Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №344/16321/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16321/26

Провадження № 2/344/7700/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

04 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» у серпні 2026 року звернулося в суд із позовом про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 64 563,19 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 , в якій проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є споживачами.. Відповідачі свої зобов`язання, як споживачі виконували неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 01.08.2026 рік утворилась заборгованість у розмірі 64 563,19 грн. з оплати за послуги теплопостачання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без виклику сторін.

Водночас, у строк встановлений судом ухвалою відповідач, його представник відзив на позов не подали, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання споживачем-відповідачем зобов`язання по оплаті наданих послуг постачання теплової енергії та гарячої води.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із централізованого опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 26.01.2010 року.

Із відповіді №3226931 від 25.08.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить відповідачу ОСОБА_2 ..

Згідно відповіді №3226927 від 25.08.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , не перебуває у власності ОСОБА_1 ..

У відповіді на запис Західним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби, станом на 03.09.2026 року ОСОБА_1 не є зареєстрований адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, вимоги стосовного даного відповідача є безпідставними.

Зазначений будинок забезпечується тепловою енергією та гарячою водою, наданою позивачем, отже позивач надавав послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідачу.

Відповідно до розрахунку боргу за теплоенергію ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 01.08.2026 року наявна заборгованість у сумі 64 563,19 грн. за період з 01.08.2023 року по 01.08.2026 року.

Зазначений будинок забезпечується тепловою енергією, наданою позивачем, отже позивач надавав послуги з теплопостачання відповідачу ОСОБА_2 ..

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Пункт 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст.12 Закону надання житлово-комунальних послуг хдійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно із ч.5 ст.13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

В перехідний період від моменту введення в дію (01.05.2019 року) Закону Укпаїни «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року до моменту укладення нових договорів про надання комунгальних послуг, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних пологу, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

У силу статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, посилаючись на те, що вони є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за якою утворилася заборгованість в розмірі 64 563,19 грн. за період з 01.08.2023 року по 01.08.2026 року.

Разом із тим, відповідно до відомостей, отриманих судом за результатами направлених запитів до відповідних органів та установ, встановлено, що власником зазначеної квартири є виключно один із відповідачів, а саме ОСОБА_2 . Інший відповідач ОСОБА_1 , як вже зазначалось вище співвласником вказаного нерухомого майна не є, право власності на нього за ним не зареєстровано, а також він не зареєстрований за адресою спірної квартири.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено наявності у відповідача ОСОБА_1 будь-якого речового права на спірну квартиру, а також його статусу споживача житлово-комунальних послуг за вказаною адресою. Саме по собі пред`явлення позову до особи не створює для неї обов`язку відповідати за зобов`язаннями, пов`язаними з користуванням чи утриманням майна, якщо належними та допустимими доказами не підтверджено наявність відповідних правових підстав.

При цьому позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про виникнення у відповідача ОСОБА_1 обов`язку зі сплати заявленої заборгованості, зокрема доказів його права власності на квартиру, користування нею або набуття ним статусу споживача відповідних послуг.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено наявності у нього обов`язку зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, нарахованої за вказаною квартирою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у суду є всі підстави стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 64 563,19 грн. за період з 01.08.2023 року по 01.08.2026 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача. Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 3 328 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 510, 526 ЦК України, ст.ст. 13, 78, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», (місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, буд.59А, код ЄДРПОУ – 03346058, р/р НОМЕР_3 в АТ «Таскомбанк») заборгованість за послуги з теплопостачання станом на 01.08.2026 року у сумі 64 563,19 грн. (шістдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят три гривні 19 копійок) та сплачений судовий збір в розмірі 3 328 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА