Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №120/2602/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №120/2602/26

Суддя: Граб Л.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2602/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

04 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,

за участю: секретаря судового засідання: Коломієць К.В.,

представника позивача: Салямон Д.О.,

представника відповідача: Пелюх Т.П.,

представника третьої особи: Кудлай В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати пункт 2.17 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 з основної діяльності №55 від 03.07.2025р. «Про результати службового розслідування» про притягнення начальника складу роти логістики військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_1 за пряму дійсну шкоду, що була завдана шляхом допущення нестачі майна номенклатури продовольчої служби у розмірі 552 233 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі двісті тридцять три) гривні 30 копійок.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2026 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції надав визначального доказового значення Акту прийому №1 від 06.01.2025, не зіставивши його буквальний зміст із первинною накладною 2022 року, висновками службового розслідування №13635, станом бухгалтерського обліку, правилами визначення розміру шкоди та вимогами щодо індивідуалізації вини. У результаті суд визнав встановленими обставини, які матеріалами справи не підтверджені безсуперечно, а частина доказів безпосередньо їм суперечить. Відмовляючи у позові, суд виходив із того, що відповідно до Акта №1 від 06.01.2025 воду «Подільська» у кількості 20 000 одиниць на суму 200 400,00 грн оприбутковано за матеріально відповідальною особою- ОСОБА_1 , а підпис позивача підтверджує фактичне прийняття ним цих матеріальних цінностей, однак буквальний текст документа, на який послався суд, сформульований інакше, зокрема, що цінності «підлягають оприбуткуванню», що не є тотожне формулюванню «оприбутковано» та саме по собі не доводить, що бухгалтерський запис уже здійснено. Ця різниця є принциповою, оскільки суд фактично ототожнив підписання комісійного акта з доведеністю передачі конкретного майна у сферу відповідального зберігання ОСОБА_1 , а також із постановкою цього майна на бухгалтерський та кількісний облік. Також зауважено, що Акт №1 від 06.01.2025 щодо благодійної допомоги складено за накладною №36 від 06.07.2022, тобто майже через два з половиною роки після первинної господарської операції. За таких обставин його доказове значення щодо передачі майна у сферу відповідального зберігання ОСОБА_1 повинно було оцінюватися особливо ретельно та у взаємозв`язку з первинними документами руху, складськими регістрами і висновками службового розслідування.

Апелянтом також стверджується, що власні матеріали відповідача прямо встановлюють, що вода, отримана начальником продовольчої служби майором ОСОБА_2 , на склад позивачу не подавалася, що підтверджується пунктом 3.17 Акта службового розслідування №13635 від 19.06.2025. В тому ж Акті зазначено, що питання оприбуткування матеріальних цінностей за бухгалтерським обліком не визначено і станом на момент розслідування постановку спірних матеріальних цінностей на бухгалтерський облік не проведено. Таким чином, у межах одного службового розслідування одночасно містяться висновок про відсутність передачі води на склад та у сферу відповідального зберігання ОСОБА_1 та висновок про відсутність завершеної постановки її на бухгалтерський облік

Також, в апеляційній скарзі звернуто увагу, що у накладній №36 від 06.07.2022, згідно якої Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, безоплатно передано військовій частині НОМЕР_2 воду «Подільська 6 л не газ» у кількості 20 000 шт. на суму 200 400,00 грн та туалетний папір у кількості 20 000 рулонів на суму 101 600,00 грн міститься підпис, з якого слідує, що одержувачем є ОСОБА_3 . Додатково у викладі аудиторської пропозиції 2.17, відтворено в Акті №13635, щодо нестачі матеріальних цінностей номенклатури продовольчої служби води негазованої та засобів гігієни на суму 302,0 тис. грн - матеріально відповідальною особою прямо названо майора ОСОБА_2 .

Крім того, скаржник вказує на те, що у пункті 4.101 Акта №13635 щодо ОСОБА_1 наведено загальні формулювання: «неналежне виконання посадових обов`язків», «неналежний облік та списання майна»; причинно-наслідковий зв`язок оголошено наявним, форму вини необережність, причиною- «особисту недисциплінованість». Однак для матеріальної відповідальності недостатньо назвати елемент складу. Необхідно встановити фактичний ланцюг: яке конкретне майно було передано ОСОБА_1 , який конкретний обов`язок щодо цього майна він порушив, коли і як настала його фактична нестача,чому саме це порушення, а не дії іншої особи або відсутність первинного обліку, стало причиною збитку, якою є частка шкоди, спричинена саме ОСОБА_1 . Без доведення фактичного надходження майна до сфери зберігання позивача неможливо побудувати прямий причинний зв`язок між його обліковою поведінкою та фізичною нестачею цієї партії.

Позивач, окрім іншого вважає недостатнім аргумент суду на користь відповідача про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від прийняття, висловив застереження або повідомив командування про непередачу майна. Замість перевірки, чи довів відповідач передачу конкретного майна під відповідальне зберігання ОСОБА_1 , його облік, реальну нестачу, її розмір і причинний зв`язок, суд фактично змістив тягар доказування на позивача.

Апелянтом звернуто увагу, що за накладною майно отримано 06.07.2022, тоді як наказ про матеріальну відповідальність видано 03.07.2025. Вода є харчовим продуктом, однак матеріали, на які послався суд, не містять даних про виробника конкретної партії, дату розливу, номер партії, строк придатності, умови зберігання та якісний стан у період, коли майно нібито мало бути передане ОСОБА_1 . При визначенні фактичних втрат у 2025 році не можна презюмувати незмінність якісного стану й вартості харчового продукту лише з ціни накладної 2022 року, особливо коли бухгалтерський облік спірної партії не встановлено.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому на спростування доводів позивача вказав, що позивач не заперечував факту дійсності свого підпису на Акті приймання-передачі військового майна, а лише послався на те, що Акт №1 був ним підписаний “для ознайомлення". Проте вказаний Акт №1 має у своїй назві пряму вказівку на однозначну дію, яку він закріплює – прийом майна, і ця дія скріплена власним підписом скаржника. Отже, підписавши відповідний акт ОСОБА_1 фактично визнав та підтвердив прийняття (прийом), оприбуткування та відповідність майна у кількості одна позиція на відповідну суму, а також визнав себе матеріально відповідальною особою, яка за своєю правовою природою зобов`язана належно зберігати та звітувати за відповідне майно. Крім того, відповідно до Акту №1, матеріально-відповідальною особою не було висунуто жодних зауважень щодо отримання майна. Після підписання Акту №1 і до моменту початку службового розслідування за фактом виявлених аудиторською групою нестач, позивачем не було подано до військової частини жодних рапортів із зауваженнями щодо ненадходження майна на ввірений йому склад та/або у його розпорядження, або підтвердження його відмови від отримання майна, а саме води "Подільська” у кількості 20000 одиниць на суму 200400,00 грн. Крім того, факт надходження відповідних матеріальних цінностей перевірено та підтверджено комісією по прийому благодійної допомоги, призначеною наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.09.2024 №34, про що ними проставлено посвідчувальні підписи у Акті прийому №1 від 06.01.2025 (без зауважень).

Щодо відсутності факту передачі води на склад та відповідності висновку Акту службового розслідування №13635 від 19.06.2025 зауважено, що на дану обставину позивач не посилався в суді першої інстанції. Відповідно до пункту 3.17 Акта службового розслідування №13635 від 19.06.2025 року, комісією з проведення службового розслідування було зафіксовано фактичну відсутність води на складі, який був ввірений позивачу, що й стало підставою для твердження про те, що в ході проведення розслідування комісією встановлено, що вода Подільська на склад не передана. Такого ж висновку дійшли фахівці аудиторської групи 3 Територіального управління внутрішнього аудиту МОУ, про що міститься зазначення у Аудиторському звіті № 527/19/аз від 10.12.2024 про фактичну нестачу відповідного майна на складі. Фактичне отримання відповідного майна скаржником у вигляді благодійної допомоги підтверджено Актом прийому №1 від 06.01.2025, про що останнім проставлено власноручний підпис, та його облік відображено у Бухгалтерській довідці №203 від 01.11.2024.

