Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №197/1303/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1303/26

Провадження № 2/197/1184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 933700 від 02.08.2020 в розмірі 13777 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 02.08.2020 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №933700, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 4600 грн. 24 березня 2021 року ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" уклали Договір факторингу №ККЛУ-24032021. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 13777 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4600 грн; заборгованість за процентами - 9177 грн, яку просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. 17 жовтня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що ключовим предметом спору є не арифметика нарахувань, а правова підстава застосування після 17.08.2020 ставки 1,9 % на день ще протягом 90 днів. Позивач фактично застосував механізм продовження звичайних процентів за користування кредитом, хоча не надав доказів належного продовження строку кредитування відповідно до спеціальної процедури договору. Відповідач не оспорює отримання 4 600 грн та погоджується з нарахуванням процентів за первісні 15 календарних днів кредитування за стандартною ставкою 1,90 % на день, а саме 4600 ? 0,019 ? 15 = 1311 грн, загалом неоспорювана частина становить 5911 грн. Інші проценти у розмірі 7866 грн (9177 грн - 1311 грн) заперечує. Вказує. що необхідно розрізняти строк дії договору, строк кредитування та період прострочення. Наявність обов`язку повернути борг після 17.08.2020 не означає автоматичного виникнення нового строку правомірного користування кредитом на попередніх умовах. Розрахунок позивача не містить доказу укладення додаткової угоди або іншої юридичної підстави, яка перетворила б період після 17.08.2020 на погоджений сторонами новий строк користування кредитом. Відсутність пролонгації на 90 днів нарахувань не є автоматичним продовженням договору. Пункти 4.1-4.4 договору визначають спеціальний порядок продовження строку кредитування. Зокрема, п. 4.2 передбачає вчинення клієнтом дій в особистому кабінеті (натискання кнопки продовження), виконання передбачених умов щодо платежу; п. 4.3 пов`язує продовження з оформленням додаткового договору. За повідомленням відповідача, він не натискав кнопки продовження, не здійснював платежів для пролонгації, не підписував додаткових договорів і не надавав окремого електронного акцепту. У наданих позивачем додатках не виявлено персоналізованого доказу таких дій. Лист платіжного сервісу на сторінці 11 підтверджує переказ 4 600 грн. Розрахунок на сторінках 12-15 завершується 15.11.2020 і демонструє нарахування до загальної суми процентів 9177 грн. Арифметично це 87,40 грн на день ? 105 днів, з яких 15 днів відповідають первісному строку, а 90 днів - оспорюваному періоду. Проте арифметична правильність не підтверджує юридичну допустимість останніх 90 днів. Договір факторингу, витяг із реєстру та акт приймання-передачі (сторінки 16-25) свідчать про оформлення переходу вимоги до позивача. За статтями 514, 516, 517 ЦК України новий кредитор не може отримати більше прав, ніж належало первісному кредитору. Тому передача вже сформованої суми не усуває заперечень боржника проти правомірності її складових. Зазначені правові висновки підлягають застосуванню з урахуванням конкретного змісту договору. Сам факт існування п. 3.1 не звільняє позивача від обов`язку довести, які саме проценти він заявляє, за який період, на якій підставі та чи відповідає їх стягнення погодженому сторонами механізму кредитування. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заявлено до стягнення 13777 грн заборгованості за кредитним договором № 933700 від 02.08.2020. Відтак просить суд врахувати заперечення відповідача проти стягнення 7 866,00 грн процентів, нарахованих після закінчення первісного 15-денного строку кредитування та відмовити у задоволенні позову в цій частині. Також просить суд відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, як необґрунтованих та неспівмірних зі складністю справи, обсягом наданих послуг і ціною позову. У разі встановлення підстав для їх відшкодування - зменшити заявлений розмір витрат відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.08.2020 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №933700. Відповідно до умов договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 15 днів. Знижена процентна ставка становить 1,90% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в графіку платежів. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1. договору для застосування зниженої процентної ставки. Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 . Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості кредитом за кожен день користування кредитом, але небільше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний споживачем електронним підписом.

Відповідно до довідки ТОВ "Лінеура Україна", ОСОБА_4 ідентифікований Товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора Н264 який було направлено 02.08.2020 на номер телефону НОМЕР_2 .

Згідно довідки ТОВ "Універсальні платіжні рішення" в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів, було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача НОМЕР_3 в сумі 4600 грн, номер транзакції 62288497.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 933700 від 02.08.2020, заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ "Лінеура Україна" станом на 23.03.2021 становить 13777 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4600 грн; заборгованість за процентами - 9177 грн.

На підставі договору факторингу № ККЛУ-24032021 від 24.03.2021 укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" первісний кредитор відступив на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги до боржників в том числі за договором № 933700 від 02.08.2000.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-24032021 від 24.03.2021, заборгованість ОСОБА_2 становить 13777 грн, з яких залишок по тілу кредиту - 4600 грн; залишок за процентами - 9177 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У частині першій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що "припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-24032021 від 24.03.2021, вбачається що заборгованість ОСОБА_2 становить 13777 грн, з яких залишок по тілу кредиту - 4600 грн; залишок за процентами - 9177 грн.

Факт користування кредитними коштами та наявності заборгованості за тілом кредиту відповідачем не заперечується, будь-яких доказів на спростування вказаного надано не було.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті позивачу, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4600 грн, а тому суд вбачає підстави для задоволення позову в цій частині.

Разом з тим, щодо суми боргу за відсотками, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, відповідно до пункту 1.3 кредитного договору строк кредитування становить 15 днів, датою повернення кредиту згідно з графіком платежів визначено 17.08.2020. За цей період відповідач зобов`язаний був сплатити 4600 грн основного боргу та 1311 грн процентів за користування кредитом.

Пунктом 1.4 договору передбачено фіксовану процентну ставку в розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. При цьому як знижена, так і стандартна процентна ставка застосовуються у межах строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору.

Водночас пунктом 3.1 договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Тобто, умовами договору передбачено конкретний строк кредитування, а також обмеження періоду нарахування процентів після виникнення прострочення. Разом із тим саме по собі встановлення в пункті 3.1 граничного 90-денного періоду нарахування процентів не свідчить про автоматичне продовження строку кредитування та не звільняє кредитодавця від необхідності доведення правової природи таких нарахувань.

Відповідно до пунктів 4.1-4.4 договору продовження строку кредитування здійснюється за ініціативою клієнта шляхом вчинення визначених договором дій в особистому кабінеті, внесення відповідного платежу та підписання додаткового договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Таким чином, сторони погодили окремий порядок продовження строку кредитування, який передбачає відповідне волевиявлення позичальника та його належне оформлення.

Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, передбачених пунктами 4.1-4.4 договору, укладення додаткового договору про продовження строку кредитування або іншого підтвердження погодження сторонами нового строку кредитування. Сам розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором, таких обставин не підтверджує.

При цьому, суд бере до уваги доводи відповідача про те, що він не здійснював платежів з метою продовження строку кредитування, не підписував додаткових договорів та не вчиняв дій в особистому кабінеті, спрямованих на пролонгацію договору. Позивачем доказів на спростування цих доводів не надано.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. При цьому право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України обмежується погодженим сторонами строком кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформульовано правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Разом із тим у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила зазначений правовий висновок та звернула увагу, що сторони можуть погодити нарахування процентів після закінчення строку кредитування саме як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Оцінюючи умови укладеного між сторонами договору з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, суд звертає увагу, що пункт 3.1 розміщений у розділі "Порядок обчислення (нарахування) процентів" та передбачає нарахування процентів саме за кожен день користування кредитом. Водночас у цьому пункті не визначено, що такі проценти є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, не наведено окремого розміру процентів річних за прострочення та не встановлено чіткого розмежування між платою за користування кредитом і відповідальністю за несвоєчасне повернення коштів.

Крім того, розділ 7 договору окремо регулює відповідальність сторін та передбачає застосування до позичальника штрафних санкцій у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів.

За таких обставин аналіз положень пунктів 1.3, 1.4, 3.1, розділів 4 та 7 договору не дає підстав для висновку, що сторони чітко та недвозначно погодили нарахування процентів за ставкою 1,90 % на день після закінчення строку кредитування саме як міри відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Посилання позивача на пункт 3.1 договору не змінює наведеного висновку, оскільки зазначене положення визначає граничну тривалість нарахування процентів після виникнення прострочення, однак не містить самостійного та однозначного погодження їх правової природи як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Також суд ураховує, що в наданому позивачем розрахунку заборгованості проценти нараховані за ставкою 1,90 % на день за загальний період 105 днів, унаслідок чого їх загальний розмір становить 9177 грн. Із цієї суми 1311 грн нараховано за первісні 15 днів кредитування, а решту 7866 грн - за наступні 90 днів після настання строку повернення кредиту.

Отже, розрахунок позивача підтверджує арифметичний спосіб визначення заявленої суми, проте не є достатнім доказом правомірності нарахування процентів за межами погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідач у відзиві не заперечує факту отримання кредитних коштів у розмірі 4600 грн та погоджується з нарахуванням процентів за первісні 15 днів кредитування в розмірі 1311 грн. Наведені обставини узгоджуються з умовами кредитного договору та графіком платежів, а також підтверджуються платіжним документом про перерахування відповідачу кредитних коштів.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача за тілом кредиту в розмірі 4600 грн та за процентами за користування кредитом у межах первісного строку кредитування в розмірі 1311 грн, тоді як правових підстав для стягнення додатково нарахованих 7866 грн процентів матеріалами справи не підтверджено.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 5911 грн, з яких 4600 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1311 грн - нараховані відсотки, в решті вимога не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що понесені ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025; актом № 115 наданих послуг від 10.09.2026 на суму 8000 грн; детальним описом наданих послуг від 10.09.2026 до акту №115 за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025; довідкою від 29.04.2026 про укладення договору про надання правової допомоги.

Разом з тим, суд приймає як обґрунтовані заперечення позивача щодо пропорційності розміру такого, з огляду на те, що справа є ординарною, не потребує значних затрат, представник відповідача в судових засіданнях участі безпосередньо чи через відеоконференцію не брав, а тому суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) - витрати оцінені щодо підготовки відзиву з додатками, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн є завищеними і непропорційними, відтак вважає обґрунтованим розмір таких витрат у сумі 4000 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 58786 від 18.09.2026 (а.с. 5), позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. Виходячи з вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5911/13777*2662,40=1142,30 грн.

Керуючись ст. ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1 корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ: 35234236) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 933700 від 02 серпня 2000 року у розмірі 5911 (п`ять тисяч дев`ятсот одинадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 1142,30 гривень, а разом стягнути судові витрати у розмірі 5142 (п`ять тисяч сто сорок дві) гривні 30 копійок.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 03.11.2026.

Суддя М.В. Панчук