Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №355/2713/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2713/25

Провадження № 2/355/418/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилася спадщина у вигляді земельних ділянок: рілля № НОМЕР_1 загальною площею 3,8897 га цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220283000:09:068:0457, розташована на території Лехнівського старостинського округу Броварського (колишній Баришівський район) Київської області, та земельна ділянка сіножать № НОМЕР_2 загальною площею 0,374 га цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 32202283000:09:058:0020, розташована на території Лехнівського старостинського округу Броварського (колишній Баришівський район) Київської області.

Крім нього спадкоємцями першої черги за законом були чоловік померлої – ОСОБА_3 та син померлої – ОСОБА_4 .

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 26. 01. 2023 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано право власності на 2/3 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 3,8897 га цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220283000:09:068:0457, розташована на території Лехнівського старостинського округу Броварського (колишній Баришівський район) Київської області, та на 2/3 частки земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,374 га цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 32202283000:09:058:0020, розташована на території Лехнівського старостинського округу Броварського (колишній Баришівський район) Київської області.

12. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , а 04. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 .

При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері він отримав відмову на тій підставі, що в нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. Шляхом спільної реєстрації разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак оформити спадщину не має змоги.

За таких обставин просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 3,8897 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220283000:09:068:0457, розташовану на території Лехнівського старостинського округу Броварського району Київської області, та на земельну ділянку № НОМЕР_2 загальною площею 0,374 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 32202283000:09:058:0020, розташовану на території Лехнівського старостинського округу Броварського району Київської області.

13. 10. 2026 року позивач надав суду відповідь завідуючої Баришівської державної нотаріальної контори Н. Малиновської про неможливість оформлення спадкових прав та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з розбіжністю у прізвищах спадкодавця та власника земельної ділянки «Філіппенко» - « ОСОБА_5 » та не наданням відомостей про прийняття спадщини у шестимісячний термін, а крім того, Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 283339, виданий 23. 01. 2004 року, не містить кадастрового номеру земельних ділянок.

Позивач до суду не з`явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача І. Мосінзова до суду не з`явилася, про дату слухання справи повідомлена належним чином, у заяві просить розглядати справу за її відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 14. 10. 1977 року, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 28. 08. 1981 року.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 22. 05. 2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Лехнівка Баришівського району Київської області ОСОБА_2 померла, згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 16. 01. 2026 року спадкова справа не відкривалася.

У якості спадкового майна залишилася земельні ділянка № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 загальною площею 4,264 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 283339, виданого 23 січня 2004 року головою Баришівської райдержадміністрації.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 були її чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 , які за життя спадкодавця прийняли спадщину шляхом сумісного проживання разом зі спадкодавцем.

Рішенням Баришівського районного суду від 26. 01. 2023 року, постановленого за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , за ОСОБА_4 у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 від своєї частки спадщини на користь позивача по справі, визнано право на спадщину за законом на 2/3 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 3,8897 га кадастровий номер 3220283000:09:068:0457, та на 2/3 частки земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 0,374 га кадастровий номер 3220283000:09:058:0020 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Лехнівського старостинського округу Броварського району Київської області.

Як вбачається з копій свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4 .

На даний час позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 1/3 частку спадкового майна, що залишилося після смерті матері ОСОБА_2 у вигляді вказаної земельної ділянки.

При зверненні до нотаріуса позивач отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка мотивована нотаріусом тим, що позивач не підтвердив факт прийняття спадщини після смерті матері, а крім того, є розбіжності у написанні її прізвища у свідоцтві про смерть та державному акті на право власності на землю.

Частина 4 статті 82 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь иі самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Так, рішенням Баришівського районного суду від 26. 01. 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 прийняв спадщину шляхом реєстрації та проживання разом зі спадкодавцем, що було підтверджено відповідною довідкою, дослідженою судом.

Таким чином він набув право на спадкове майно як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері, проте у зв`язку з відмовою нотаріуса прийняти спадщину у нотаріальній конторі не може.

У відповідності до ст. ст. 1268, 1270 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

Відповідно до п 10. Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійнюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що позовні вимоги доведені належними та достатніми доказами, ніким не оспорені, відповідають вимогам закону, вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 328, 1218,1225,1261,1268,1270 ЦК України, ст. ст. 4,5,12,13,76-81, 258-263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 3,8897 га кадастровий номер 3220283000:09:068:0457 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та на 1/3 частку земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 0,374 га кадастровий номер 3220283000:09:058:0020 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Лехнівського старостинського округу Броварського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко