Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №293/534/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/534/26

Провадження № 2/293/559/2026

04 листопада 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

17.04.2026 ОСОБА_1 звернулась Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 за змістом якого, згідно уточнених вимог від 31.08.2026, просить:

- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом 12.12.2001 на ім`я ОСОБА_2 , виданого державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І., зареєстрованого в реєстрі за №1181, зазначивши, що частка позивачки у спадщині після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 1/6 частину;

- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом 29.10.2004 на ім`я ОСОБА_2 , виданого державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І., зареєстрованого в реєстрі за №1469, зазначивши, що частка позивачки у спадщині після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 1/2 частину;

- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом 16.06.2006 на ім`я ОСОБА_2 , виданого державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 973, зазначивши, що частка позивачки у спадщині після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 1/2 частину.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона та відповідач по справі є дочками ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати сторін померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

22.10.2024 позивач звернулась до Черняхівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, однак постановою нотаріуса їй відмовлено, у зв`язку з порушенням шестимісячного строку для прийняття спадщини. У даній постанові вказано, що спадщину після смерті батька прийняла рідна сестра позивачки – ОСОБА_2 і їй видані свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач також зазначає, що на момент смерті батька вона мала статус непрацездатної особи, що дає їй право на обов`язкову частку в спадщині в майні померлого, згідно вимог ст. 535 ЦК України.

Вказує, що згідно довідки Оліївської сільської ради позивач фактично прийняла спадщину після смерті батька, вступивши у володіння та користування майном померлого. Таким чином вона мала право на отримання в спадщину 2/3 частки майна померлого, яке охоплене заповітом та 1/6 частки майна, яке не охоплене заповітом та належало ОСОБА_3 станом на момент його смерті.

Враховуючи те, що частки в спадковому майні змінилися, позивач просить внести зміни у раніше видані на ім`я відповідачки свідоцтва про право на спадщину.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою від 21.04.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 28.05.2026 (а.с.41).

11.05.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові в повному обсязі. (а.с.46-65).

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 подала до суду клопотання про виклик в судове засідання свідків (а.с.66-69).

28.05.2026 у зв`язку з першою неявкою позивача суд відклав підготовче судове засідання на 12 год. 30 хв. 22.06.2026 (а.с.70).

22.06.2026 вказана справа не розглядалась у зв`язку з тим, що головуюча суддя перебувала в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні №293/1291/24 (а.с.72).

28.07.2026 сторони в підготовче судове засідання не з`явились, подали до суду заяви про розгляд підготовчого судового засідання у їх відсутності. Представник позивача ОСОБА_6 в заяві вказав, що проти закриття підготовчого судового засідання не заперечує; щодо вирішення клопотання відповідача про виклик свідків – покладається на розсуд суду. Представник відповідача ОСОБА_5 у поданій заяві вказала, що підтримує подане клопотання про виклик свідків. У разі повторної неявки позивача просить залишити справу без розгляду (а.с.79,80-83).

28.07.2026 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив цивільну справу до судового розгляду по суті на 14:40 год. 31.08.2026 (а.с.85).

31.08.2026 представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, вказавши, що при підготовці справи до слухання були виявлені в прохальній частині позовної заяви технічні помилки в зазначенні документів, до яких позивач просить внести зміни (а.с.86-88).

31.08.2026 позивач та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримала, просили його задовольнити.

Представник позивача звернув увагу суду на те, що позивач є інвалідом і була ним на час смерті спадкодавця - батька сторін, а тому ОСОБА_1 має обов`язкову частку у спадщині померлого батька незалежно від заповіту. Окрім того, вказав, що після смерті матері сторін - ОСОБА_7 позивач та відповідач отримали в рівних частках по житловий будинок АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Пилипчуком В.І. 29.10.2004. При цьому, спірне свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачці ОСОБА_2 державним нотаріусом Пилипчуком В.І. в той самий день 29.10.2004, на земельну ділянку площею 0,703 га, яка розташована під вказаним житловим будинком. Таким чином, позивачка, маючи у своїй власності частину будинку, позбавлена права користуватися земельною ділянкою під цією частиною будинку. Наголосив, що чинним законодавством встановлено, що до осіб, які набули права власності на частину будівлю переходить право власності на земельну ділянку (в цій самій частині), на якій вони розміщені.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що після смерті батька, вона та її сестра ОСОБА_2 користувалися та обробляли земельну ділянку кожен свою частку, оскільки батько поділив між ними будинок і землю під ним пополам. Вважає, що відповідач - її рідна сестра при зверненні до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини свідомо не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців, у зв`язку з чим позбавила позивачку права на спадщину. Позивач, після смерті батька вважала себе такою, що прийняла спадщину автоматично, шляхом управління спадковим майном.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві. Також стверджувала, що позивач не надала доказів прийняття спадщини. Вказала, що довідка сільської ради про те, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , вступивши у володіння та користування майном померлого, не є належним доказом у справі, оскільки селищна рада не є органом, який вправі встановлювати факт прийняття спадщини. Вказує, що з довідки неможливо встановити, яку ділянку прийняла у спадок позивачка, фактично з якого часу прийняла, на підставі чиїх свідчень підтверджується даний факт, а тому така довідка не може бути взята до уваги судом. Також звертає увагу суду, що позивач попустила строк на прийняття спадщини. З вказаних підстав просить відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_8 показав, що позивач є його тіткою, а відповідач – матір`ю. Йому відомо, що на момент смерті його діда – ОСОБА_3 його мати ОСОБА_2 проживала в м.Житомирі та після смерті приїздила в с. Троковичі, допомагала бабусі по господарству, садила городину, обробляла землю. Тітка ОСОБА_1 не проживала разом з дідусем на момент його смерті та після смерті не користувалася майном - спірною земельною ділянкою, яка перейшла у спадщину його матері ОСОБА_2 після смерті її батька ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_9 показала, що позивач є її двоюрідною сестрою. Їй відомо, що ОСОБА_3 за життя казав про те, що спадщина після його смерті буде належати його дочці ОСОБА_10 , так як вона залишилась без чоловіка і сама виховувала сина. Після смерті ОСОБА_3 син відповідачки – ОСОБА_11 в с. Троковичі зробив огорожу домоволодіння, що належало померлому та почав обробляти город.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що відповідачка є її хресною матір`ю. Їй відомо, що відповідачка разом з сином весь час допомагали по господарству ОСОБА_3

06.10.2026 суд, за клопотанням представника відповідача, відклав розгляд справи на 11:00 год. 29.10.2026 (а.с.109).

29.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення по справі, відклавши його проголошення на 04.11.2026 о 12:00 год.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 12.02.2000, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 06.09.1960 (повторне) та свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 02.02.1975 ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 (а.с.14,15).

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є інвалідом І групи Б загального захворювання з 15.04.2023, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ від 02.05.2023 та отримує пенсію по інвалідності (а.с.8,9).

Згідно довідки ГУ ПФУ в Житомирській області від 01.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і одержує пенсію по інвалідності ІІІ групи (загальне захворювання) з 17.02.1998 по 13.03.2006, ІІ групи (загальне захворювання) з 14.03.2006 по 12.04.2023; І-Б групи (загальне захворювання) з 13.04.2023 – довічно (а.с.10).

Постановою завідувача Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчука В.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії №782/02-31 від 22.10.2024 – ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька – ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті батька в порядку і строк встановлений законодавством, а також у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку спадкоємиці померлого ОСОБА_3 (а.с.11-12).

Із довідки виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №25 від 22.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , дійсно у шестимісячний термін фактично прийняла спадщину після смерті свого померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька – ОСОБА_3 , вступила в управління та користування спадковим майном (землею) шляхом постійного оброблення частини присадибної ділянки та інших ділянок, які були в користуванні її покійного батька, що підтверджується свідченнями сусідів (акт №114 від 22.07.2025) (а.с.16).

Згідно копії спадкової справи №360/2001 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дочка – ОСОБА_2 , згідно заяви від 11.02.2000 (а.с.18).

Відповідно до заповіту, складеного 25.12.1998, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження: сертифікат на право на земельну частку/пай серія ЖТ №0239059, виданий Черняхівською райдержадміністрацією від 24.04.1997, заповів своїй дочці – ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області Рубан Н.С.(а.с.21 зворот).

20.12.2001 державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. – ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Мирне» с.Троковичі, Черняхівського району Житомирської області, розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належну померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0239059 від 24.04.1997. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №1181( а.с.23).

29.10.2004 державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. – ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,7003 га, розташовану в АДРЕСА_1 , належна померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №052069 від 12.12.2001; та на грошові вклади з належними відсотками та всіма видами компенсацій. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1469 (а.с.28 зворот).

16.06.2006 державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. – ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на мотоцикл, марки Днепр-12, 1979 р.в., номерний знак НОМЕР_4 , належного померлому на підставі технічного паспорта мотоцикла, моторолера, серії НОМЕР_5 від 13.07.1979 (а.с.30).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.10.2004 ОСОБА_1 є спадкоємицею частини майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з:

житлового будинку АДРЕСА_1 , належного померлій на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок:

земельної ділянки площею 2,0 га, розташованої в с. Троковичі Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області, належної померлій.

На частку вказаного спадкового майна видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 (а.с.92).

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Пунктом 1 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року передбачено, що Цивільний кодекс України набирає чинності з 01 січня 2004 року.

Відповідно до п.5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.524 ЦК УРСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у ст. 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР).

Відповідно до ст.526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини.

Статтею 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Вимогами ст. 535 ЦК УРСР визначено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини від умовою або з застереженням.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Щодо покликань позивача та її представника про обов`язкову частку у спадщині на підставі ст. 535 ЦК УРСР 1963, так як позивач на час смерті спадкодавця була непрацездатною, судом зазначається наступне.

Позивач на час смерті батька ОСОБА_3 мала ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Житомирській області від 01.10.2024 (а.с.10).

Судом відмічається, що згідно з позицією Верховного Суду та рішенням Конституційного Суду України, особи з IІІ групою інвалідності також вважаються непрацездатними та мають право на обов`язкову частку.

Проте, прийняття спадщини є обов`язковою умовою для реалізації права на обов`язкову частку у спадщині.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.

Позивач доводить прийняття спадщини після померлого батька довідкою Оліївської сільської ради від 22.07.2025, згідно якої позивач фактично прийняла спадщину після смерті батька, вступивши у володіння та користування майном померлого.

Проте, суд погоджується з доводами представника відповідача, що сільська рада не є уповноваженим органом встановлювати, зокрема, факт прийняття спадщини, що належить до виключної компетенції суду.

Відповідно до ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги довідку Оліївської сільської ради від 22.07.2025 №25 яка, на переконання суду, одержана з порушенням порядку, встановленого законом.

Позивачем та її представником не доведено ні письмовими доказами у справі, ні показами свідків, прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, відповідно до положень п.1 ст.549 ЦК УРСР 1963.

Водночас, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, те що відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька – ОСОБА_3 , відповідно до положень п.2 ст.549 ЦК УРСР 1963, шляхом подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, на підставі якої заведена спадкова справа № 360/2001 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Позивачка лише 22.10.2024 року звернулась з заявою про прийняття спадщини після померлого батька до Черняхівської державної нотаріальної контори. Державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого батька з підстав пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 22.10.2024 № 782/02-31(а.с. 60 зворот).

В подальшому 08.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визначення додаткового строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.54-55). Встановлено, що вказаний позов залишений без розгляду за заявою самої позивачки.

Таким чином, позивачем не доведено фактичний вступ у спадщину у порядку за статтею 549 ЦК УРСР, так і в порядку, визначеному чинним законодавством, яке діяло після 2004 року.

Також представником відповідача у судових дебатах заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Позовна давність, згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, суд перевіряє чи сплив строк позовної давності за ст. 267 Цивільного кодексу України), лише якщо суд встановить, що право позивача дійсно порушене і є всі підстави для задоволення позову.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом ч.1 ст. 328 ЦК України.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом ч.2 ст. 346 ЦК України.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину ч.2 ст. 1300 ЦК України.

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину ч.3 ст. 1300 ЦК України.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у справах щодо спадкових правовідносин (постанова КЦС ВС від 28 червня 2023 року у справі № 303/1176/17) наголошує на тому, що якщо особа мала право на обов`язкову частку (наприклад, непрацездатний повнолітній син/дочка чи вдовець/вдовиця згідно зі ст. 1241 Цивільного кодексу України, яка є аналогом ст.535 ЦК УРСР ), але не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом пів року і не поновила цей строк у судовому порядку, вона не набуває права на спадкове майно.

Отже, якщо спадкоємець не подав заяву і не вчинив дій щодо прийняття спадщини, частка залишається у розпорядженні спадкоємців за заповітом (або розподіляється за законом, якщо заповіт визнано недійсним).

Таким чином, ОСОБА_1 втратила своє право на обов`язкову частку через невчинення дій (вчасного звернення до нотаріуса).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частиною першою статі 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем не надано достатньо доказів, які свідчать про законність її вимог, в той час, коли відповідачем спростовано позовні вимоги, тому суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

V. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір, згідно з вимогами частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141ЦПК України).

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави.

Представниками сторін щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявлені клопотання про надання доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст. 4,13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Відомості про сторін по справі.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне рішення складене та підписане 04.11.2026.

Головуюча суддяЛюдмила ПРОЦЕНКО