Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №560/5919/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5919/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

04 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, у якому просить:

визнати протиправними дії КЕВ м.Хмельницький щодо відмови у підготовці та направленні до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ЦУІІЗ) документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання квартири АДРЕСА_1 ;

зобов`язати відповідача подати до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю документи про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання позивачу вказаної квартири.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач проходив військову службу понад 23 роки, є учасником бойових дій та з 2000 перебуває на квартирному обліку. У 2006 йому було надане службове житло. Посилаючись на статтю 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядок №1081, позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення квартири з числа службових. Відповідач відмовив, пославшись на внутрішнє рішення Міністра оборони України №7571/з/2, яке, на думку позивача, суперечить нормам закону та звужує його права.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України у періоди з 1992 по 2014 та з 2022 по 2024. Загальна вислуга років у календарному обчисленні становить 23 роки 7 місяців. Позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ). Із 2000 перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

26.12.2006 на підставі ордера №000548 позивачу було надано службове житло - квартиру АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 . Вказане житло перебуває на балансі КЕВ м. Хмельницький.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.11.2013 військову частину НОМЕР_2 , де проходив службу позивач, було розформовано. Листом військової частини НОМЕР_3 від 21.01.2026 №120 позивачу рекомендовано звернутись щодо питання зміни статусу житла безпосередньо до балансоутримувача - КЕВ м.Хмельницького.

24.02.2026 позивач звернувся до КЕВ м. Хмельницький із заявою про розгляд питання щодо виключення квартири з числа службових для подальшої її приватизації.

Листом від 06.03.2026 № 577/11/1345 КЕВ м.Хмельницький відмовив у задоволенні заяви. Відмова мотивована тим, що відповідно до рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2 забезпечення постійним житлом шляхом виключення з числа службового здійснюється виключно стосовно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, а також членів сімей загиблих військовослужбовців.

Не погодившись із даною відмовою позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України гарантовано право кожного на житло.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями у межах норм і відповідно до вимог, встановлених законами та Кабінетом Міністрів України. Абзацом 4 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання.

Механізм реалізації цього права визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (затверджений постановою КМУ від 03.08.2006 №1081). Відповідно до пункту 3 Порядку №1081 забезпечення житлом для постійного проживання провадиться, зокрема, шляхом надання житла, виключеного з числа службового.

Згідно з абзацом 2 пункту 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями (затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 №380) виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Колегія суддів зазначає, що позивач, маючи вислугу понад 20 календарних років та перебуваючи на квартирному обліку, має гарантоване спеціальним Законом право на забезпечення постійним житлом, у тому числі шляхом виключення з числа службового квартири, в якій він правомірно проживає з 2006 року.

Підстава для відмови, викладена у листі КЕВ м.Хмельницький від 06.03.2026, а саме посилання на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2 є формальною. Вказане рішення є внутрішнім управлінським документом, який не має ознак нормативно-правового акта, а отже не може скасовувати чи звужувати соціальні гарантії військовослужбовців, імперативно встановлені статтями Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Подібна правова позиція щодо неможливості відомчих актів звужувати законні права військовослужбовців є усталеною в практиці Верховного Суду.

Що стосується доводів апелянта про порушення алгоритму дій та відсутність протоколу житлової комісії військової частини, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що військова частина НОМЕР_2 , де позивач проходив службу, була розформована, у зв`язку з чим він об`єктивно був позбавлений можливості ініціювати розгляд цього питання перед житловою комісією своєї частини. У таких випадках відповідно до положень Інструкції №380 обов`язок щодо належного формування облікової справи та винесення її на розгляд гарнізонної житлової комісії або вжиття інших заходів покладається на органи розквартирування військ (КЕВ), на балансі яких перебуває житло і де зберігаються облікові справи звільнених військовослужбовців.

Отже, отримавши заяву позивача, КЕВ м.Хмельницький повинен був діяти як належний суб`єкт владних повноважень: або повернути її з вказівкою на конкретні процедурні недоліки для їх усунення, або ініціювати розгляд питання перед відповідною комісією. Натомість відповідач фактично відмовив з посиланням на відповідне рішення Міністра оборони України.

З огляду на це, позовна вимога про визнання дій відповідача протиправними є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру (зобов`язати відповідача подати документи до ЦУІІЗ) суд дійшов висновку про її передчасність, адже втручання суду в дискреційні повноваження державного органу допускається лише в разі, якщо процедуру дотримано, і залишається прийняти одне єдине законне рішення.

У цій справі процедура розгляду питання про зміну статусу жилого приміщення, регламентована Інструкцією №380, передбачає обов`язковий етап колегіального розгляду житловою комісією (перевірка облікової справи, наявності житла у власності, дійсності статусу тощо) перед формуванням списків для ЦУІІЗ.

Суд не може підміняти собою житлові комісії та органи КЕВ, приймаючи рішення про направлення документів одразу на фінальний етап погодження.

Відтак, ефективним та співмірним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку відповідно до положень КАС України є зобов`язання КЕВ м.Хмельницький повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. При повторному розгляді заяви та документів відповідач не має права відмовити позивачу з підстав посилання на рішення Міністра оборони від 17.12.2025 №7571/з/2, та зобов`язаний забезпечити належну процедуру розгляду питання.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не спростував доводи позивача належними доказами і не довів правомірність відмови, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийШидловський В.Б.

СуддіКапустинський М.М. Сапальова Т.В.