Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №361/10793/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Суд: Броварський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №361/10793/24

Суддя: Петришин Н. М.

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/10793/24

провадження № 2/361/5692/24

23.09.2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Петришин Н.М.,

за участю секретаря Гриценко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у спільній частковій власності сторін знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер: 3221284501:01:003:0045 площею 0,2596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій позивачу належить частка у розмірі 1/3 у праві власності на дану земельну ділянку, а відповідачу – частка у розмірі 2/3 у праві на дану земельну ділянку, із яких: 1/3 – на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2-300, від 04.03.2015 та 1/3 – на підставі Договору дарування частки земельної ділянки від 12.06.2019 № 3-1865. Між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування спірною ділянкою, відповідач перешкоджає у доступі до спірної земельної ділянки, обмежує позивачу можливість користуватись нею, позивач не має можливості отримувати прибуток від цієї землі.

З наведених підстав, ОСОБА_1 має намір на виділ частки у праві на земельну ділянку в натурі шляхом поділу спільної земельної ділянки 3221284501:01:003:0045 на декілька земельних ділянок відповідно до встановлених розмірів часток. Так, на замовлення позивача, ТОВ «Укргеоземпроект» розроблено План попереднього розподілу земельних ділянок. Вказаний план включає розподіл спірної земельної ділянки відповідно до розміру часток сторін, а також встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці 3221284501:01:003:0044, яка належить відповідачу.

Посилаючись на вищевикладене, враховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку 3221284501:01:003:0045, площею 0,2596 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , поділивши її між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; виділити в натурі частку ОСОБА_1 у розмірі 1/3 у праві власності на земельну ділянку 3221284501:01:003:0045, площею 0,2596 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0045, що розташована по АДРЕСА_1 площею 0.0857 га, що проходить через кути повороту A5-А6-P2-P1-A5, згідно координатами, що визначені у додатку 8 до цієї заяви; встановити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі по визначеному шляху щодо частини земельної ділянки за кадастровим номером 3221284501:01:003:0044 площею 0.0198 га (198 кв.м.), яка перебуває у власності ОСОБА_2 , шириною проїзду 3 м та довжиною 66 м, обмежена замкнутою лінією, яка проходить через кути повороту 1-2-3-4-5-6-7-8-9-1, згідно координатами, що визначені у додатку 9 до цієї заяви. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. від 29 жовтня 2024 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Овдієнко Л.П. від 31.03.2025 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 вищевказану цивільну справу передано на розгляд судді Петришин Н.М.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 18 квітня 2025 року справу прийнято до провадження судді та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Котливицький Є.О. уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Загоруйко С.Ю. позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти виділу 1/3 частки позивача та встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по визначеному шляху щодо частини земельної ділянки за кадастровим номером 3221284501:01:003:0044 площею 0,0198 га, а саме згідно варіанту № 3 запропонованого висновку експерта.

Від третіх осіб – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги визнали та не заперечували проти задоволення позову у повному обсязі.

Обставини справи, що встановлені судом

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04 березня 2015 року державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І., зареєстрованого у реєстрі за № 2-306, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , атакож ОСОБА_5 успадкували після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/3 частині земельної ділянки площею 0,2596 га кадастровий номер: 3221284501:01:003:0045, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності позивача ОСОБА_1 на вищевказану 1/3 частину спірної земельної ділянки зареєстровано на праві приватної спільної часткової власності 04.03.2015, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34458850 від 04.03.2015.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 368566867 від 05.03.2024, земельна ділянка площею 0,2596 га кадастровий номер: 3221284501:01:003:0045, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (2/3 частки) та ОСОБА_1 (1/3 частка).

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку, складеного 04.10.2024 ТОВ «Інститут земельних реформ та раціонального землекористування», ринкова вартість спірної земельної ділянки становить 64 251 гривня.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2-26/05, складеного 26.05.2025 судовим експертом Українського центру судових експертиз Дощечкіним О.І., що наданий стороною відповідача, на вирішення поставлені такі питання: які можливі варіанти поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045 площею 0,2596 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками, а саме ОСОБА_2 , якому належить 2/3 частки в об`єкті нерухомого майна та ОСОБА_1 , якому належить 1/3 частка в об`єкті нерухомого майна?; Чи існує безперешкодний прохід та проїзд на транспортному засобі у ОСОБА_1 від земель загального користування до належної йому в результаті поділу 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045?; які технічно можливі варіанти встановлення сервітуту (права сервітутного користування) щодо суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0044, з метою забезпечення проходу та проїзду на транспортному засобі ОСОБА_1 до новоутвореної в результаті поділу 1/3 частки земельної з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045, які одночасно будуть найменш обтяжливими для власника суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0044, щодо якої встановлюватиметься сервітут?

Згідно висновків вищевказаного експертного висновку № 2-26/05 від 26.05.2025, існує технічна можливість поділу земельної ділянки площею 0,2596 га з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками, а саме ОСОБА_2 , якому належить 2/3 частки в об`єкті нерухомого майна та ОСОБА_1 , якому належить 1/3 частка в об`єкті нерухомого майна. Пропонується єдиний раціональний варіант поділу земельної ділянки площею 0,2596 га з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045 площею 0,2596 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками, а саме ОСОБА_2 , якому належить 2/3 частки в об`єкті нерухомого майна та ОСОБА_1 , якому належить 1/3 частка в об`єкті нерухомого майна. Схема поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045 площею 0,2596 га між співвласниками графічно відображена на Додатку № 1 до висновку. ОСОБА_1 , якому належить 1/3 частка в об`єкті нерухомого майна, запропоновано виділити частину земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045, що розташована по АДРЕСА_1 S1=0,0857 га (1/3 частка від 0,2596 га), що графічно позначено на Додатку № 1 до висновку штриховкою блакитного кольору і обмежена замкнутою лінією, що проходить через кути повороту А5-А6-Р2-А5 з довжинами сторін 61,59 м - 12,86 м - 61,54 м - 15,00 м. Каталог координат кутів повороту меж даної частини земельної ділянки, площею 0,0857 га представлений у Таблиці № 3. ОСОБА_2 , якому належить 2/3 частки в об`єкті нерухомого майна, запропоновано виділити частину земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045, що розташована по АДРЕСА_1 площею S2=0,1739 га (2/3 частки від 0,2596 га), що графічно позначено на Додатку № 1 до висновку штриховкою жовтого кольору і обмежена замкнутою лінією, що проходить через кути повороту Р1-Р2-А1-А2-А3-А4-Р1 з довжинами сторін 61,54 м - 25,77 м - 20,72 - 36,70 м - 4,30 м - 30,80 м. Каталог координат кутів повороту меж даної частини земельної ділянки, площею 0,1739 га представлений у Таблиці № 4.

Крім того, згідно Висновку № 2-26/05 від 26.05.2025, земельна ділянка з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045 не має безпосереднього сполучення із землями загального користування (вул. Шевченка). Прохід та проїзд на транспортному засобі ОСОБА_1 можливий лише через земельні ділянки приватної власності, шляхом встановлення земельного сервітуту. Технічно можливі варіанти проходу та проїзду на транспортному засобі ОСОБА_1 від земель загального користування до належної йому в результаті поділу 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045 графічно відображені на Рисунку 3 і детально описані в синтезуючому розділі висновку при відповіді на питання 3.

Щодо технічно можливих варіантів встановлення сервітуту (права сервітутного користування) щодо суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0044, з метою забезпечення проходу та проїзду на транспортному засобі ОСОБА_1 до новоутвореної в результаті поділу 1/3 частки земельної з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045, які одночасно будуть найменш обтяжливими для власника суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0044, щодо якої встановлюватиметься сервітут, то судовим експертом запропоновано три варіанти встановлення сервітуту, наведені у додатках до такого висновку.

Мотиви, з яких виходить суд, ти застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

У ст. 41 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до частини 1, 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина 1 статті 355 ЦК України).

Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність) (частина 1 статті 86 ЗК України). З-поміж інших способів, відповідно до пункту «в» частини 1 статті 87 ЗК України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при прийнятті спадщини на земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У статті 358 ЦК України закріплено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Згідно зі статтею 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.

Згідно положень частини 3 статті 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (ч. ч. 3, 4 статті 88 ЗК України).

За приписами ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Тлумачення частини другої статті 367 ЦК України свідчить, що поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття поділ та виділ не є тотожними. Так, при поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна. Тобто поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Вищенаведеного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 501/2148/17 від 19 травня 2021 року та № 310/7011/17 від 28 липня 2021 року. Аналогічний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року у справі № 128/2735/20.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки, кадастровий номер: 3221284501:01:003:0045 площею 0,2596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачу ОСОБА_1 належить 1/3 частина вищевказаної спірної земельної ділянки, а відповідачу ОСОБА_2 – 2/3 її частини.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, зокрема, про припинення права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку 3221284501:01:003:0045, площею 0,2596 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , поділивши її між сторонами; виділення в натурі частки ОСОБА_1 у розмірі 1/3 у праві власності на спірну земельну ділянку; та визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0045, що розташована по АДРЕСА_1 площею 0,0857 га, що проходить через кути повороту A5-А6-P2-P1-A5, згідно координатами, що визначені у додатку 8 до цієї заяви.

Вищенаведені позовні вимоги в частині виділення частки спірної земельної ділянки відповідачем не оспорювалися, у судовому засіданні представник відповідача такі вимоги визнав.

Оцінивши наявні у справі докази, а також те, що відповідач у вищенаведеній частині позовні вимоги визнав, суд вважає, що такі вимоги є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у частині виділення в натурі ОСОБА_1 у приватну власність 1/3 частину земельної ділянки 3221284501:01:003:0045, площею 0,2596 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , що становить 0.0857 га, яка проходить через кути повороту A5-А6-P2-P1-A5, згідно координатами, що визначені у таблиці №3 Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №2-26/05 від 25.05.2025; та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку 3221284501:01:003:0045, площею 0,2596 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

У частині позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки, то суд вважає, що такий спосіб захисту порушеного права не є належним, оскільки 1/3 частина спірної земельної ділянки й так належить йому та зареєстрована за ним у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд вважає, що належним є виділення у натурі позивачу у приватну власність 1/3 частину спірної земельної ділянки та припинення права спільної часткової власності на таке нерухоме майно.

Щодо позовних вимог про встановлення сервітуту

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Земельний сервітут здійснюється способом, який є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Аналізуючи зміст статті 98 ЗК України, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року в справі № 498/164/15-ц (провадження № 61-4025св18) визначив, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Статтею 101 ЗК України передбачено, що власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд повинен враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд повинен чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 442/4470/14-ц (провадження № 61-19223св19), від 18 січня 2021 року у справі № 372/1567/17 (провадження № 61-9772св19), від 20 березня 2024 року по справі № 463/2640/21 (провадження № 61-8712св23)).

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 зазначено, що «земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц та від 27 листопада 2019 року у справі № 751/8865/15-ц».

Підсумовуючи вищевикладене, обов`язковими передумовами для встановлення сервітуту повинні бути: звернення зацікавленої особи до власника земельної ділянки з пропозицією щодо встановлення сервітуту на умовах, що є ідентичними в подальшому заявленими у позові; наявність обставин, що унеможливлюють користування майном позивача у спосіб інший, ніж через встановлення сервітуту.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/917/17, від 19 січня 2022 року у справі № 363/620/19, від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 та від 19 листопада 2025 року у cправі № 902/1257/24.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по визначеному експертним висновком шляху щодо частини земельної ділянки за кадастровим номером 3221284501:01:003:0044 площею 0.0198 га (198 кв.м.), яка перебуває у власності ОСОБА_2 .

Згідно Висновку № 2-26/05 від 26.05.2025, земельна ділянка з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045 не має безпосереднього сполучення із землями загального користування (вул. Шевченка). Прохід та проїзд на транспортному засобі ОСОБА_1 можливий лише через земельні ділянки приватної власності, шляхом встановлення земельного сервітуту.

За наведених обставин, суд вважає, що нормальне використання належної позивачеві земельної ділянки, виділеної у натурі, є неможливим без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 .

Так, судовим експертом запропоновано три варіанти встановлення сервітуту, що наведені у додатках до Висновку № 2-26/05 від 26.05.2025.

Позивач просив суд встановити йому, ОСОБА_1 , а також третім особам: ОСОБА_3 й ОСОБА_4 постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі згідно Варіанту № 1.

Натомість, відповідач просив встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі згідно Варіанту № 3.

Варіант № 2 встановлення сервітуту позивач зазначив, що вважає неприйнятним, оскільки він передбачає залучення земельної ділянки третіх осіб.