Стосовно неврахування судом першої інстанції накладної №36 від 06.07.2022 року, то відповідачем не заперечується прийняття води “Подільська 6л не газ” ОСОБА_2 , проте саме Акт прийому №1 від 06.01.2025 відображає подальший рух цього майна. Доводи скаржника щодо визначального значення накладної №36 від 06.07.2022 року ґрунтуються на змішуванні двох різних обставин: факту надходження майна до військової частини та факту його подальшого прийняття конкретною матеріально відповідальною особою. Ці документи не суперечать один одному і не можуть розглядатися як взаємовиключні, оскільки накладна №36 підтверджує первинне надходження майна до військової частини, а Акт прийому №1- наступну операцію з його прийняття іншою відповідальною особою. Відносно посилання на Акт №13635 та зазначення в ньому ОСОБА_2 як матеріально відповідальної особи, то це також не має наперед установленого доказового значення щодо моменту виникнення або припинення відповідальності. Акт №13635 фіксує результати аудиторської перевірки та наведені в ній облікові відомості, однак не усуває необхідності оцінки первинних документів, якими оформлювався фактичний рух майна. Саме первинні документи дають можливість встановити послідовність приймання, передачі та закріплення матеріальних цінностей за відповідними особами. Отже, визначальним для вирішення спору є не формальне питання, хто першим розписався у накладній постачальника, а питання, хто на момент виникнення нестачі був належним чином визначений матеріально відповідальною особою за конкретну партію майна. У цьому аспекті Акт №1 має безпосереднє доказове значення, оскільки стосується саме передачі та прийняття майна між відповідними матеріально відповідальними особами всередині військової частини.

Відносно неможливості врахування підпису на Акті прийому №1 від 06.01.2025 без врахування фактичної відсутності води, то відповідач наголошує, що ним не стверджується, що наявність лише формального підпису автоматично звільняє суд від обов`язку оцінити всі докази у справі, водночас підпис скаржника на Акті прийому № 1 не може розглядатися як нейтральна або випадкова обставина, оскільки акт приймання-передачі військового майна є передбаченим нормативними актами документом, яким оформлюється приймання та передача військового майна.

Щодо можливого невстановлення судом як саме сформовано суму завданої позивачем шкоди зазначено, що Аудиторським звітом №527/19/аз нестачу продовольчого майна на суму 4 448 436,80 грн. 10.12.2024 підтверджено. Під час опрацювання висновків аудиторського звіту та з метою встановлення фактичних даних, з`ясування обставин справи та усунення недоліків, за результатами вибіркової інвентаризації встановлено нестачу: питна вода – 105,84 т на суму 971 610,00 грн; набори сухих продуктів – 7 003 к-ти на суму 1 805 800,00 грн; галети – 3 328 кг на суму 171 720,00 грн; мед – 1 430 кг на суму 269 120,00 грн; одноразовий посуд на суму 195 840,00 грн; консерви різні на суму 971 780,00 грн; інше майно на суму 62 570,00 грн.

