Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №403/582/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/582/26 провадження №1-кп/403/38/26

В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023121030000409 від 20 вересня 2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград

Дніпропетровської області, адреса місця

проживання, зареєстрована у встановленому

законом порядку та фактичного місця

проживання:

АДРЕСА_1 ,

громадянина України, маючого неповну середню

освіту, не одруженого, перебуваючого на посаді

номера обслуги 3 механізованого відділення -

бойової машини 3 механізованого взводу 1

механізованої роти військової частини НОМЕР_1 у

військовому званні «солдат», згідно зі ст.89 КК

України такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.5 ст.407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2101-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час, та є особливим періодом. 03 вересня 2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 ОСОБА_4 було призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оборони та захисту держави та з 07 вересня 2022 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) зараховано до списків особового складу цієї військової частини, поставлено на всі види забезпечення та визнано таким, що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов’язків за посадою номера обслуги 3 механізованого відділення - бойової машини 3 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», що свідчить про набуття ним статусу військовослужбовця відповідно до п.2 ч.1, п.п.1-3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №341 від 07 грудня 2022 року ОСОБА_4 у зв’язку з пораненням з 07 грудня 2022 року було евакуйовано зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування «Соледар», які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також у веденні воєнних (бойових) дій.

В подальшому, будучи військовослужбовцем, умисно, діючи в порушення вимог ст.ст.2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п.1, 3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків, обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №95 від 05 квітня 2023 року після проходження реабілітаційного відновлення в Центральному військовому клінічному санаторії « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не з’явився вчасно без поважних причин в умовах воєнного стану на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_3 , та, перебуваючи в різних місцях, ухилявся від проходження військової служби, використовуючи виниклий у зв’язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов’язано з виконанням ним обов’язків з військової служби, до 07 год. 06 хв. 28 серпня 2026 року - до моменту його затримання в порядку ст.191 КПК України в приміщенні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а саме: не з’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 3 механізованого відділення - бойової машини 3 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», 19 вересня 2023 року, діючи з недбалістю, в порушення вимог ст.ст.11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306, а саме: п.п. «а» п.2.1 - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; та п. 2.9 водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння (згідно акту огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» - 1.76 ‰) та не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами будь-якої категорії, перед початком керування мотоциклом «ІЖ-Юпітер-2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності гр-ну ОСОБА_6 , не перевірив належним чином та не забезпечив технічно-справний стан, комплектність ходової та гальмівної частини цього транспортного засобу та розпочав експлуатацію технічно-несправного мотоциклу, у якого, згідно висновку судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи №3615/23-27 від 21 грудня 2023 року, ходова частина бічного причепу (коляски) мала технічні несправності у вигляді: розшарування каркасу гуми до оголення ниток корду та несправності передньої гальмівної системи, яка полягала у цілеспрямованому від’єднанні переднього гальмівного механізму (рукоятки гальм, тросу, та гальмівного механізму переднього барабану), чим допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, а саме: п.п.31.1 - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації; п.31.4, п.п.«а» п.31.4.1 та п.п. «б» п.31.4.5 - забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: гальмові системи: змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника; колеса та шини: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

В подальшому, керуючи цим технічно несправним транспортним засобом, в світлу пору доби, рухаючись ґрунтовою дорогою зі сторони с.Антонівка у напрямку с.Березівка Кропивницького району Кіровоградської області, обвинувачений ОСОБА_4 здійснював перевезення двох пасажирів, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходився на сидінні мотоциклу позаду водія та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який знаходився у бічному причепі (колясці), та проявивши власну необережність і недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, а саме: п.1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.п.«б» і «д» п.2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну… і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, через наявний у нього стан алкогольного сп’яніння та відсутність достатніх навичок водіння, позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати напрямок його руху, та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. В подальшому при наближенні до калюжі, обвинувачений ОСОБА_4 , здійснивши її об’їзд лівою стороною, що у даній дорожній обстановці не відповідало правосторонньому рухові транспортних засобів по грунтовій дорозі, яка має по одній смузі в кожному напрямку, продовжив рух в складних дорожніх умовах, які обумовлювалися наявністю заокруглення проїзної частини праворуч по напрямку його руху та обмеженій оглядовості насадженнями соняшника з лівої та правої сторони, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме: п.1.2 - в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п.1.10 (значення, наведених у Правилах термінів): небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об’єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку; обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об’єктами, а також транспортними засобами; оглядовість - об’єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія; п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Після цього, рухаючись у вищезазначеному напрямку, обвинувачений ОСОБА_4 , діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, порушуючи законодавство України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо прямої заборони керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, ігноруючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху, а саме: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, не врахував швидкість керованого ним транспортного засобу, дорожню обстановку та те, що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок, чого 19 вересня 2023 року о 15 год. 22 хв. допустив виїзд в безпосередній близькості із зустрічним автомобілем «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався в зустрічному йому напрямку тобто, на смугу дороги зустрічного руху при вільній своїй правій смузі руху, створивши аварійну ситуацію, внаслідок, чого на відстані 3 м до правого краю дороги та 1 км до с.Березівка (ФГ «Агроленд») відбулося зіткнення транспортних засобів. Порушення зазначених вище вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась, та в результаті якої пасажир мотоциклу ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми голови: синець верхньої повіки лівого ока (1); рана (1) підборіддя, садно (1) виличної ділянки ліворуч; закрита тупа травма грудної клітки, живота та органів заочеревинного простору велике садно (1) в межах середньої третини грудної клітки по передній поверхні, що охоплює верхню та середню частини живота, крововиливи в коренях легень, в м’яких тканинах середостіння, крововилив в передню стінку серцевого м’язу, переломи ребер праворуч 5, 7, 8 по середнє-ключичній лінії та переднє-пахвовій лінії, 6 - з пошкодженням пристінкової плеври, крововиливи в навколишні м’які тканини ділянок переломів, розрив лівої частки печінки, крововиливи в підшлунковій залозі, в навколонирковій клітковині з обох сторін; тупа травма кінцівок: закритий перелом середньої третини правого стегна, відкритий багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки з рвано-розчавленою раною, велике садно (1) на лівій нижній кінцівці в межах середньої третини стегна до верхньої третини гомілки по внутрішній поверхні, чисельні дрібні садна правого коліна. Вказані тілесні ушкодження у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року №6) та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням 20 вересня 2023 року в палаті «Кіровоградської обласної лікарні» смерті ОСОБА_8 .. Причиною смерті гр-на ОСОБА_8 стала тяжка поєднана закрита тупа травма грудної клітки, живота, нижніх кінцівок, з переламами ребер, забоєм легенів, серця, розривом печінки, закритим переломом правого стегна, відкритим переломом лівої гомілки, що ускладнилася розвитком травматичного шоку, про що свідчать дані судово-медичної експертизи трупа та дані судово-гістологічної експертизи.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286-1 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1 та ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю. З приводу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, суду показав, що 19 вересня 2023 року він разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебували у знайомих в с.Антонівка, де вживали спиртні напої - горілку та пиво, в кількості, в якій він не пам’ятає, однак після цього він відчув сп’яніння та наявність у нього стану, відмінного від того, коли він спиртного не п’є. В подальшому, в післяобідній час, він, перебуваючи за кермом мотоцикла марки «ІЖ», який придбав у знайомого без переоформлення реєстраційних документів на нього та який перебував у його володінні та користуванні близько трьох місяців, разом з двома пасажирами - ОСОБА_10 , який був його товаришем, та ОСОБА_11 їхали грунтовою дорогою з с.Антонівка до с.Березівка. Під час руху пасажири у процес керування ним мотоциклом не втручались, погода була ясна - світило сонце та було жарко. В подальшому, рухаючись по зустрічній смузі та знаючи про несправності мотоцикла, оскільки сам здійснював його ремонт, він, побачивши інший транспортний засіб - легковий автомобіль, який рухався назустріч, хотів уникнути зіткнення з ним шляхом з’їзду з дороги в напрямку поля із соняшником, для чого різко вивернув кермо мотоцикла, однак не встиг і внаслідок удару він та ОСОБА_12 вилетіли з мотоцикла та впали на грунтову дорогу в напрямку його руху, а ОСОБА_13 вилетів на легковий автомобіль. Внаслідок падіння він отримав значні забої, однак перебував у свідомості. Перебуваючий поряд із ним ОСОБА_12 на його запитання про самопочуття, відповів, що все добре. Що було з іншим пасажиром ОСОБА_10 він не дивився, оскільки мав сили лише для того, щоб відповзти з дороги. Пізніше ОСОБА_14 забрала швидка допомога, яку, напевно, викликав водій автомобіля, а його разом із ОСОБА_11 забрав його дядько. Дізнався про смерть ОСОБА_14 від свого меншого брата, який повідомив йому про цю подію. Після смерті ОСОБА_14 він розмовляв з його батьками та сестрою, вибачався перед ними за те, що сталося, однак грошових коштів на поховання чи іншої майнової допомоги їм не надавав. Пропозиції щодо відшкодування завданої шкоди від них йому також не надходили. Підтвердив відсутність у нього посвідчення водія, а також ту обставину, що навички керування мотоциклом він мав з дитинства (з 10 років), оскільки його навчав батько. Щиро розкаявся у вчиненому та зазначив, що, по можливості, намагатиметься відшкодувати шкоду родині

ОСОБА_15 приводу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, суду показав, що з 03 вересня 2022 року він був мобілізований та направлений для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 . Під час виконання в грудні 2022 року бойового завдання біля населеного пункту Бахмут внаслідок обстрілу він отримав поранення - множинні осколкові поранення, опік очей та контузію у зв’язку з чим був евакуйований спочатку до м.Дружківка, потім направлений для лікування в м.Дніпро та м.Вінниця, а в подальшому з метою проходження реабілітації - до реабілітаційного центру в м.Хмільник, де він перебував до кінця лютого 2023 року. По закінченню реабілітації йому в реабілітаційному центрі видали документи та повідомили про те, щоб він доставив їх до штабу своєї військової частини в АДРЕСА_3 , однак до військової частини він не поїхав, а повернувся додому в с.Березівка, де проживав з матір’ю та меншим братом. З приводу відсутності у нього наміру прибути до військової частини він телефонував командиру і той сказав йому, щоб він повертався. Більше він з командуванням військової частини не розмовляв, однак періодично телефонував військовослужбовцям, з якими проходив військову службу та цікавився чи змінились умови проходження служби на краще. Зранку 28 серпня 2026 року до нього додому по АДРЕСА_1 приїхала слідча група та, пояснивши причину його затримання - не з’явлення за викликами до слідчого, забрала до суду, де він був присутній під час обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що вчинив неправильно, оскільки давав присягу захищати, та жалкує з приводу вчиненого, однак після виконання ним останнього бойового завдання та отриманих поранень наявний у нього страх все пересилив і він не міг з цим нічого зробити. На даний час він думає про продовження проходження ним військової служби, однак в іншій військовій частині та пояснює це тим, що за наявності вибору сидіти у в’язниці чи піти на військову службу, він вибирає останнє, оскільки під час військової служби більше свободи і після повернення з бойового завдання надається час для відпочинку.

З приводу неявки за викликами до слідчого та перебування у розшуку під час досудового розслідування показав, що він був обізнаний про здійснення стосовно нього досудового розслідування і мати йому говорила про необхідність з’явитися до слідчого, однак він думав, що його затримають і повернуть до місця проходження військової служби, а тому за викликами не з’являвся, слідчому не телефонував і матір’ю нічого не переказував.

Потерпіла ОСОБА_16 в судове засідання по розгляду кримінального провадження не з’явилась. Про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлялась у встановленому законом порядку. Згідно з поданою до суду письмовою заявою прохала розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.5 ст.407 КК України, без її участі.

З огляду на викладене, відповідно до положень ст.325 КПК України судом, після заслуховування думки учасників судового провадження щодо можливості за відсутності потерпілої з’ясувати всі обставини, передбачені ч.1 ст.91 КПК України, та, враховуючи, що згідно п.2 ч.3 ст.56 КПК України брати участь у судовому провадженні є правом потерпілого, судовий розгляд кримінального провадження проведено без участі потерпілої ОСОБА_16 ..

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, з урахуванням думки учасників судового провадження: прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ними визнаються та не оспорюються, зокрема, події кримінальних правопорушень (часу, місця, способу вчинення), винуватості обвинуваченого у їх вчиненні; переконавшись, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позицій; роз’яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, характеризуючих особу обвинуваченого, та необхідних для вирішення судом відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України питань щодо речових доказів та процесуальних витрат.

На підставі викладеного, враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо обставин вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.5 ст.407 КК України, які є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння змісту цих обставин обвинуваченим, суд приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 ; ці діяння містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого, та ч.5 ст.407 КК України, як не з’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану; його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1 та ч.5 ст.407 КК України, є встановленою та доведеною і він підлягає покаранню за вчинені ним кримінальні правопорушення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Відповідно до ч.5 ст.12 КК України вчинені обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.286-1 та ч.5 ст.407 КК України, класифікуються, як тяжкі злочини.

За змістом п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанови від 24 жовтня 2003 року №7), досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Обвинувачений ОСОБА_4 згідно зі ст.89 КК України є особою, що не має судимості.

Обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України, має звання «солдат» та з 07 вересня 2022 року перебуває на посаді номера обслуги 3 механізованого відділення - бойової машини 3 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .

На підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №95 від 05 квітня 2023 року та №107 від 17 квітня 2023 року обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в умовах воєнного стану, як такого, що не повернувся до місця дислокації військової частини після лікування. Згідно зі службовою характеристикою обвинуваченого, за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 3 механізованого відділення - бойової машини 3 механізованого взводу 1 механізованої роти солдат ОСОБА_4 зарекомендував себе відносно задовільно. До поранення свою роботу та службові обов’язки виконував відповідально. Рівень бойової готовності та навченість володіння зброєю, технікою та спорядженням на задовільному рівні. На критику та зауваження реагував адекватно, іноді порушував військову дисципліну. Із командирами ввічливий, фізично підготовлений добре. За даною посадовою особою корупційних діянь та прийнятих по ним рішень не обліковується.

Обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, доказів наявності в обвинуваченого сталих сімейних відносин суду надано не було.

Доказів наявності на утриманні обвинуваченого малолітніх та (або) неповнолітніх чи непрацездатних осіб, догляд та матеріальне забезпечення яких він здійснював чи здійснює, матеріали кримінального провадження також не містять.

Згідно з довідками Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався.

Згідно з медичною характеристикою, наданою начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , обвинувачений ОСОБА_4 на «Д» обліку у лікарів: терапевт, хірург, психіатр, невролог, нарколог не перебував; медичних документів стосовно свого лікування не надавав.

За змістом досудової доповіді, складеної стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 ризик вчинення останнім повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі, окремих осіб, оцінюється як середній. Дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов життєдіяльності і відносин у суспільстві, результати оцінки ризиків вчинення ним повторного кримінального правопорушення та імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Одночасно в досудовій доповіді зазначено про те, що обвинувачений ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_1 разом з матір’ю ОСОБА_17 ; неофіційно працює на будівництві; на «Д» обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради не перебував та не перебуває, за медичною допомогою до вказаних спеціалістів не звертався; до адміністративної відповідальності не притягувався.

Суд відхиляє зазначений в складеній стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 досудовій доповіді висновок про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, з огляду на імперативність норми ч.1 ст.75 КК України, яка забороняє прийняття судом такого рішення у разі засудження особи за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст.286-1 та ч.5 ст.407 КК України суд визнає щире каяття з огляду на критичну оцінку обвинуваченим вчинених ним протиправних діянь, їх осуді та визнанні ним своєї вини у порушенні правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого, та у не з’явленні вчасно на службу, як військовослужбовця, без поважних причин тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , за кожним із вчинених ним кримінальних правопорушень, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Російської Федерації» (п.39 рішення від 09 червня 2005 року заява №68443/01) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмаїлов проти Російської Федерації» (п.38 рішення від 06 листопада 2008 року, заява №30352/03) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З огляду на викладене, судом враховується, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, що полягає у його не з’явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, що є порушенням військового Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військової присяги та покладених на нього, як на солдата, обов`язків проходження військової служби, а також підриває військову дисципліну у військах Збройних Сил України, які виконують конституційний обов’язок по захисту територіальної цілісності та незалежності України.

З урахуванням змісту ч.1 ст.69 та ч.1 ст.75 КК України, якими встановлена законодавча заборона на застосування судом положень цих статей у випадку засудження особи за вчинення в умовах воєнного стану кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Також суд констатує відсутність підстав для призначення обвинуваченому основного покарання за ч.3 ст.286-1 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України, враховуючи те, що дане кримінальне правопорушення було вчинене ним у стані алкогольного сп`яніння та як особою, яка не мала права керування транспортним засобом, було наслідком порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху та нехтування не лише своєю безпекою, але й безпекою інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого загинула людина.

Крім того, виходячи з показань самого обвинуваченого ОСОБА_4 , після дорожньо-транспортної пригоди, він не цікавився станом пасажира ОСОБА_8 , якого перевозив у своєму мотоциклі, та не вчинив дій, спрямованих на виклик швидкої допомоги.

З огляду на викладене, наявність лише щирого каяття обвинуваченого не може мати вирішального значення для призначення йому основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.286-1 КК України, або переходу до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї статті, з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_4 діяння у сфері безпеки дорожнього руху.

При вирішенні питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.286-1 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд, надаючи оцінку наведеним захисником в судовому засіданні запереченням з приводу такого призначення, обумовленим відсутністю в обвинуваченого посвідчення водія, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.55 КК України позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років.

Статтею 55 КК України не встановлено обмежень щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, особам, які на момент вчинення кримінального правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.

Крім того, позбавлення права керувати транспортними засобами як обов’язкове додаткове покарання передбачено у санкціях всіх частин ст.286-1 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.

Суб’єкт зазначеного кримінального правопорушення також загальний і додаткових вимог до суб’єкта, а саме: наявність у нього права на керування транспортними засобами, ст.286-1 КК України також не містить.

Отже, ні норми Загальної частини КК України, ні ст.286-1 КК України не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Відповідно до правового висновку Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20 особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Суд, прерогативою якого є призначення покарання, «зв’язаний» системою покарань, і не може відступити від неї. Якщо додаткове покарання безпосередньо передбачене в санкції статті Особливої частини КК України, то порядок його призначення залежить від особливостей конструкції цієї санкції. У випадку, коли додаткове покарання передбачається як обов’язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, створюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов’язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов’язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч.2 ст.69 КК України (див. правовий висновок Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №748/479/20).

Під час розгляду даного кримінального провадження судом не було встановлено, а стороною захисту не було доведено, наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, що з урахуванням підвищеної суспільної небезпечності його дій, як особи, яка керувала транспортним засобом, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, обумовлює необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч.3 ст.286-1 КК України, що відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та попереджувальній меті цього додаткового покарання.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

На підставі викладеного, суд відповідно до положень ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 з урахуванням: 1) ступеня тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, та одне з яких, передбачене ч.3 ст.286-1 КК України, хоча і було вчинене з необережності, але мало наслідком смерть людини, а інше кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, було вчинене обвинуваченим, як військовослужбовцем Збройних Сил України, в умовах воєнного стану та мало наслідком порушення військової присяги і покладених на нього, як на солдата, обов`язків проходження військової служби із захисту Батьківщини; 2) характер та кількість допущених обвинуваченим ОСОБА_4 порушень правил безпеки дорожнього руху та відсутність вини інших осіб у цьому; 3) особи обвинуваченого, який згідно з положеннями ст.89 КК України являється таким, що не має судимості, має середній ризик небезпеки для суспільства та середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, його щирого каяття у вчинених злочинах, що є пом`якшуючою покарання обставиною та характеристики за місцем проходження служби, приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, навіть за відсутності обтяжуючих покарання обставин в межах пред`явленого йому обвинувачення, буде покарання, призначене в межах санкцій ч.3 ст.286-1 КК України та ч.5 ст.407 КК України, які передбачають кримінальну відповідальність за вчинені ним суспільно-небезпечні діяння, за правилами ч.1 ст.70 КК України, а саме: спочатку призначити покарання за кожне вчинене ним кримінальне правопорушення окремо, з урахуванням того, що, за відсутності підстав для застосування положень ч.2 ст.69 КК України, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбачене санкцією ч.3 ст.286-1 КК України, є обов’язковим та після цього визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ч.5 ст.407 КК України, більш суворим покаранням, призначеним за ч.3 ст.286-1 КК України.

Призначення обвинуваченому ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі з подальшим його відбуванням в умовах ізоляції від суспільства, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації юридичної відповідальності, буде відповідати характеру вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, їх небезпечності, даним про особу обвинуваченого, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся. Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні, а саме: витрати, пов`язані із залученням експерта (за проведення чотирьох судових інженерно-транспортних експертиз №3614/23-27 від 20 грудня 2023 року, №3615/23-27 від 21 грудня 2023 року, №3618/23-27 від 16 січня 2024 року та №2295-Е від 30 жовтня 2025 року в загальному розмірі 38414 грн. 82 коп.) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 28 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 07 год. 06 хв. 28 серпня 2026 року до 07 год. 06 хв. 08 вересня 2026 року. В подальшому в межах досудового розслідування строк тримання під вартою ОСОБА_4 був продовжений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Кропивницького від 03 вересня 2026 року строком на 36 днів, тобто з 03 вересня 2026 року до 08 жовтня 2026 року.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

З огляду на викладене, вжитий ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2023 року захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на транспортні засоби: мотоцикл «ІЖ-П2», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_3 , підлягає скасуванню.

Під час судового провадження запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 був продовжений на шістдесят днів ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2026 року. Строк дії ухвали визначений до 29 листопада 2026 року включно.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, в тому числі, виконання вироку, враховуючи позицію прокурора про залишення обраного судом запобіжного заходу до набрання вироком законної сили та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який під час досудового розслідування перебував в розшуку, а також з огляду на призначення судом обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати в умовах ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування зазначеного вище запобіжного заходу до набрання даним вироком законної сили з метою запобігти ухиленню обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання. При цьому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може, на думку суду, запобігти наведеному вище ризику.

Згідно з ч.5 ст.72 КК України в строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення, а саме: тримання його під вартою, як запобіжний захід, обраний на стадії досудового розслідування та продовжений під час судового розгляду кримінального провадження, в період з 07 год. 06 хв. 28 серпня 2026 року (момент затримання) по день набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 368, 371, 373-376, 392, 395, 532 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1 КК України та ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п’ять) років;

- за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п’ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 07 год. 06 хв. 28 серпня 2026 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся. Після набрання вироком суду законної сили речові докази у кримінальному провадженні:

1) транспортний засіб - мотоцикл «ІЖ-П2», реєстраційний номер НОМЕР_2 (зазначений в постанові про визнання речей речовими доказами і прилучення їх до кримінального провадження від 20 вересня 2023 року як мотоцикл «ІЖ-Юпітер-2», р.н. НОМЕР_2 ), який зберігається на території майданчика Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, - повернути законному володільцю ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) або уповноваженій ним особі;

2) транспортний засіб - легковий автомобіль «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зберігається на території майданчика Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, - повернути законному володільцю ОСОБА_9 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 );

3) змиви з ручки керма мотоцикла, поміщені до паперового пакету та опечатаного стрічкою NPP-0000422, NPP-0000423, NPP-0000424, NPP-0000425; змив речовини бурого кольору з правого переднього керма автомобіля та контрольний змив, поміщені до паперового пакету та опечатаного стрічкою NPP-0000430, NPP-0000431, NPP-0000432, NPP-0000433; змиви з керма автомобіля «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_3 , поміщені до паперового пакету та опечатаного стрічкою NPP-0000426, NPP-0000427, NPP-0000428, NPP-0000429; грунт зі слідами рідини бурого кольору, поміщений паперового пакету та опечатаного стрічкою NPP-0000434, NPP-0000435, NPP-0000436, NPP-0000437, які зберігаються в кімнаті речових доказів при Кропивницькому районному управлінні ГУНП в Кіровоградській області - знищити;

4) оптичний диск із відеозаписом проведення допиту ОСОБА_18 до протоколу огляду предмету від 02 вересня 2026 року та оптичний диск із відеозаписом проведення допиту ОСОБА_19 до протоколу огляду предмету від 02 вересня 2026 року, - залишити в матеріалах кримінального провадження №403/582/26 (провадження №1-кп/403/38/26) протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград Дніпропетровської області (паспорт серія НОМЕР_4 , виданий 22 січня 2014 року Устинівським РС УДМС України в Кіровоградській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у даному кримінальному провадженні за проведення:

1) судової інженерно-транспортної експертизи (технічного стану транспортного засобу) №3614/23-27 від 20 грудня 2023 року в розмірі 4323 грн. 34 коп. (чотири тисячі триста двадцять три гривні тридцять чотири копійки);

2) судової інженерно-транспортної експертизи (технічного стану транспортного засобу) №3615/23-27 від 21 грудня 2023 року в розмірі 4323 грн. 34 коп. (чотири тисячі триста двадцять три гривні тридцять чотири копійки);

3) судової інженерно-транспортної експертизи (транспортно-трасологічні дослідження) №3618/23-27 від 16 січня 2024 року в розмірі 4323 грн. 34 коп. (чотири тисячі триста двадцять три гривні тридцять чотири копійки);

4) судової інженерно-транспортної експертизи (обставини дорожньо-транспортної пригоди) №2295-Е від 30 жовтня 2025 року в розмірі 25444 грн. 80 коп. (двадцять п`ять тисяч чотириста сорок чотири гривні вісімдесят копійок).

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на шістдесят днів. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення в період з 28 серпня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2023 року на транспортні засоби: мотоцикл «ІЖ-П2», реєстраційний номер НОМЕР_2 та легковий автомобіль «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1