За приписами ч. 4 ст. 98 ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Так, згідно Варіанту № 1 пропонується встановити сервітут на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0044 для проходу та проїзду на транспортному засобі ОСОБА_1 із земель загального користування ( АДРЕСА_1 ) до новоутвореної в результаті поділу 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0045. Загальна площа запропонованого Варіанту №1 встановлення сервітуту становить S1 = 0.0198 г а (198 кв.м.) і обмежена замкнутою лінією, яка проходить через кути повороту 1-2-3-4-5-6-7-8-9-1. Довжина проїзду шириною 3 м в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0044 становить ДІ = 66 м.

Відповідно до Варіанту № 3 Висновку експерта № 2-26/05 від 26.05.2025, пропонується встановити сервітут на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0044 для проходу та проїзду на транспортному засобі ОСОБА_1 із земель загального користування ( АДРЕСА_1 ) до новоутвореної в результаті поділу 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0045 поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0027. Загальна площа запропонованого варіанту встановлення сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0044 становить S3 = 0,0119 га (119 кв.м.) і обмежена замкнутою лінією, яка проходить через кути повороту 1-2-3-4-5-6-1. Довжина проїзду в межах земельної ділянки становить Д4 = 36 м (з них 30 м шириною 3 м і 6 м шириною 5 м для можливості повороту автомобіля).

Крім того, за змістом висновку експерта № 2-26/05 від 26.05.2025, у випадку встановлення сервітуту за варіантом № 1 прохід та проїзд до вулиці Шевченка можливо здійснити через подвір`я і ворота земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0044, яка належить ОСОБА_2 ; а за варіанту № 3 - прохід та проїзд до вулиці Шевченка можливо здійснити через частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:003:0044, яка належить ОСОБА_2 з подальшим виїздом на вулицю Шевченка через землі, не надані у власність або користування між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221284501:01:003:0027 та 3221284501:01:003:0019 шириною понад 5 метрів.

Оцінивши наведені судовим експертом у Висновку № 2-26/05 від 26.05.2025 варіанти встановлення земельних сервітутів, суд погоджується з доводами відповідача, та вважає, що варіант за № 3 є найменш обтяжливим, оскільки має меншу загальну площу земельної ділянки, обтяженої сервітутом (119 кв.м.), а також найменшу довжину проїзду в межах земельної ділянки (36 м), що належить відповідачу.

Аргументи позивача проти встановлення земельного сервітуту за варіантом № 3, запропонованим експертом, які зводяться до наявності на земельній ділянці нагромадженого сміття, багаторічних насаджень та занедбаного стану земельної ділянки, суд вважає недоведеними та такими, що не можуть бути взяті до уваги при встановленні земельного сервітуту, враховуючи те, що варіант № 3 є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Крім того, згідно графічних зображень, наведених судовим експертом у відповідному висновку, прохід/проїзд за варіантом № 3 та варіантом № 1 фактично частково накладаються одна на одну у відповідних координатах, однак варіант № 3 має менше як площу, так і довжину земельної ділянки.

Щодо заявлених позовних вимог щодо встановлення земельного сервітуту на користь третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то враховуючи, що вони не зверталися до суду з позовом в своїх інтересах у даній справі, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту.

Щодо судових витрат

Відповідно до квитанції № 7949-4039-2451-2712 від 25.10.2024, при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 844, 80 гривень.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 4 844, 80 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту, - задовольнити частково.

Виділити в натурі ОСОБА_1 у приватну власність 1/3 частину земельної ділянки 3221284501:01:003:0045, площею 0,2596 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , що становить 0.0857 га, яка проходить через кути повороту A5-А6-P2-P1-A5, згідно координатами, що визначені у таблиці №3 Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №2-26/05 від 25.05.2025.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку 3221284501:01:003:0045, площею 0,2596 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити безстроковий, безоплатний земельний сервітут ОСОБА_1 на частину земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0044 для проходу та проїзду на транспортному засобі із земель загального користування (вул. Шевченка) до новоутвореної в результаті поділу 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0045, загальна площа частини земельної ділянки з кадастровим номером: 3221284501:01:003:0044 для сервітуту становить БЗ = 0,0119 га (119 кв.м) і обмежена замкнутою лінією, яка проходить через кути повороту 1-2-3-4-5-6-1; довжина проїзду в межах земельної ділянки становить Д4 = 36 м (з них 30 м - шириною 3 м і 6 м - шириною 5 м для можливості повороту автомобіля). Графічно Варіант № 3 відображений на Додатку № 4 до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №2-26/05 від 25.05.2025.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на судовий збір у розмірі 4 844, 80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Треті особи: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Наталія ПЕТРИШИН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua