Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на прибуток підприємств
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №160/28389/25
Суддя: Желтобрюх І.Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 160/28389/25
адміністративне провадження № К/990/41578/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІКУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІКУС» (далі - ТОВ «АРТІКУС», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2025: форми «Р» № 0511920707 про донарахування податку на прибуток на суму 5 633 227,75 грн (основна сума - 4 506 583 грн, штрафні санкції - 1 126 645,75 грн), форми «Р» № 0511960707 про донарахування податку на додану вартість на суму 4 892 338,75 грн (основна сума - 3 913 871 грн, штрафні санкції - 978 467,75 грн), форми «ПН» № 0511940707 про застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної з ПДВ у розмірі 18 726,75 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у жовтні 2022 року здійснив реорганізацію підприємства шляхом виділу із створенням нової юридичної особи - ТОВ «АРТ ІННОВЕЙШН ДРУК», передавши частину активів і пасивів за розподільчим балансом та актами приймання-передачі. Наголошував, що передача майна під час виділу згідно з підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування ПДВ, не є постачанням чи продажем товарів і не призводить до зростання власного капіталу для цілей оподаткування податком на прибуток. Відсутність товарно-транспортних накладних позивач пояснив тим, що склади обох підприємств розташовувалися поруч на території одного об`єкта, а майно переміщувалося на незначну відстань власною технікою та робітниками.
Вказував, що відповідач помилково порівняв витрати сировини лише з виходом файлів, не врахувавши виробництво паперових блочків для нотаток, а виявлена різниця (близько 0,2% за 6 років) повністю вкладається у допустимі технологічні втрати до 2% за Технічними умовами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026 позов задоволено.
Постановляючи такі рішення суди виходили з того, що реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим договором, оскільки не передбачає передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.
Вказали, що виділ є юридично завершеним, а відомості про проведену реорганізацію внесені до Єдиного державного реєстру і є чинними.
Суди наголосили, що передача активів і зобов`язань за розподільчим балансом не є постачанням чи продажем товарів, звільнена від ПДВ та не збільшує власний капітал підприємства, у зв`язку з чим донарахування податку на прибуток і ПДВ є безпідставним.
Крім того, суди зазначили, що висновки податкового органу про нереальність операції ґрунтувалися виключно на інформаційних базах стосовно новоствореного підприємства без належного дослідження первинних документів позивача, а розрахунки щодо списаної сировини є необ`єктивними, оскільки контролюючий орган не дослідив калькуляції виготовлення паперових блочків для нотаток.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки не врахували усталені правові висновки Верховного Суду щодо досліджень реальності господарських операцій у подібних правовідносинах. Скаржник наголошує, що наявність лише первинних документів (розподільчого балансу, актів приймання-передачі) є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового обліку. Формальне складення документів не підтверджує реальності операції, якщо контролюючий орган наводить докази відсутності матеріально-технічних та трудових ресурсів для її здійснення.
Скаржник зазначає, що реорганізація ТОВ «АРТІКУС» шляхом виділу ТОВ «АРТ ІННОВЕЙШН ДРУК» була спрямована виключно на отримання безпідставної податкової вигоди - приховання списання кредиторської заборгованості на суму 21 743 725 грн без включення її до складу доходів, а також заниження зобов`язань з ПДВ на суму 4 348 745 грн. На підтвердження вказує, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та документів складського обліку, а новостворене підприємство не має власного транспорту, працівників, складських приміщень, не реєструвалося платником ПДВ і не подавало жодної податкової звітності з моменту реєстрації.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повідомив, що відповідно до рішення єдиного учасника товариства від 04.09.2026 № 04-09/2026 була проведена державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «АРТІКУС» у зв`язку з чим найменування підприємства змінено на ТОВ «ПАКС ПРО», код ЄДРПОУ лишився без змін - 40637849. Крім того, у відзиві позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги податкового органу, посилаючись на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки товариством під час проведення перевірки були надані документи, що підтверджують факт передачі, і відповідно зменшення в обліку ТОВ «АРТІКУС» оборотних активів (запасів) балансовою вартістю 21 743 725 грн та кредиторської заборгованості, що повною мірю підтверджується розподільчим балансом та передавальними актами.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «АРТІКУС» (код ЄДРПОУ 40637849) як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АРТІКУС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України - за період з 01.01.2019 по 31.03.2025 та дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 07.07.2016 по 29.07.2025, за результатами якої складений акт від 05.08.2025 №3414/04-36-07-07-03/40637849.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АРТІКУС»:
- пункту 1 статті 109 ЦК України, підпунктів 98.1.4 пункту 98.1 статті 98, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, з урахуванням підпункту 14.1.31 п.14.1 ст.14, пункту 44.2 статті 44 ПК України та статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), пунктів 1.2 розділу 1 та 2.1 розділу 2 Положення № 88, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», внаслідок чого ТОВ «АРТІКУС» занизило податок на прибуток за 2022 рік на 3 913 871 грн;
- пункту 189.1 статті 189, абз. «г» п.198.5 ст.198 ПК України, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПК України, внаслідок чого ТОВ «АРТІКУС» занизило ПДВ на загальну суму 4 506 583 грн, у т.ч. грудень 2019 - 36 058,35 грн, грудень 2020 - 39 025,01 грн, грудень 2021 - 30 694,33 грн, жовтень 2022 - 4 348 745 грн, грудень 2022 - 6 127 грн, грудень 2023 - 18 864,25 грн, грудень 2024 - 26 288,61 грн, березень 2025 - 780,07 грн;
- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку із нездійсненням реєстрації податкових накладних (відсутня реєстрація) в ЄРПН по п.198.5 ст.198 ПК України, на загальну суму ПДВ 4 506 583 грн, у т.ч. грудень 2019 - 36 058,35 грн, грудень 2020 - 39025,01 грн, грудень 2021 - 30 694,33 грн, жовтень 2022 - 4 348 745 грн, грудень 2022 - 6127 грн, грудень 2022 - 18 864,25 грн, грудень 2024 - 26 288,61 грн, березень 2025 - 780,07 грн, та несвоєчасно зареєстрована податкова накладна №337 за період 31.03.2025, кількість днів затримки - 3 дні, сума ПДВ 58,4 грн;
- абзацу першого п.63.3 ст.63, пп.16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, розділу VIII «Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням» Порядку № 1588 у зв`язку із несвоєчасним поданням до відповідного контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП: Про взяття на облік орендованого приміщення за адресою м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.11, кв. (офіс) 21, у терміни по 15.08.2017; Про зняття з обліку орендованого приміщення за адресою м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.11, кв. (офіс) 21, у терміни по 14.05.2020; Про взяття на облік орендованого приміщення за адресою м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.11, кв. (офіс) 25 у терміни по 01.06.2020; Про взяття на облік орендованого приміщення за адресою м.Дніпро, пр.-т Слобожанський, буд.20, у терміни по 14.01.2020.
До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на встановлену нереальність операцій з передачі ТОВ «АРТІКУС» товарно-матеріальних цінностей та кредиторської заборгованості в процесі створення нової юридичної особи шляхом виділу новоствореному підприємству ТОВ «АРТ ІННОВЕЙШН ДРУК», внаслідок чого відбулось заниження доходів та, відповідно, фінансового результату до оподаткування, на суми списаних кредиторських заборгованостей, що призвело до заниження податку на прибуток за 2022 рік на 3 913 871 грн (21 743 725,00 грн х 18%), а також заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень 2022 року - період оформлення нереальної операції виділу активів на пасивів на ТОВ «АРТ ІННОВЕЙШН ДРУК» на 4 348 745 грн - вартість переданих ТМЦ загальною вартістю 21 743 725,00 грн.
Крім того, контролюючим органом вказано, що за результатами порівняння згідно даних бухгалтерського обліку та наданих документів встановлено відхилення списаної сировини (БОПП плівка та плівки-рукав) та виходом готової продукції, внаслідок чого товариством не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ на вартість сировини, що не використана в господарській діяльності підприємства, яка в бухгалтерському обліку «штучно» списана у виробництво, на загальну суму 157 837,54 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2025:
- форми «Р» № 0511920707, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 5 633 227,75 грн, з яких основна сума грошового зобов`язання - 4 506 583 грн та штрафні санкції - 1 126 645,75 грн;
- форми «Р» № 0511960707, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 4 892 338, 75 грн, з яких основна сума грошового зобов`язання -
3 913 871 грн та штрафні санкції - 978 467,75 грн;
- форми «ПН» № 0511940707, яким застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної з ПДВ в розмірі 18 726,75 грн.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 198.7 статті 198 ПК України сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.
Не є об`єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб (підпункт 196.1.7 пункт 196.1 статті 196 ПК України).
Згідно з частиною першою статті 56 Господарського кодексу України (далі - ГК України чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Відповідно до частини першої статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Згідно з частиною другою статті 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Частиною третьою статті 109 ЦК України визначено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Відповідно до пункту 98.3 статті 98 ПК України реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов`язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.
Згідно з підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Положеннями частини четвертої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Судами попередній інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АРТІКУС» від 26.08.2022 № 01-22/В, учасниками такого підприємства вирішено створити нову юридичну особу ТОВ «АРТ ІННОВЕЙШН ДРУК» (код ЄДРПОУ 44697372) шляхом виділу.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «АРТІКУС» від 27.10.2022 № 02-22/В затверджено передавальний акт, відповідно до якого ТОВ «АРТ ІННОВЕЙШН ДРУК» (новоствореному підприємству) передається частина активів ТОВ «АРТІКУС», а саме: товари на суму 21 743 700 грн, у т.ч. готова продукція на суму 949 0241,63 грн, грошові кошти в розмірі 16 000 грн та пасивів, з яких зареєстрований (пайовий) капітал на суму 16 000 грн, а також інші поточні зобов`язання ТОВ «АРТІКУС» на суму 21 759 700 грн.
За актами приймання-передачі товарів від 31.10.2022 ТОВ «АРТІКУС» передало, а ТОВ «АРТ ІННОВЕЙШН ДРУК» прийняло товарно-матеріальні цінності на суму 12 253 483,87 грн та готову продукцію на суму 9 490 241,63 грн.
При цьому відповідачем не заперечується та не спростовується факт створення за рішенням загальних зборів учасників ТОВ «АРТІКУС» (протоколом №01-22/В від 26.08.2022) юридичної особи ТОВ «АРТ ІННОВЕЙШН ДРУК» шляхом виділу.
Суди першої та апеляційної інстанції установили, що надані позивачем до перевірки документи є такими, що підтверджують факт передачі позивачем частки майна, прав та обов`язків до новоствореного шляхом виділу підприємства, а державна реєстрація ТОВ «АРТ ІННОВЕЙШН ДРУК» як юридичної особи не скасовувалась та судом фіктивною не визнавалась. Також є чинним та не визнаний недійсним в установленому порядку розподільчий баланс, в якому відображено передачу новоствореному підприємству частини активів (товарно-матеріальних цінностей) та кредиторської заборгованості позивача.
У постановах від 29.09.2025 по справі № 160/32652/24, від 13.10.2025 по справі № 160/29715/23, від 03.02.2026 по справі № 160/29144/24 Верховний Суд звертав увагу на те, що реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим договором, оскільки не передбачає передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.
У постанові від 25.05.2021 по справі № 822/2434/16 Верховний Суд зазначив, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов`язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 30.09.2020 по справі № 640/1845/19, від 06.04.2021 по справі № 817/76/17, від 19.01.2023 по справі № 810/4427/18, від 18.06.2025 по справі № 160/21748/24.
Разом з тим у випадках, якщо контролюючий орган вважає, що новостворена шляхом виділу юридична особа не подає податкову звітність, не має основних засобів, транспорту, штатних працівників, що вказує на формальний характер її створення, не обумовлений розумними економічними причинами та здійснений з метою отримання податкової вигоди, то відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звернутися до суду з позовом про визнання такого виділу недійсним та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами.
Такий висновок викладений у постанові Верховного суду від 23.06.2026 у справі № 520/23186/24.
Натомість у цій справі не встановлено та відповідачем не зазначено, що він реалізував надане право шляхом звернення до суду з відповідним позовом у визначеному законом порядку. Обставини, на які посилається контролюючий орган самі собою (без належних та допустимих доказів), не є безумовними підставами для висновку про фіктивність створення суб`єкта господарської діяльності чи недійсність проведеної реорганізації.
З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про помилковість твердження відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ, оскільки судами факту установлена відсутність належних та допустимих доказів отримання позивачем прибутку (доходу) під час створення нового підприємства.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua