Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №276/415/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/415/26

Провадження по справі №2/276/1015/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 2223311 від 13.04.2025 у розмірі 66025,00 грн, з яких тіло кредиту 30000,00 грн; проценти 36025,00 грн, а також сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13.04.2025 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2223311. Вказаний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на його номер телефону, що підтверджується умовами договору, реквізитами та підписами сторін.

За загальними умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на умовах платності користування та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Однак в подальшому відповідач не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредиту.

Оскільки позичальник не виконала свої зобов`язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та просило стягнути заборгованість за кредитом в сумі 66025,00 грн, з яких тіло кредиту 30000,00 грн; проценти 36025,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Ухвалою від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 08.06.2026 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» заборгованість за кредитним договором №2223311 від 13.04.2025 у розмірі 66025,00 грн витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

09.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд даного заочного рішення. В обгрунтування заяви зазначено, що при постановленні рішення не було враховано часткове погашення заборгованості по тілу кредиту, відсотки нараховувались після пред`явлення позивачем вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, а розмір процентів є явно несправедливим відносно суми отриманого кредиту.

13.07.2026 ухвалою суду призначено заяву до розгляду у судовому засіданні, про що повідомлено сторін у справі.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 05.08.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 08.06.2026 скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, до суду направив заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечивши щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачу ОСОБА_1 судові повістки на визначені судом дати: 07.09.2026 та 27.10.2026 були надіслані до її електронного кабінету, однак остання, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи (відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно повідомлень про доставку судових повісток до електронного кабінету), в судові засідання засідання не з`явилася, про поважні причини неявки суд не повідомила, жодних заяв, клопотань, а також відзиву на позов у встановлений судом строк не подала.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити розгляд даної справи в заочному порядку з постановленням заочного рішення.

Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.04.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір №2223311 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Е959.

За умовами Кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає ОСОБА_1 кредит у розмірі 30000,00 гривень (п. 1.3 договору) строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом ОСОБА_1 сплачує ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» проценти за наступними умовами: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка становить 3 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом включно до 12.05.2025 включно; знижена процентна ставка 0,45 %. Пільгова процентна ставка складає 0,75% в день (п.п. 1.5.3 договору). Загальні витрати на дату укладення договору складають 104850,00 грн, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії (п.п. 1.8.1 договору).

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Факт видачі кредитних коштів підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» №20260107-39 від 07.01.2026.

Також від АТ «КБ «Глобус» на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшла інформація, що на ім`я ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ), банком емітовано картку № НОМЕР_1 , а також, міститься інформація про надходження 13.04.2025 на картку грошових коштів у сумі 30000,00 грн.

За загальними умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на умовах платності користування та зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Отже, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

З наданого розрахунку заборгованості видно, що відповідач частково сплатила заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 18065,00 грн.

Позивачем було надіслано ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту №1-32 від 28.10.2025.

В подальшому, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, станом на день подачі позову, утворилася заборгованість у розмірі 66025,00 грн, з яких тіло кредиту 30000,00 грн; проценти 36025,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №2223311 від 13.04.2025; копією паспорту споживчого кредиту; копією повідомлення №20260107-39 від 07.01.2026; розрахунком заборгованості за кредитним договором №2223311 від 13.04.2025; копією вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту №1-32 від 28.10.2025 та іншими доказами.

Застосовані судом норми права

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦКУ встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо укладення кредитного договору

Судом встановлено, що договір №2223311 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 13.04.2025 між між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 підписано за допомогою електронного підпису, зокрема позичальником - одноразовим ідентифікатором Е959.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На виконання зазначеного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 30000,00 гривень, що підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» №20260107-39 від 07.01.2026, а також інформацією, наданою АТ «КБ «Глобус». Вказані обставини також не заперечуються відповідачем.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та фінансовою установою.

Стосовно строку виконання зобов`язання та розміру заборгованості

Пунктами 1.4. та 2.2. договору про надання споживчого кредиту №2223311 від 13.04.2025 визначено строк кредиту – 360 днів. Дата надання кредиту: 13.04.2025 або 14.04.2025 (у залежності від дати перерахування кредитних коштів).

Окрім того, пунктом 5.4. договору передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу споживача, зазначену у договорі та/або направлення повідомлення на додаткові контактні дані споживача, вказані в цьому договорі. Моментом отримання споживачем повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12-ц (провадження N 14-10цс18) зроблено висновок, що "за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем до позовної заяви долучено вимогу кредитодавця щодо дострокового повернення споживчого кредиту. За змістом даної вимоги, кредитодавець скористався правом дострокового стягнення кредиту у повному обсязі, передбаченого пунктом 5.4 кредитного договору, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору. Зазначену вимогу від 28.10.2025 направлено, зокрема, на електронну пошту ОСОБА_1 .

Відтак, з 29.10.2025 припинено право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.

Однак, як слідує з розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на день звернення до суду з позовом (11.03.2026) відповідач має загальну заборгованість у розмірі 66025,00 грн, з яких: 30000,00 грн – заборгованість по тілу кредитку; 36025,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам. При цьому, відсотки позивачем нараховано по 01.12.2025.

Окрім того, частинами 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (з 24.12.2023), установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів (тобто з 24.12.2023 по 21.04.2024) - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів (тобто з 22.04.2024 по 19.08.2024) - 1,5 %.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Згідно розрахунку заборгованості, 13.04.2025 нараховані відсотки у сумі 4500 грн (з розрахунку 15% від тіла кредиту), у період з 14.04.2025 по 12.05.2025 – 3915 грн (0,45 % від тіла кредиту), в період з 13.05.2025 по 01.12.2025 кредитором нараховано відсотки в межах процентної ставки 0,75 % в день – по 225 грн.

Водночас, відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням наведених вище приписів законодавства та строку кредитування, проценти за користування кредитними коштами мають нараховуватися таким чином: за 13.04.2025 – в межах процентної ставки 1% - 300 грн; за період з 14.04.2025 по 12.05.2025 - в межах процентної ставки, зазначеної в розрахунку 0,45% в день, що з урахуванням наданого кредитодавцем розрахунку заборгованості складає 3915 гривень (135 грн х 29 днів).

Надалі, враховуючи сплату 12.05.2025 відповідачем коштів у сумі 8415 грн, станом на вказану дату останнім погашено заборгованість по відсоткам у повному обсязі, а також частково тіло кредиту – на суму 4200 грн. Відтак, тіло кредиту на 13.05.2025 складає 25800 грн, у зв`язку з чим подальше нарахування відсотків слід обраховувати, враховуючи саме цей розмір кредиту.

За період з 13.05.2025 по 11.06.2025 сума відсотків складає 5805 грн, яка обчислена з розрахунку 0,75% в день (193,50 грн х 30 днів). З огляду на сплату 11.06.2025 відповідачем коштів у сумі 6750 грн, станом на вказану дату останнім погашено заборгованість по відсоткам у повному обсязі, а також частково тіло кредиту – на суму 945 грн. Отже, тіло кредиту на 12.06.2025 складає 24855 грн, тому подальше нарахування відсотків слід обраховувати, з розрахунку тіла кредиту в такому розмірі.

За період з 12.06.2025 по 28.10.2025 сума відсотків складає 25910,99 грн, яка обчислена з розрахунку 0,75% в день (186,41 грн х 139 днів). Окрім того, 16.07.2025 ОСОБА_1 сплачено 2900 грн, що спрямовано на погашення відсотків. У зв`язку з цим, загальний розмір відсотків за період з 13.04.2025 по 28.10.2025 складає 23010,99 гривень (25910,99 грн – 2900 грн).

З огляду на зазначене, проценти за користування кредитними коштами можуть бути стягнені за період строку кредитування з урахуванням їх обмеження максимальним розміром денної процентної ставки, встановленим ч. 5 ст. 8, а також п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», що становить 23010,99 гривень.

Крім того, непогашене тіло кредиту складає 24855 гривень.

Невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем порушує договірні зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №2223311 від 13.04.2025 у розмірі 47865,99 грн, з яких тіло кредиту - 24855,00 грн; проценти – 23010,99 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1930,24 грн (72,5 %) судового збору.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-282, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» заборгованість за кредитним договором №2223311 від 13.04.2025 у розмірі 47865 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 99 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» 1930 гривень 24 копійки судового збору.

Сторони мають право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит», адреса місцезнаходження: пр-т Берестейський, 90А, м. Київ, ЄДРПОУ 42350798;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 02.11.2026.

Суддя А.М.Збаражський