Відносно посилання позивача про неможливість визначення розміру шкоди за ціною, зазначеною у накладній 2022 року, то відповідач вважає таке безпідставним з огляду на те, що перелік майна, його вартість, особу що відповідальна за відповідне майно та з вини якої виникла нестача, за наслідками аудиторської перевірки виявлено аудиторською групою та відображено в Аудиторському звіті за №527/19/аз від 10.12.2024, висновки якого не оскаржувались ОСОБА_1 . Розмір відповідальності підтверджений первинними документами фінансово-економічної служби (в тому числі, бухгалтерською довідкою №203 від 01.11.2024. При цьому, є необгрунтованими твердження скаржника про те, що за відсутності бухгалтерського оприбуткування накладна 2022 року взагалі не може бути використана для визначення вартості майна. Навпаки, якщо бухгалтерські документи військової частини НОМЕР_2 не містять відомостей про оприбуткування спірного майна, це не означає автоматичної відсутності інших первинних документів, які підтверджують його отримання, кількість та вартість. Позивач фактично підміняє питання доказового значення накладної питанням остаточного способу розрахунку шкоди. Накладна №36 від 06.07.2022 року не повинна розглядатися ізольовано. Її значення полягає у підтвердженні вартості переданого майна та інших істотних відомостей про господарську операцію. Якщо інші докази у справі зокрема Акт прийому №1, матеріали інвентаризації, аудиту, двох службових розслідувань та документи бухгалтерського обліку підтверджують фактичне отримання, наявність, подальшу втрату майна та його кількість, накладна є одним із документів, які у сукупності дають можливість встановити розмір фактичних втрат.

Відповідач також не погоджується з твердженнями позивача про необхідність рівного розподілу суми між ним та ОСОБА_2 , оскільки ступінь вини як скаржника, так і ОСОБА_2 ретельно досліджений та описаний у Актах службових розслідувань №2132 та №13635, що у своїй сукупності дає чітку картину неправомірних дій, причинно-наслідкових зв`язків, конкретних обставин та ступеня вини кожної із осіб.

Третьою особою також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що неналежне передання отриманого майором ОСОБА_2 відповідного майна від виконкому Вишогородської міської ради не спростовує подальшого оформлення його прийняття позивачем як матеріально відповідальною особою. Матеріали попереднього службового розслідування містять відомості щодо найменування, кількості та вартості майна, а також визначають суму матеріальних цінностей, вибуття яких не підтверджено первинними документами.

Також, в/ч НОМЕР_2 погодилася з висновками суду першої інстанції щодо того, що частина 8 статті 8 Закону №160-IX не забороняє визначення однакових сум відповідальності кільком особам за умови встановлення та оцінки ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди. У відповідності із приписами вказаної норми Закону №160-ІХ у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди. Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону №160-IX прямо передбачено повну матеріальну відповідальність у разі виявлення нестачі військового та іншого майна, у тому числі переданого особі під звіт для зберігання. Оскільки Апелянт та майор ОСОБА_2 були матеріально відповідальними особами продовольчої служби, а матеріалами справи підтверджено нестачу майна, за облік та збереження якого вони відповідали, командир в/ч НОМЕР_1 своїм рішенням цілком правомірне розділив суму завданої матеріальної шкоди між останніми.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представники відповідача та третьої особи заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника складу роти логістики військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608, на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 21 квітня 2025 року №91 "Про призначення службового розслідування" та від 21 травня 2025 року №114 "Про продовження службового розслідування" в період з 21 квітня по 19 червня 2025 року проведено службове розслідування за фактами виявлених розбіжностей, нестач та неприйнятих рішень командиром військової частини НОМЕР_2 за підсумками аудиту (Аудиторський звіт від 10.12.2024 №527/19/а3) та прийому-передачі справ та посади командира військової частини НОМЕР_2 (акти №1 роботи комісії з прийняття і здавання посади командира військової частини НОМЕР_2 , №2 про прийняття і здавання озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки закріпленої за військовою НОМЕР_3 , №3 прийняття із здавання військового та фінансового господарства військової частини НОМЕР_4 ).

За результатами службового розслідування комісією військової частини НОМЕР_1 складено акт службового розслідування від 19.06.2025 №13635 (далі Акт), в якому запропоновано притягнути до повної матеріальної відповідальності начальника складу роти логістики військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_1 на суму 552233,30 грн.

Із пункту 4.101 вказаного Акту вбачається, що сержант ОСОБА_1 допустив неналежне виконання посадових обов`язків, що полягало у неналежному веденні обліку та списанні військового майна.

В Акті зазначено, що такими діями позивач порушив вимоги статей 11, 16 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 4 та 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також вимог Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440.

Вказано про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями військовослужбовця та негативними наслідками, а вчинення правопорушення підтверджується встановленими під час службового розслідування фактами та обставинами.

При цьому, за наслідками службового розслідування правопорушення визнано пов`язаним із виконанням позивачем обов`язків військової служби та вчиненим у період дії правового режиму воєнного стану, вину військовослужбовця визначено у формі необережності, а причиною та умовою, що сприяли вчиненню правопорушення, визначено особисту недисциплінованість військовослужбовця.

З метою підвищення стану військової дисципліни, викорінення існуючих недоліків, недопущення правопорушень серед особового складу військової частини командиром військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) прийнято наказ №55 від 03.07.2025 року "Про результати службового розслідування", відповідно до пункту 2.17. якого начальника складу роти логістики військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_1 за пряму дійсну шкоду, що була завдана шляхом допущення нестачі майна номенклатури продовольчої служби, притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 552233,30 грн.

Не погоджуючись із вказаним пунктом наказу, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).

За змістом частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Положеннями статті 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 17 Статуту встановлено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 26 Статуту військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права і командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).

За приписами положень статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

За правилами частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту закріплено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

В силу вимог пунктів 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб`єктові у сфері протидії корупції.

У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі по тексту - Порядок №608).

Згідно з пунктом 7 Порядку №608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За пунктом 3 розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

У пункті 1 розділу III Порядку №608 закріплено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

За змістом пункту 3 розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі-особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

За положеннями пунктами 1-6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

За правилами пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.

Розділом VIII Порядку №608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.

Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон №160-IX).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №160-ІХ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Визначення термінів, які вживаються у Законі №160-ІХ, приведено в частині першій статті 1 вказаного Закону, зокрема:

-матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

-пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Частиною першою, другою статті 3 Закону №160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.

Так, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку винної протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням чи невиконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №333/7160/17 виклав правову позицію, відповідно до якої вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 зазначено, що вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону №160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

За таких обставин, в межах даної адміністративної справи встановленню підлягає наявність/відсутність складу правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв`язку між діями останнього та заподіяною шкодою державі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуваючи на посаді начальника складу роти логістики військової частини НОМЕР_2 , був матеріально відповідальною особою за майно номенклатури продовольчої служби та відповідно до покладених на нього службових обов`язків мав забезпечувати належний облік, зберігання та документальне оформлення руху такого майна.

За результатами аудиторської перевірки у військовій частині НОМЕР_2 виявлено нестачу матеріальних засобів номенклатури продовольчої служби на загальну суму 4448436,80 грн.

У подальшому, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 21.04.2025 №91 було призначено службове розслідування, в тому числі за даним фактом, за результатами якого виявлено відсутність майна на загальну суму 1104466,60 грн. та належних документів, які б підтверджували його правомірне вибуття.

За результатами службового розслідування складено акт службового розслідування від 19.06.2025 № 13635, на підставі якого видано наказ від 03.07.2025 №55 про притягнення позивача до матеріальної відповідальності у розмірі 552 233, 30 грн за пряму дійсну шкоду, що була завдана шляхом допущення нестачі майна.

Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, підтверджують наявність передбачених частиною 2 статті 3 Закону №160-IX умов притягнення позивача до матеріальної відповідальності, а саме: наявність прямої дійсної шкоди, протиправну поведінку позивача у формі неналежного виконання службових обов`язків, причинний зв`язок між такою поведінкою та завданою шкодою, а також вину позивача, яку за результатами службового розслідування визначено у формі необережності.

Позивач в свою чергу, вважає необгрунтованими такі висновки суду першої інстанції посилаючись зокрема на те, що вода "Подільська" фактично на склад не надходила та ним не приймалася, а в Акті прийому №1 від 06.01.2025 вказано, що матеріальні цінності підлягають оприбуткуванню, а не оприбутковано. При цьому, в Акті наявний підпис лише про ознайомлення, а не про прийняття води "Подільська" у кількості 20000 одиниць на суму 200400,00 грн.

Відповідно до п.1 Розділу XII Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 (далі Інструкція №440), приймання майна, яке надійшло для військових частин (центрів забезпечення) як міжнародна допомога, благодійна, гуманітарна допомога, здійснюється матеріально відповідальною особою, яка приймає майно на відповідальне зберігання, на підставі даних, відображених у супровідних документах, у разі відсутності супровідних документів - на підставі пропозицій комісії, яка призначається наказом командира (начальника) військової частини (центру забезпечення), зі складанням акта приймання-передачі військового майна. Акт приймання-передачі військового майна є підставою для постановки майна, яке надійшло для військових частин (центрів забезпечення) як міжнародна допомога, благодійна, гуманітарна допомога, на облік у службах забезпечення та фінансово економічному органі військової частини (центру забезпечення).

Згідно п. 2 Розділу І Інструкції №440, матеріально відповідальна особа посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що підписавши відповідний акт скаржник фактично визнав та підтвердив прийняття (прийом), оприбуткування та відповідність майна у кількості одна позиція на відповідну суму, а також визнав себе матеріально відповідальною особою, яка за своєю правовою природою зобов`язана належно зберігати та звітувати за відповідне майно.

В той же час, як підставно зауважив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що позивач відмовився від прийняття зазначеного майна, висловив застереження щодо змісту акта або повідомив командування про те, що зазначені в ньому матеріальні цінності фактично йому не передавалися.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції і про те, що та обставина, що майор ОСОБА_2 після первинного отримання відповідного майна від Виконавчого комітету Вінницької міської ради своєчасно не передав його на склад, не спростовує подальшого оформлення його прийняття позивачем як матеріально відповідальною особою.

Також є безпідставними доводи позивача про відсутність належної вартісної оцінки та переліку майна, оскільки факт нестачі та її розмір встановлено не лише актом службового розслідування від 19.06.2025 №13635, а й результатами аудиторської перевірки, інвентаризації та попереднього службового розслідування.

Щодо тверджень позивача про ненадання оцінки діям майора ОСОБА_2 та формальний розподіл матеріальної відповідальності, то такі є безпідставними з огляду на таке.

Так, як матеріалами службових розслідувань встановлено конкретні порушення як майора ОСОБА_2 , так і сержанта ОСОБА_1 , визначено характер їх дій, форму вини та причинний зв`язок із завданою шкодою.

За результатами розслідування до матеріальної відповідальності притягнуто обох військовослужбовців із визначенням конкретної суми для кожного по 552233,30 грн.

При цьому, як правильно наголошено судом першої інстанції, однаковий розмір відповідальності не свідчить про її формальний характер, оскільки частина 8 статті 8 Закону №160-IX не забороняє визначення однакових сум відповідальності кільком особам за умови встановлення та оцінки ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону №160-IX прямо передбачено повну матеріальну відповідальність у разі виявлення нестачі військового та іншого майна, у тому числі переданого особі під звіт для зберігання.

Оскільки позивач був матеріально відповідальною особою, а матеріалами справи підтверджено нестачу майна, за облік та збереження якого він відповідав, застосування до нього повної матеріальної відповідальності відповідає положенням зазначеної норми.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те , що пункт 2.17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 №55 "Про результати службового розслідування" щодо притягнення сержанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 552233,30 грн. прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а тому правові підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийГраб Л.С.

СуддіМатохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua