кредиту.
Зауважує, що станом на дату подання цієї заяви відповідач не повернув отриманий кредит в установлений договором термін та не сплатив нараховані проценти, інші платежі за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду.
Останню сплату відповідачем/зарахування по кредитному договору здійснено 16.04.2026. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 09.06.2026 становить 102176,75 грн з яких: прострочений борг - 73659,32 грн; прострочені проценти: 28517,43 грн.
Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 09.06.2026.
Представник позивача вказує, що у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору на адресу відповідача надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 02.04.2026, згідно якої АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення вище вказаної вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги АТ «Ідея Банк» будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір банку.
Отже, оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, у тому числі кредит, проценти за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, тому позивач змушений звернутись за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позову просить розглянути справу без його участі, враховуючи обмежену чисельність працівників АТ «Ідея Банк», проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась. Однак подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю позивачем суми та структури заборгованості.
У разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог АТ «Ідея Банк», просить застосувати статтю 267 ЦПК України та надати розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців рівними частинами щомісячно, з огляду на перебування відповідача у відпустці по догляду за дитиною та скрутне матеріальне становище та розподілити судовий збір пропорційно задоволеним вимогам. Просить розглядати справу без її присутності.
На обґрунтування відзиву зазначає, що не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Щодо недоведеності розміру заборгованості та відсутності помісячного детального розрахунку боргу зазначає, що позивачем на підтвердження розміру позовних вимог надано лише загальну довідку-розрахунок заборгованості, станом на 09.06.2026 та виписку по рахунку. Проте, додана довідка містить виключно кінцеві суми («прострочений борг: 73659,32 грн, прострочені проценти: 28517,43 грн»), без будь-якого деталізованого помісячного та поденного арифметичного алгоритму нарахування процентів, пені, комісій чи інших платежів, а також зарахування внесених відповідачем платежів по договору, що позбавляє відповідача можливості перевірити правильність таких нарахувань. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» . Згідно вказаної норми закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Проте в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують розмір заборгованості, а саме детальний розрахунок заборгованості договором, який відповідав би вимогам чинного законодавства України в частині ведення бухгалтерського обліку.
Зазначає, що за період з дати видачі кредиту 17.02.2025 по 02.04.2026, коли була надіслана вимога про повне дострокове погашення кредиту, за період користування вказаним кредитом, відповідачем було сплачено 38440,00 грн, що визнано позивачем у виписці, яка сформована на 09.06.2026, а саме: березень 2025 - 4940,00 грн; травень 2025 - 2500,00 грн; червень 2025-6000,00 грн; липень 2025 - 8500,00 грн; серпень 2025 - 4500,00 грн; жовтень 2025 - 3500,00 грн; січень 2026 - 4000,00 грн; квітень 2026 - 4500,00 грн.
За період користування кредитними коштами відповідач не ухилявся від сплати кредиту, проте через скрутне фінансове становище не могла це робити в повному обсязі.
Вважає що виписка по рахунку та односторінкова довідка, яка відображає лише кінцевий баланс, не є належним розрахунком заборгованості у розумінні ст. 175 ЦПК України, оскільки не розкриває структури боргу, періодів виникнення прострочень, та не демонструє, як саме банком застосовувалася процентна ставка 80,47% річних до залишку тіла кредиту в кожен конкретний день.
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц зазначено, що довідка про розмір заборгованості, яка підписана лише працівниками банку та не містить детального помісячного розрахунку з відображенням балансу нарахувань та погашень, не є безспірним доказом вини та розміру боргу боржника, якщо її показники спростовуються або викликають обґрунтований сумнів. Аналогічні висновки щодо необхідності надання чіткого математичного розрахунку з розбивкою по кожному платежу та періоду нарахування викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №565/1102/18 та від 16 вересня 2020 року у справі №201/5304/18. Ненадання детального розрахунку є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю розміру вимог.
У разі, якщо суд не погоджується з такою позицією відповідача та прийде до висновку про наявність заборгованості за договором, просить прийняти до уваги, що на даний час відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, а саме: перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та отримує соціальну допомогу в розмірі 860,00 грн; на її утриманні перебувають неповнолітні діти ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Зазначає, що скрутне матеріальне становище унеможливлює одноразове погашення суми позову, у разі задоволення повністю чи частково без заподіяння значної шкоди життєдіяльності сім`ї та дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання. Згідно з ч. 3 цієї статті, підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (скрутне матеріальне становище, перебування на утриманні осіб, тривала хвороба тощо). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №910/11029/18 наголошено, що при розгляді заяви про розстрочку виконання рішення суду має бути дотриманий справедливий баланс інтересів сторін. Суд повинен враховувати як майнові інтереси кредитора, так і реальний фінансовий стан боржника, його здатність виконувати рішення частинами.
Зважаючи на перебування відповідача в декретній відпустці та відсутність інших самостійних доходів, з метою дотримання принципу пропорційності цивільного судочинства, відповідач просить у випадку задоволення позовних вимог (повністю або частково) надати розстрочку виконання судового рішення строком на 12 місяців рівними частинами. Розстрочка потрібна для того, щоб планувати сімейний бюджет, залучити фінансову допомогу родичів і гарантовано, щомісячно рівними частинами сплачувати борг без порушення судового рішення.
31.08.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що АТ «Ідея Банк» не погоджується з аргументами викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх необґрунтованими та зазначає наступне.
АТ «Ідея Банк» на обґрунтування своїх вимог щодо предмету спору у справі №308/9896/26 разом з позовною заявою надало до суду усі необхідні документи, зокрема: виписку з рахунку по кредитному договору відповідача, докази видачі кредиту (платіжні інструкції), довідку - розрахунок кредитної заборгованості та належним чином засвідчену копію кредитного договору №R01.34606.011629404 від 17.02.2025. Звертає увагу, що дана сума заборгованості утворилася внаслідок того, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами , а саме: 73659,32 грн - простроченого боргу, 28517,43 грн - прострочених процентів. Заборгованість — це сума фінансових зобов`язань, що підлягає погашенню, поверненню в певний термін згідно умов кредитного договору. Якщо до цього терміну заборгованість не погашена, то вона, відповідно, стає простроченою.
Умовами кредитного договору встановлено, що банк надає клієнту кредит на умовах повернення, строковості та платності. Відповідно до п. 1.9 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитними коштами становить 80,47% річних. На переконання банку з виписки по рахунку можна встановити факт видачі кредитних коштів, погашення, порушення погашень згідно графіку погашень та порахувати заборгованість у разі сумнівів щодо розрахунку із застосуванням процентної ставки 80,47% річних на прострочену заборгованість, також відповідачем не подано власного контрозрахунку щодо розміру заборгованості за кредитним договором №R01.34606.011629404 від 17.02.2025.
Окрім цього, АТ «Ідея Банк» додатково, та у заперечення необґрунтованих доводів відповідача, надає детальний розрахунок на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №R01.34606.011629404 від 17.02.2025 станом на 09.06.2026, і відповідно до якого заборгованість відповідача за кредитним договором становить заявлені 102176,75 грн.
Щодо розстрочення боргу представник позивача зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 3-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 435 ЦПК України).
Просить суд звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладену у його постанові від 30.10.2019 у справі №2-1230/11, що «Обґрунтованим є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні апеляційної скарги, оскільки заявниками не наведено доводів та не надано конкретних доказів наявності в сім`ї заявників виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення. Незадовільний майновий стан, небажання працевлаштуватись не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, позивач повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору він несе зобов`язання та зробити все можливе задля збереження місця праці.»
Відповідно до роз`яснень п. 10 постанови пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження » при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна , яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Виходячи з аналізу зазначених норм, підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Таких підстав ОСОБА_1 у заяві про розстрочення виконання рішення суду не наведено.
Враховуючи наведене АТ «Ідея Банк» зазначає, що не можуть бути підставами для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором та недоведеністю доводів. Отже, заявником не наведені у заяві про розстрочення виконання рішення суду обставини, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які посилається заявник, такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті до уваги для надання розстрочення виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, АТ «Ідея Банк» заперечує щодо задоволення заявленої ОСОБА_1 вимоги про розстрочення боргу у справі №308/9896/26 та просить відмовити відповідачу у задоволені такої заяви. Відтак, просить врахувати відповідь на відзив під час розгляду справи №308/9896/26 та ухвалити рішення, яким позовні вимоги АТ «Ідея Банк» у даній справі задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17.02.2025 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R01.34606.011629404, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 74113,42 грн, зі сплатою 80.47% річних, строком на 96 місяців.
Факт одержання коштів за кредитним договором підтверджується платіжною інструкцією №5650360 від 17.02.2025.
Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором у неї утворилася заборгованість, яка станом на 09.06.2026 становить 102176,75 грн, з яких: прострочений борг – 73659,32 грн; прострочені проценти – 28517,43 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором №R01.34606.011629404 від 17.02.2025.
Заборгованість відповідача також підтверджується наданою позивачем випискою по особовому рахунку відповідача з 01.01.2000 по 09.06.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), а також від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак всупереч умов кредитного договору відповідач не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов є підставним та з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №R01.34606.011629404 від 17.02.2025 у розмірі 102176,75 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь АТ «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплата якого документально підтверджується платіжною інструкцією №8481768 від 22.06.2026.
Вирішуючи питання щодо надання розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Відповідно до положень ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
На підтвердження доводів щодо розстрочення виконання рішення відповідачем надано копії наступних документів: витяг із застосунку «Дія» про актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витяг із застосунку «Дія» про актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; випискою по картці АТ КБ «Приватбанк» за період 01.05.2025 по 01.08.2026; довідкою форми ОК-5 сформованою 18.08.2026 засобами автоматизованої системи Пенсійного фонду України.
Таким чином, враховуючи положення процесуального законодавства, а також матеріальне становище відповідача, яке є тією обставиною, що ускладнить виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 необхідно розстрочити виконання цього рішення строком на 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів, з яких: щомісячно у розмірі 8514,73 грн, не пізніше тридцятого числа кожного місяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 267, 279, 354, 355, 435 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовну заяву акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №R01.34606.011629404 від 17.02.2025 у розмірі 102176 (сто дві тисячі сто сімдесят шість) гривень 75 копійок, з яких: прострочений борг – 73659,32 грн; прострочені проценти – 28517,43 грн.
Розстрочити виконання рішення строком на двадцять чотири місяці шляхом сплати щомісячних платежів, з яких: щомісячно у розмірі 8514 (вісім тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень 73 копійки строком на дванадцять місяців, не пізніше тридцятого числа кожного місяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Львів.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення – 03 листопада 2026 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua