Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №398/3496/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3496/26

Провадження №: 2-а/398/128/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" листопада 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Клочко А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №R541301 від 19.05.2026, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

29.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №R541301 від 19.05.2026, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позову позивач вказує, що дізнавшись, що її електронний військово-обліковий документ містить записи такого змісту: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП; Дата звернення: 18.07.2025», керуючись порядком, що встановлений статтею 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста я подав відповідачу заяву, в якій зазначив, що не оспорюю допущене порушення та згоден на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності. 19 травня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста я отримав електронний файл постанови із накладеним кваліфікованим електронним підписом, що є офіційним підтвердженням постанови та дає змогу перевірити її справжність. Перевіривши справжність постанови на сайті Центрального засвідчувального органу та ознайомившись з її змістом, мені стало відомо те, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 19травня 2026 року щодо мене була винесена постанова № R541301 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на мене накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Проте, проігнорувавши приписи пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, відповідач наклав на мене адміністративне стягнення після закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Частиною сьомою статті 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що відповідач звернувся до Нацполіції з приводу допущеного мною порушення 18 липня 2025 року. Отже, саме цю дату слід вважати датою виявлення відповідачем вчиненого мною правопорушення. Доказом того, що перебіг тримісячного строку, протягом якого на мене могло би бути накладене адміністративне стягнення має обчислюватися саме з 18 липня 2025 року є мій електронний військово-обліковий документ. Додається. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення (Постанова Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №149/2498/17). Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення. Керуючись принципом верховенства права і дотримуючись букви закону вважаю, що моментом виявлення порушення, є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими особами чи органом державної влади. Згідно зі статтею 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Отже, строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі про адміністративне правопорушення мав обчислюватися з 18 липня 2025 року по 18 жовтня 2025 року. Накладаючи на мене адміністративне стягнення 19 травня 2026 року, відповідач явно діяв після закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, тобто з порушенням приписів пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, отже, і з порушенням приписів статті 279-9 КУпАП. Якби відповідач дійсно розглядав щодо мене справу про адміністративне правопорушення з дотриманням приписів пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, він був зобов`язаний винести постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення, але відповідач не врахував цього, наклавши на мене адміністративне стягнення поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим приписи частини 7 статті 38, пункту 7 частини 1 статті 247, статті 279-9 КУпАП, отже, діяв протиправно.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 скористався своїм правом та надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вказував, що ОСОБА_1 в автоматичному режимі було сформовано та направлено за задекларованою адресою АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з описом вкладення УКРПОШТИ № повістку № 4168967 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 годину 00 хвилин 08.07.2025 року з метою уточнення даних. Звертаємо увагу, що метою виклику за даною повісткою є уточнення військово-облікових даних. Варто розмежовувати обов`язок уточнити власні дані у період з травня по липень 2024 р. та обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для їх уточнення. Уточнення даних при прибутті має на меті, як власне уточнення даних у разі їх зміни, так і підтвердження факту актуальності усіх даних, у разі їх не зміни. На виконання ухвали про відкриття провадження Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 03.06.2026 року у справі № 398/3496/26 в частині витребування доказів надаємо копію заяви ОСОБА_1 , копію повістки № 4168967, опису вкладення та конверту відправлення № 0610264186237 та копію постанови R541301 від 09.03.2026 року.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до наступного.

Судом встановлено, що адресу ОСОБА_1 була надіслана судова повістка №4168967, відповідно до якої останній повинен з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 –08.07.2025 року о 09:00год. для уточнення даних.

Відповідно до опису вкладення №0610264186237 до цінного листа АТ «Укрпошта», ОСОБА_1 направлено повістку №4168967 з вимогою прибути 08.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З трекінгу Укрпошти вбачається, що поштове відправлення №0610264186237, яким надсилалася ОСОБА_1 повістка ТЦК з викликом, було прийнято поштою та повернуто, у зв`язку із відсутністю адресата.

Постановою № R 541301 від19.05.2026 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненого в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно статті 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні настав з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

У подальшому, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 298 КУпАП).

Крім того, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до норм інших законів чи підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано, в даному випадку, правила військового обліку.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Відповідно до п. 28 Порядку №560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з п.41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У КУпАП та КАС України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач як суб`єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред`явленого йому обвинувачення, адже в силу ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч.3 ст.79 КАС України зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування у даній категорії справ, не надано жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з яких можливо було б встановити дійсність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, що ставиться йому в провину.

Так, в якості доказів не надано протоколу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Таким чином, суд приходить до переконання, що факт чинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем не підтверджений належними та допустимими доказами, як і правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст.ст.248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, законодавець установив два часові обмеження накладення адміністративного стягнення, які підлягають застосуванню у взаємозв`язку: тримісячний строк з дня виявлення правопорушення та граничний річний строк з дня його вчинення.

Відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, 25.06.2025 року сформовано повістку № 4168967, відповідно до якої позивач мав з`явитися 08.07.2025 року о 09 год 00 хв для уточнення облікових даних.

Таким чином, за умови, що саме неприбуття за цією повісткою було підставою для винесення оскаржуваної постанови, датою вчинення адміністративного правопорушення є 08.07. 2025 року.

Водночас постанову № R541301 про накладення адміністративного стягнення винесено 19.05.2026 року.

Суд звертає увагу, що правопорушення, яке полягає у неприбутті особи за конкретним викликом у визначені дату, час та місце, за своєю правовою природою має характер завершеної бездіяльності, пов`язаної з невиконанням обов`язку у встановлений строк. Таке правопорушення не може автоматично визнаватися триваючим лише з огляду на те, що особа надалі не з`явилася до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 розглядав питання правової природи триваючого адміністративного правопорушення та пов`язував його з безперервним невиконанням установленого законом обов`язку.

Застосовуючи відповідний підхід до спірних правовідносин, суд виходить із необхідності розмежування одноразового неприбуття за конкретною повісткою та тривалого невиконання іншого самостійного юридичного обов`язку.

При цьому для застосування частини сьомої статті 38 КУпАП визначальне значення має встановлення дати, коли уповноваженому органу стало відомо про відповідне неприбуття.

Оскільки повісткою було визначено конкретний час прибуття 08.07.2025 року о 09 год 00 хв, обставини неприбуття могли бути встановлені уповноваженими посадовими особами після спливу зазначеного часу шляхом перевірки облікових та реєстраційних відомостей.

Водночас відповідач повинен підтвердити документально дату фактичного виявлення правопорушення та обґрунтувати дотримання тримісячного строку накладення адміністративного стягнення.

За умови встановлення, що відповідач виявив неприбуття позивача за повісткою 08.07.2025 року о 09 год 00 хв або в іншу дату більш ніж за три місяці до 19.05.2026 року, накладення штрафу оскаржуваною постановою відбулося поза межами строку, встановленого частиною сьомою статті 38 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП передбачено обов`язок органу або посадової особи при розгляді справи з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за відповідне правопорушення, та прийняте рішення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач обмежився загальним посиланням на результати вивчення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і зазначив про неприбуття позивача за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, визначені повісткою.

Однак у постанові не зазначено номера повістки, за якою позивач не прибув, дати її формування, конкретної дати та часу виклику, а також місця, до якого він повинен був з`явитися.

Наведене має істотне значення, оскільки матеріали справи містять відомості про декілька постанов щодо позивача, винесених у різний час, а тому конкретизація події правопорушення необхідна також для перевірки того, чи не притягнуто особу повторно за тотожні фактичні обставини.

Суд зазначає, що стаття 283 КУпАП не встановлює окремого обов`язку зазначати номер повістки в кожній постанові. Проте за обставин цієї справи, коли інкриміноване порушення полягає саме у неприбутті за конкретною повісткою, відомості, які дозволяють ідентифікувати відповідний виклик, є істотними для належного опису події правопорушення.

Саме лише відтворення загальної диспозиції порушеної норми без зазначення фактичних обставин її порушення не відповідає вимогам обґрунтованості індивідуального акта.

При цьому надання відповідачем під час судового розгляду копії повістки саме по собі не усуває недоліків мотивування оскаржуваної постанови та не доводить, що саме ця повістка була предметом розгляду під час ухвалення рішення про накладення адміністративного стягнення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржувана постанова не містить достатнього опису фактичних обставин правопорушення, які дозволяли б перевірити обґрунтованість висновку відповідача про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За змістом статей 72, 73, 74 та 90 КАС України суд установлює обставини справи на підставі належних, допустимих і достовірних доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, скасування постанови № R541301 від 19.05.2026 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн, зазначені витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 243, ч. 6 ст. 250 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №R541301 від 19.05.2026, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R541301 від 19.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 ,та якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.11.2026 р.

Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО