Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №357/13214/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13214/26

1-кп/357/1142/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

сторін кримінального правопорушення:

прокурора Білоцерківської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116030000264 від 29.06.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Триліси Фастівського району Київської області, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)», раніше судимого:

- вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19.12.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України, зміненим у частині призначеного покарання ухвалою Київського апеляційного суду від 25.06.2024, до штрафу в розмірі 17 000 грн;

- вироком Дарницького районного суду міста Києва від 28.04.2026 за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до п`яти років позбавлення волі;

- вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2026 за ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді шести років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

27.06.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи в державній установі «Київський слідчий ізолятор» за адресою: місто Київ, вулиця Дегтярівська, 13, незаконно придбав таблетки білого кольору круглої форми, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) масою 0,594 г.

Реалізуючи умисел на незаконне зберігання наркотичного засобу без мети збуту, ОСОБА_4 помістив зазначені таблетки до полімерного пакета білого кольору, приховав його всередині шматка мила, який поклав до кишені дорожньої сумки, та незаконно зберігав наркотичний засіб для власного вживання.

Того ж дня ОСОБА_4 етаповано з державної установи «Київський слідчий ізолятор» до державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Василя Симоненка, 16. Під час переміщення між зазначеними установами ОСОБА_4 незаконно перевіз наркотичний засіб у своїй дорожній сумці без мети збуту.

28.06.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи під час прогулянки на території дільниці карантину, діагностики та розподілу державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)», перекинув пакунок із зазначеним наркотичним засобом через паркан локального сектора № 6. Пакунок виявлено на плацу житлової зони установи, після чого ОСОБА_4 доставлено до чергової частини.

28.06.2026 у період із 13 год 10 хв до 13 год 13 хв у кімнаті чергової частини державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» працівники оперативного відділу провели огляд виявленого пакунка. Усередині фрагмента мила виявлено та вилучено полімерний пакет білого кольору з 27 таблетками білого кольору круглої форми, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) масою 0,594 г, який ОСОБА_4 незаконно придбав, зберігав та перевіз без мети збуту для власного вживання.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та підтвердив фактичні обставини висунутого обвинувачення.

Прокурор вважав обвинувачення доведеним та не заперечував проти застосування порядку, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України.

2.2. Обсяг дослідження доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. Суд з`ясував, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, та переконався у добровільності їхніх позицій. Учасникам роз`яснено, що застосування зазначеного порядку позбавляє їх права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини, які вони не заперечували під час судового розгляду та дослідження доказів щодо яких суд визнав недоцільним.

ОСОБА_4 підтвердив розуміння змісту та наслідків такого порядку судового розгляду і не заперечував проти його застосування.

З огляду на це суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорювалися, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат та відомостей, які характеризують його особу.

2.3. Показання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що 27.06.2026, перебуваючи в державній установі «Київський слідчий ізолятор», знайшов таблетки, які містять метадон. Він сховав їх усередині шматка мила, який поклав до дорожньої сумки зі своїми речами. Того ж дня його етаповано до державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)». 28.06.2026 під час прогулянки він перекинув пакунок із таблетками через паркан. Наркотичний засіб зберігав для власного вживання, без мети збуту.

ОСОБА_4 критично оцінив свою поведінку та висловив каяття у вчиненому.

Показання обвинуваченого є послідовними, стосуються обставин, які він сприймав безпосередньо, та узгоджуються з фактичними обставинами обвинувачення, які учасники судового провадження не оспорювали. Підстав вважати, що обвинувачений обмовляє себе, суд не встановив.

2.4. Інші досліджені матеріали.

Суд дослідив витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанову про залучення до матеріалів кримінального провадження матеріальних об`єктів та визнання їх речовими доказами від 06.07.2026, квитанцію про отримання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, № 316 від 06.07.2026, довідку про витрати на проведення експертизи від 03.07.2026 № СЕ-19/111-26/35141-НЗПРАП та матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.

За місцем відбування покарання у державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» ОСОБА_4 характеризується посередньо, на виробництві установи не працевлаштований. Він неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має.

ОСОБА_4 раніше судимий, зокрема:

- вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19.12.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України, зміненим у частині призначеного покарання ухвалою Київського апеляційного суду від 25.06.2024, до штрафу в розмірі 17 000 грн;

- вироком Дарницького районного суду міста Києва від 28.04.2026 за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до п`яти років позбавлення волі. Строк відбування покарання визначено з 28.04.2026 із зарахуванням строку попереднього ув`язнення з 24.03.2026 по 27.04.2026 включно. Вирок набрав законної сили 01.06.2026;

- вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2026 за ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до п`яти років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання з покаранням за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 28.04.2026 остаточно визначено шість років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання визначено з 24.03.2026. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу за вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19.12.2023, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 25.06.2024, постановлено виконувати самостійно.

3. Кваліфікація дій обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті.

Ураховуючи показання обвинуваченого та фактичні обставини, які ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо яких визнано недоцільним у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту.

Пояснення обвинуваченого про те, що він знайшов таблетки та залишив їх собі для власного вживання, не суперечить установленому факту незаконного придбання наркотичного засобу.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття. Обвинувачений повністю визнав винуватість, критично оцінив власну поведінку та висловив жаль із приводу вчиненого.

Обставин, які обтяжують покарання, у межах висунутого обвинувачення судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

Прокурор просив призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк два роки. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2026 остаточно визначити шість років один місяць позбавлення волі. Покарання у виді штрафу за вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19.12.2023, зміненим ухвалою Київського апеляційного суду від 25.06.2024, просив виконувати самостійно.

Обвинувачений підтримав запропоновані прокурором вид і розмір покарання.

Відповідно до ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. При його призначенні суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_4 вчинив умисний кримінальний проступок у сфері обігу наркотичних засобів під час відбування покарання у виді позбавлення волі. Наркотичний засіб призначався для його особистого вживання, мети збуту не встановлено.

Суд ураховує попередні судимості обвинуваченого, посередню характеристику за місцем відбування покарання та вчинення нового кримінального правопорушення під час відбування покарання. Ці відомості свідчать, що попереднє засудження не забезпечило запобігання вчиненню ним нового кримінального правопорушення, та враховуються як дані про його особу.

Водночас суд бере до уваги повне визнання винуватості, щире каяття, відсутність мети збуту наркотичного засобу та встановлених у цьому провадженні обставин, що обтяжують покарання.

Оцінивши зазначені обставини в сукупності, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначення за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк два роки. Призначення більш м`якого виду покарання з огляду на наведені дані про особу обвинуваченого та обставини вчинення проступку не забезпечить досягнення мети покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не встановив, оскільки встановлена пом`якшуюча обставина в сукупності з іншими відомостями про особу обвинуваченого не дає підстав для висновку про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого. Сукупності передумов, передбачених ст. 69-1 КК України, також не встановлено.

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2026 ОСОБА_4 остаточно визначено шість років позбавлення волі із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України та врахуванням покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 28.04.2026.

Кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_4 засуджено цим вироком, учинено 27–28.06.2026, тобто до ухвалення вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2026.

За ч. 4 ст. 70 КК України покарання призначається за правилами частин першої - третьої цієї статті, якщо після постановлення вироку встановлено винуватість засудженого в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому до постановлення попереднього вироку.

Покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 28.04.2026 вже враховано при визначенні остаточного покарання вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2026, тому повторно приєднувати його до покарання за цим вироком підстав немає.

Отже, остаточне покарання належить визначити за ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання за цим вироком та остаточного покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2026.

Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі. Таким чином, призначені цим вироком два роки обмеження волі при складанні покарань відповідають одному року позбавлення волі.

Ураховуючи наведені обставини, суд вважає необхідним шляхом часткового складання покарань визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років один місяць. Таке покарання є більшим за кожне з покарань, що складаються, та не перевищує їх суми з урахуванням установленого законом співвідношення видів покарань.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає та виконується самостійно.

Тому покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн за вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19.12.2023, зміненим ухвалою Київського апеляційного суду від 25.06.2024, підлягає самостійному виконанню.

6. Цивільний позов.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

7. Речові докази, процесуальні витрати, заходи забезпечення кримінального провадження та інші питання.

У цьому кримінальному провадженні запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався. Він відбуває покарання у державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» за попереднім вироком.

Остаточне покарання за цим вироком визначається за правилами ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2026. Зазначеним вироком початок строку відбування покарання встановлено з 24.03.2026 - дня фактичного затримання ОСОБА_4 .

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України. Таблетки, які містять наркотичний засіб - метадон (фенадон), передані на зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області за квитанцією № 316 від 06.07.2026, підлягають знищенню.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені процесуальні витрати на проведення експертизи від 03.07.2026 № СЕ-19/111-26/35141-НЗПРАП у сумі 3850,88 грн.

Керуючись ст. 100, 124, 349, 368–370, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком, та покарання, призначеного вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2026, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 24.03.2026.

Покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень за вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19.12.2023, зміненим ухвалою Київського апеляційного суду від 25.06.2024, відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

Речові докази - таблетки білого кольору круглої форми, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) масою 0,594 г, поміщені до полімерного сейф-пакета та передані на зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області за квитанцією № 316 від 06.07.2026, - знищити після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той самий строк із моменту вручення йому копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1