Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №197/624/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/624/26

провадження №2/197/645/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Демиденко М.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представниці позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно, та

встановив:

У травні 2026 року представниця позивача звернулася до суду з позовом до Територіальної громади в особі Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, у тому числі, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був побудований спадкодавцем у період 1991 року. За життя ОСОБА_3 склав заповіт на належне йому майно в якому спадкоємцем зазначено його сина – ОСОБА_2 . Отримавши свідоцтво про право на спадщину на інше спадкове майно позивач, через свого представника, звернувся до приватного нотаріуса Токмакова А.Б. з метою видачі йому свідоцтва на право на спадщину за заповітом на вищезазначений житловий будинок однак, 22.10.2024 нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з огляду на те, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок. Оскільки позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька (інший спадкоємець за заповітом - ОСОБА_4 відмовилася від належної їй частки спадщини) тому, просить визнати право власності на нерухоме майно (житловий будинок) в порядку спадкування.

Провадження у справі відкрито 01.06.2026.

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представниця відповідача в судове засідання не з`явилася, надала до суду відзив на позовну заяву та просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, розглянув заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 20.03.2019 Широківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №58.

Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме на: земельну ділянку, площею 6,4390 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер – 1225887700:01:101:0132, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 285484612258, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, територія Шестірнянської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-ДП №069627, виданого виконкомом Шестірнянської сільської ради 14 квітня 2000 року на підставі рішення сесії Шестірнянської сільської ради за №60 від 20 жовтня 1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №ШР №3548; житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на випадок своєї смерті склав заповіт, посвідчений спеціалістом Шестірнянської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області Калиниченко С.О., 28.11.2017 з реєстровим №78, відповідно до змісту якого, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_3 , є у тому числі, його син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При зверненні до приватного нотаріуса для реалізації свого спадкового права, позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 6,4390 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225887700:01:101:0132, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 285484612258, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, територія Шестірнянської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-ДП №069627, виданого виконкомом Шестірнянської сільської ради 14 квітня 2000 року на підставі рішення сесії Шестірнянської сільської ради за №60 від 20 жовтня 1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №ШР №3548.

Щодо домоволодіння позивач 22.10.2024 отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності правовстановлюючого документу та відсутності державної реєстрації права власності спадкодавця на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» ДОР від 16.02.2024 №208169 право власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна в КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» не зареєстроване, в наявності лише матеріали технічної інвентаризації, виконані на замовлення ОСОБА_3 у 1995 році.

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастра у Дніпропетровській області від 15.02.2024 на №5/02-14, яка була надана на запит приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Токмакова А.Б., станом на 31.12.2012 відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності/користування на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, кадастровий номер не присвоювався.

Відповідно до пункту 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пункту 3.1. роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, в якому зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право володіти мирно своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з наступними змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі №6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18).

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі оригіналів.

Згідно з п.4.12. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє склад спадкового майна, яке належало спадкодавцю на момент смерті. На підтвердження цих обставин спадкоємці мають надати документи, які підтверджують даний факт. Подати документи, що підтверджують право власності на дане майно у позивача немає можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно.

Згідно з п.4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Пунктом 4.15 глави 10 вказаного Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку(п.4.18 глави 10 Порядку).

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини (постанова ВС від 22.03.2023 р. у справі №463/6829/21-ц, від 02.09.2020р. у справі №522/19969/16-ц).

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

За ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з викладеного, суд вважає доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,76,77,78,265,268,352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву представниці позивача Повалій Олени Василівни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), яка діє в інтересах ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до Територіальної громади в особі Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (місцезнаходження: 53700, Дніпропетровська область, Криворізький район, вул. Соборна, 107, код ЄДРПОУ 04339729) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку А-1 загальною площею 77,8 кв.м., житловою площею 49,8 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складений 04.11.2026.

С у д д я О.Г. Геря