Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №188/1479/26 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №188/1479/26

Суддя: Курочкіна О. М.

Справа № 188/1479/26

Провадження № 2/188/2286/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №188/1479/26

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»

відповідач: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 43309,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви, позивач посилається на те, що 11.01.2025 року відповідач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 5236857 та отримав кредитні кошти в розмірі 11500,00грн., шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 0,95% за день та нарахуванням комісії – 10% від суми кредиту, тобто 1150,00 грн.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до Закону України «Про електрону комерцію».

Згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Кредитний договір зі споживачем укладається в електронній формі за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт. Під час першого етапу реєстрації в ІКС Товариства споживачу надаються для ознайомлення та прийняття гіперпосилання на правила, публічну пропозицію на використання аналогів підписів, згоду на обробку персональних даних та доступ до кредитної історії споживача.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, та іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Отже, підписанням кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, відповідач підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитування.

ТОВ «Лінеура Україна» виконала свої зобов`язання за договором та перерахувала кошти на картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Відповідач не виконав взяті за себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

26.08.2025 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-33/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 43309,00 грн., з яких:

- 11500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 24909,00 грн. - сума заборгованості за відсотками,

- 5750,00 грн. – пеня, штраф,

- 1150,00 грн. - комісія.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором в розмірі 43309,00 грн., яку представник позивача просить стягнути.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та судові витрати, а також про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримано, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений про розгляд справи належним чином. Письмового відзиву на позов не подав, хоча просив відкласти слухання справи для отримання правничої допомоги, заяв чи клопотань по суті позовних вимог чи з процесуальних питань не надходило.

Суд розглядає справу заочно, у відсутність сторін, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд розглядає справу відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК за відсутністю сторін та постановляє рішення заочно.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, позов підлягає частковому задоволенню.

Правила, розміщені на сайтах кредиторів, є публічною пропозицією (офертою), та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, та іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно із ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі ,якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажанням укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідність ст. 509 ЦК України – зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки встановлені договором чи законом.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України – позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошові суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.1046-1053 , якщо інше не встановлено зазначеними статтями і не випливає із суті кредитного договору.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

26.08.2025 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-33/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 43309,00 грн.

Правонаступництво позивача підтверджено належними доказами.

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи положення частини першої ст. 16 ч. 2 статті 1050 ЦК України, відсутність доказів направлення кредитором вимоги боржнику про виконання зобов`язання до моменту пред`явлення позову не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про повернення заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.01.2025 року відповідач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 5236857 та отримав кредитні кошти в розмірі 11500,00грн., шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 0,95% за день та нарахуванням комісії – 10% від суми кредиту, тобто 1150,00 грн.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до Закону України «Про електрону комерцію».

Орієнтовна загальна вартість кредиту за умовами договору становила 51980,00 грн.

Відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, яким він підтвердив, що отримав інформацію стосовно умов кредитування та погоджено графік платежів.

Факт отримання відповідачем коштів на номер картки НОМЕР_1 підтверджується листом повідомленням про успішний переказ коштів від надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Вчасно та в повному обсязі погашення кредиту відповідачем не здійснювалось, існуючу заборгованість вчасно не сплачував, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 43309,00 грн., з яких:

- 11500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 24909,00 грн. - сума заборгованості за відсотками,

- 5750,00 грн. – пеня, штраф,

- 1150,00 грн. - комісія.

що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим первісним кредитором та підтверджує періоди, розмір і порядок нарахування відсотків відповідно до умов укладеного договору, що відповідає положенням ст.ст.8,12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості - належним доказом боргу за відсотками, комісією та тілом кредиту.

Відповідні висновки суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, який у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25 травня 2021року усправі N554/4300/16-ц дійшов висновку,що "належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи,оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Пробухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі."

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Отже, проценти за користування кредитними коштами та комісія - нараховані відповідно до умов договору та в строки, встановлені його умовами, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Вимоги в частині стягнення суми заборгованості за пенею задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У відповідності до ч. 3 ст. 12 та ч. 1, ч. 5 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, з урахуванням ст. ст. 76 - 80 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази. Позивачем не повідомлено суду про неможливість подання будь-яких доказів або наявність складнощів в поданні таких доказів. Суд вважає, що позивач, скориставшись своїми процесуальними правами та надав усі наявні докази по даній справі на підтвердження своїх вимог.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, встановивши факт укладення договору, отримання відповідачем коштів та їх неповернення у відповідності до умов договору та у строки визначені сторонами, зважаючи на зміну кредитора, суд вважає встановленим наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, відмовивши у стягненні пені.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Судовий збір при подачі позову сплачений позивачем у розмірі 2662,40 грн., суд вважає слід відшкодувати на користь позивача стягнувши зазначені кошти з відповідача.

Керуючись ст.ст.526,527,549-554,611-612,625,633-634,639,641-642,1048 - 1050,1054 ЦК України, ст.ст. 4,128,133, 141, 258, 264-265,280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, Іллінська, буд.8, суму заборгованості за кредитним договором № 5236857 від 11.01.2025 року у розмірі 37559,00 грн. /тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень/, яка складається з наступного:

- 11500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 24909,00 грн. - сума заборгованості за відсотками,

- 1150,00 грн. - комісія.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, Іллінська, буд.8, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, Іллінська, буд.8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О. М. Курочкіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua