Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №560/6907/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби (крім звільнених з військової служби)

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №560/6907/24

Суддя: Капустинський М.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6907/24

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

03 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій област про визнання протиправними дій щодо не виплати індексації з 01.03.2023 та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 560/6907/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.03.2023 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням проведених виплат.

До Хмельницького окружного адміністративного суд надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просив:

1) встановити судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/6907/24;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у визначений судом строк подати звіт про виконання рішення суду;

3) зобов`язати відповідача у поданому звіті надати суду належні докази: повної виплати нарахованої за рішенням суду заборгованості; фактичної виплати поточної пенсії у повному перерахованому розмірі відповідно до рішення суду; повного виконання рішення суду без застосування будь-яких обмежень чи механізмів, які перешкоджають його виконанню.

Заява мотивована тим, що рішення суду повністю не виконано.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 560/6907/24.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про прийняття звіту, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у прийнятті звіту пенсійного органу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ухвалою від 23.07.2026 суд заяву ОСОБА_1 задовольнив частково. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 560/6907/24 у двомісячний строк після отримання цієї ухвали. В задоволенні решти вимог заяви відмовив.

На виконання вимог ухвали до суду надійшов звіт, в якому зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №560/6907/24 виконано в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; нараховано доплату в розмірі 91962,33 грн; направлено лист до Пенсійного фонду України від 05.08.2026 щодо виділення коштів на виплату заборгованості. Надалі, оскільки змінено спосіб та порядок виконання рішення суду, то його виконання має здійснюватися органами Державної казначейської служби України, у визначеному законодавством порядку.

До суду надійшли заперечення, в яких ОСОБА_1 просив: відмовити у прийнятті звіту відповідача від 22.09.2026 №2200-1002-7/75849 у зв`язку з відсутністю належного підтвердження повного фактичного виконання судового рішення; встановити новий строк для подання звіту з документальним підтвердженням фактичного погашення заборгованості, нарахованої за період із 01.03.2023 до 30.11.2024; зобов`язати відповідача надати індивідуальний розрахунок розподілу спільних платежів між судовими рішеннями, первинні платіжні документи та пояснення щодо виявлених розбіжностей у персональних даних і даті грудневого платежу;

- вирішити питання про накладення штрафу на керівника відповідача відповідно до статті 382-3 КАС України, окремо оцінивши достатність та вичерпність ужитих ним заходів.

У запереченнях зазначено, що відповідач не підтвердив фактичного погашення заборгованості.

Приймаючи звіт, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду звіту та заперечень, суд не встановив свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою не виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-другої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частинами першою-другою статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ч. 1-2 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Так, від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до суду першої інстанції надійшов звіт, в якому зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №560/6907/24 виконано в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; нараховано доплату в розмірі 91962,33 грн; направлено лист до Пенсійного фонду України від 05.08.2026 щодо виділення коштів на виплату заборгованості. Надалі, оскільки змінено спосіб та порядок виконання рішення суду, то його виконання має здійснюватися органами Державної казначейської служби України, у визначеному законодавством порядку.

Отже, як зазначає відповідач у звіті про виконання судового рішення у цій справі, подальша виплата нарахованої доплати пенсії та залишку заборгованості на виконання вказаного судового рішення буде здійснюватись у сумі, що визначаються пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету /помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку, як передбачено Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень № 821.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки на час подання звіту боржник не мав фінансової можливості виконати судове рішення у повному обсязі.

Суд першої інстанції під час розгляду звіту встановив, що судове рішення виконано не повністю, але при цьому боржником наведені обґрунтовані обставини, які об`єктивно ускладнюють повне виконання рішення, а вжиті ним заходи визнані судом достатніми та добросовісними для забезпечення подальшого виконання. У такому разі суд вважав, що має процесуальне право прийняти цей звіт щодо виконання судового рішення, оскільки вбачає реальний рух органу влади в напрямку повного його виконання.

Проте, в силу прямої вказівки норми ч.11 ст.383-3 КАС України навіть у разі прийняття судом звіту про виконання судового рішення, але якщо суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Більше того, твердження боржника, що після зміни порядку виконання судового рішення, на стягнення, виконання останнього переходить до сфери відповідальності Державної виконавчої служби України - не є спроможним, оскільки можливість безспірного списання певної суми Казначейством лише може свідчити про наявність додаткового механізму примусового виконання судового рішення боржником (ГУ ПФУ) і не перетворює невиконане рішення на виконане та не усуває встановленого судом факту неповного виконання.

Крім того, посилання ГУ ПФУ у звіті на низку часткових виплат, які, за твердженням відповідача, здійснювалися одночасно на виконання судових рішень у справах №560/6907/24, №560/6906/24, №560/6908/24, №560/6662/24 та №560/19269/25 позбавляє суд можливості перевірки правильність здійснення певних платежів на виконання саме судового рішення у даній справі (№560/6907/24) та вимагає від боржника надання індивідуалізованого обліку (розрахунку) таких виплат.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів фактичного отримання заявником всієї належної до виплати суми пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням визначеної індексації, з урахуванням проведених виплат.

За вказаних обставин прийняття звіту є передчасним, а доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст.382 КАС України та не повного встановлення обставин справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За змістом ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо затвердження звіту, тому оскаржувана ухвала про прийняття звіту підлягає скасуванню.

При цьому, наведені судом першої інстанції доводи боржника щодо об"єктивних ускладнень для повного виконання рішення позбавляє суд можливості застосування до керівника суб`єкта владних повноважень, передбачених ст.382-3 КАС України заходів процесуального примусу.

Оскільки у даній справі, судом, який розглянув адміністративну справу, як суд першої інстанції, є Хмельницького окружний адміністративний суд, тому звіт про виконання судового рішення відповідач повинен направити для розгляду до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у прийняті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 560/6907/24, - відмовити.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області новий строк для подання до Хмельницького окружного адміністративного суду звіту про виконання у повному обсязі рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №560/6907/24, протягом двох місяців з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

ГоловуючийКапустинський М.М.

СуддіСапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua