Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №192/2401/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2401/26

Провадження № 3/192/708/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2026 року

Суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Н.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

встановила:

До суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955599 27 червня 2026 року о 22 год 40 хв за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого виникло побоювання за свою безпеку, внаслідок чого постраждала відчула емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції як правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Разом з протоколом суду надані такі документи:

заяву ОСОБА_2 , за змістом якої вона просить органи НПУ прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який 27 червня 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру;

письмове пояснення ОСОБА_2 , за змістом якої 27.06.2026 близько 22:30, перебуваючи вдома, знаходилась в кухні, в якийсь момент до будівлі зайшов колишній чоловік ОСОБА_1 , взяв без дозволу її телефон та побіг з ним, через якийсь час зайшов та залишив її телефон, дізнавшись, що вона звернулась на лінію «102», побіг у невідомому напрямку до приїзду поліції;

письмове пояснення ОСОБА_1 , за змістом якого 27.06.2026 він приїхав до колишньої дружини ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 , під час спілкування у них виник конфлікт, через те, що вони проживають окремо, колишня дружина наполягала, щоб вони жили разом, він пояснив, що наразі це неможливо через те, що він заробляє гроші на будинок і зараз постійно знаходиться на праці;

форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , згідно з якою ризик вчинення ним домашнього насильства низький.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення не визнав, посилався на те, що доказів на підтвердження ним вчинення правопорушення, як то відеозаписів з боді камери, показів свідків, не надано, пояснення з нього поліцейський взяв аж через місяць після події. Також пояснив, що вони з дружиною розлучились у 2023 році, а потім помирились, почали будувати плани на майбутнє, вирішили купити будинок, він продовжував проживати окремо, однак регулярно відвідував дружину та доньку. 27 червня 2026 року він приїхав до колишньої дружини та доньки, сидів у літній кухні, вони з донькою малювали в альбомі. Дружина почала говорити, що вони проживають окремо, що їй не подобається таке проживання, що він працює, але нічого дитині не дав, хоча вона розуміла, що всі кошти вони складають, щоб купити на будинок. Він ввімкнув відеозапис на телефоні, який лежав на столі, дружина сказала, що не потрібно знімати, забрала його телефон та вибігла на вулицю, він почув стук об ворота та подумав, що вона розбила його телефон, після цього він взяв її телефон, який лежав на столі, вийшов на вулицю та запитав де його телефон. Дружина не відповідала, продовжувала кричати, чому він прийшов, яке він має чіпати її телефон. Він побачив свій телефон, який лежав на столі на вулиці, віддав дружині її телефон, забрав свій телефон та знову ввімкнув відеозапис. Дружина продовжувала кричати та телефонувати своєму батькові, щоб той прийшов. Він зрозумів, що буде ще більший конфлікт, та щоб його уникнути пішов до машини, дружина продовжувала кричати, не давала зачинити дверцята, не пускала його, а потім, коли він почав їхати, кинула, щось по машині, від чого на машині утворилась вм`ятина. На наступний день дружина йому зателефонувала та на сьогодні вони помирились, до поліції дружина звернулась, бо хотіла, щоб дільничний його насварив.

ОСОБА_1 надав суду диск, який містить фрагменти відеозаписів конфлікту між ним та дружиною, а також фотозображення пошкоджень автомобіля.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 245 КУпАП до завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення належить, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема : у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Згідно зі ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діянні складу правопорушення.

Відповідно до п.п. 3, 6, 8, 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд звертає увагу, що частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, є завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Проте, у протоколі не вказано про встановлення наслідків діяння у вигляді шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Таким чином, викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 .

Окрім того, достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 суду не надано, протокол ґрунтується фактично на поясненнях ОСОБА_2 , поясненням ОСОБА_1 оцінки не надано.

Суд також звертає увагу, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин. Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Особа, яка вчиняє домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно.

Разом з тим, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, відсутністю взаєморозуміння, напруження і загострення суперечностей, що може призвести до активних дій. Побутовий конфлікт — це суперечка, яка може супроводжуватися взаємними претензіями, підвищенням голосу, емоційними висловлюваннями, образами.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, якими є власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати серед іншого чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За змістом ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Наявні у справі та досліджені судом докази вказують саме на наявність конфлікту між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_2 .

Отже, як вже зазначалось вище, викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять достатніх доказів вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення.

Суд наголошує, що суд здійснює розгляд протоколу виключно в межах пред`явленого особі обвинувачення за кваліфікацією, яка визначена працівником поліції та зазначена у протоколі, під час якого суддя встановлює наявність або відсутність в діянні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення передбаченого конкретною частиною статті або статтею КУпАП.

Суд звертає увагу, що обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави (рішення від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції»).

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України» та ін.).

Враховуючи викладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі належить закрити.

Керуючись ст. 247 КУпАП,

постановила:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Солонянський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя Н.В. Ковальчук