Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №320/20820/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/20820/25 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чуприни О.В.,

суддів Попової О.Г., Говоруна О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мулик А.Б.,

представника позивача – Чорного М.В.,

представника відповідача – П`ятигорця Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян "Центр реабілітації" "РЕГЕНТ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

Підприємство об`єднання громадян "Центр реабілітації" "РЕГЕНТ" (надалі по тексту також – позивач, ПОГ "ЦР "РЕГЕНТ", платник податків) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (надалі по тексту також – відповідач, ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025 за №118140705.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішень позивач звертається до наступних доводів та мотивів: спірне податкове повідомлення-рішення контролюючого органу прийняте внаслідок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої відповідачем неправомірно відмовлено в праві на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за податковий період грудень 2024 року з підстав відсутності (ненадання) доказів транспортування придбаного товару територією України, а саме товарно-транспортних накладних, що унеможливило встановлення пункту розвантаження товару, адресу отримувача товару, перевізників (наявності достатньої кількості автотранспорту та працюючих) тощо. Окрім того, враховано наявність на момент перевірки ознак ризиковості в ПОГ "Центр реабілітації "РЕГЕНТ" та комісіонерів – ТОВ "ФУНШАЛ" (код ЄДРПОУ 45189761) та ТОВ "ЕШПАДА" (код ЄДРПОУ 45344415) статусу "відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку".

Посилаючись на відсутність зауважень контролюючого органу щодо сукупності наданих до перевірки вантажно-митних декларацій, на підставі яких позивач здійснював ввезення товару на митну територію України, а також приписи пунктів 185.1 статті 185, пунктів 187.1, 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України стверджує про те, що первинним документом, який посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025 за №11814070.

Проаналізувавши сукупність наданих до перевірки позивачем первинних документів на ввезення та реалізацію товару суд дійшов висновку про наявність у таких обов`язкових реквізитів та фактичний рух активів. Поруч із цим резюмував, що при ввезенні товарів на митну територію України у разі сплати платником податку суми податку до бюджету та підтвердження відповідними митними деклараціями, останній має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Натомість з огляду на відсутність у позивача обов`язку щодо контролю податкової дисциплінованості свого контрагента, такий не може відповідати за порушення таким контрагентом податкового законодавства; перебування ПОГ "ЦР "РЕГЕНТ" в статусі "ризикового" не може беззаперечно свідчити про нереальність вчинених ним господарських операцій.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025, Головне управління ДПС у Київській області оскаржило його в апеляційному порядку та, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило його скасувати та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

За твердженнями відповідача, основним чинником виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 18 604 594,00 гривень, яке в подальшому було заявлене ПОГ "ЦР "Регент" до бюджетного відшкодування, слугувало застосування нульової ставки оподаткування при реалізації товару на території України неплатникам ПДВ, згідно з пунктом 197.6 статті 197, пункту 8 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 23.12.2021 за №827, яким позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування та здійснення оплати митних платежів під час імпорту товару на митну територію України. Поруч із цим наполягає на ненаданні до перевірки документів, що підтверджують транспортування придбаного товару територією України (товарно-транспортні накладні), а також вказує недоліки оформлення міжнародних автомобільних накладних (CMR) у частині відсутності інформації про отримання товару та неповних відомостей про адресу доставки.

ІV. Позиція інших учасників справи

Підприємство об`єднання громадян "Центр реабілітації" "РЕГЕНТ" скористалося правом подання додаткових пояснень, котрі надійшли на адресу суду 27.08.2026 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Спростовуючи доводи апелянта, посилається на доводи, викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі; просить апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 – залишити без змін.

V. Обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області на підставі направлення від 11.02.2025 за №1520/10-36-07-05, №1521/10-36-07-05 та наказу ГУ ДПС у Київській області від 06.02.2025 за №952-п на підставі підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства об`єднання громадян "Центр реабілітації "Регент" (код ЄДРПОУ 36243220) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2025 №11406/10-36-07-05/36243220 (надалі по тексту також – акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення вимог пунктів 198.1-198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2024 року на загальну суму 18 608 594,00 гривень.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2023 за №167690705, яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за грудень 2024 року в розмірі 18 608 594,00 гривень.

VІ. Оцінка висновку суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України, Кодекс), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в силу вимог статті 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також – ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування – це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пунктом 185.1. статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За підпунктом "ґ" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Отже, у разі наявності фактів увезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 74 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за №651 був затверджений Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (надалі по тексту також – Порядок №651, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Згідно з пунктом 47 Порядку №651 графа 47 "Нарахування платежів" заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) вивізного мита та/або внесення плати за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів (далі - плата), за МД. У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Відомості про нарахування плати наводяться тільки в ЄАД. У першій колонці "Вид" зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. У четвертій колонці "Сума" зазначається нарахована сума вивізного мита чи плати. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці "Основа нарахування" годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину. У п`ятій колонці "Спосіб платежу" зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.

Відповідно до Класифікатора видів надходжень до бюджету, що контролюється митними органами: код виду надходжень 020 – мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання; код виду надходжень 028 – податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання.

Згідно з абзацом 2 пункту 9 Порядку №651 графа 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов`язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис: "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.

Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння ПК України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Таким чином, однією з обов`язкових умов, з якими пов`язується право платника податків на отримання бюджетного відшкодування, є факт сплати таких сум до державного бюджету або постачальникам.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем (комітент) були укладені договори комісії з ТОВ "ЕШПАДА" (за №ES-REH-2 від 14.11.2023) і з ТОВ "ФУНШАЛ" (за №FUN-REH-12-23 від 01.12.2023), відповідно до яких комісіонер зобов`язувався здійснювати від свого імені та за рахунок комітента: придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у Додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною; укладення імпортних зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу товару з нерезидентами України; збереження та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом; укладення необхідних договорів митного оформлення товару при отриманні та за необхідності виконувати всі необхідні митні платежі.

Пунктами 1.2-1.4 договорів передбачалось, що товар який пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента. Товар, що був предметом договорів, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними партіями товару та/або частинами партії товару згідно з додатками, які мали складатися на кожну партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку. Сторони погодили, що вантажоодержувачем товару мав бути комісіонер.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.4 договорів визначалось, що імпортна ціна товару вказувалася в додатках до договорів. Комітент мав перераховувати грошові кошти для оплати продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок комісіонера, зазначений в пункті 8 договору, в національній валюті Україні - гривні. Купівлю валюти для розрахунків із нерезидентами продавцям за поставлений товар комісіонер мав здійснювати самостійно та приймати на себе всі ризики щодо коливання курсі іноземної валюти). Ціною договорів визначалась вартість наданих комісіонером послуг відповідно до звітів комісіонера та актів прийому-передачі наданих послуг.

Крім того, судом першої інстанції установлено, що виконання договорів комісії підтверджується актами надання послуг, актами прийому-передачі товару з комісії, звітами комісіонера, додатками до договорів, інвойсами, CMR; всі зазначені документи були надані під час перевірки, що підтверджується актом перевірки та містяться в матеріалах справи, зокрема:

(а) щодо ТОВ "ФУНШАЛ" (за договором комісії №FUN-REH-12-23 від 01.12.2023) звітами комісіонера №18892 від 28.12.2024, №121614 від 27.12.2024, 18814 від 25.12.2024, 120964 від 24.12.2024, 119935 від 20.12.2024, №18511 від 14.12.2024, 116236 від 10.12.2024, №18160 від 07.12.2024, №18156 від 07.12.2024, №114371 від 05.12.2024, №17829 від 02.12.2024, №112972 від 02.12.2024, №102547 від 01.11.2024, №16130 від 04.11.2024, №16350 від 05.11.2024, №16358 від 05.11.2024, №16447 від 06.11.2024, №104447 від 07.11.2024, №16779 від 13.11.2024, №17097 від 19.11.2024, №108885 від 20.11.2024.

У звітах комісіонерів зазначено найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди.

Окрім того, оформлено акти прийому-передачі товару з комісії (№18892 від 30.12.2024, №121614 від 26.12.2024, 18814 від 26.12.2024, 120964 від 25.12.2024, 119935 від 21.12.2024, №18511 від 16.12.2024, 116236 від 11.12.2024, №18160 від 09.12.2024, №18156 від 09.12.2024, №114371 від 06.12.2024, №17829 від 03.12.2024, №112972 від 03.12.2024, №108885 від 21.11.2024, №17097 від 20.11.2024, №16779 від 14.11.2024, №104447 від 08.11.2024, №16447 від 07.11.2024, №16358 від 06.11.2024, №16130 від 05.11.2024, №102547 від 02.11.2024), якими підтверджено перехід права власності на товар, а також акти наданих послуг №49 від 31.12.2024, №46 від 30.11.2024, зі змісту яких слідує відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.

Умови поставки були визначені Додатками до договорів, а саме: №12/12 від 13.12.2024, №11/12 від 12.12.2024, №10/12 від 10.12.2024, №9/12 від 10.12.2024, №8/12 від 06.12.2024, №7/12 від 29.11.2024, №6/12 від 26.11.2024, №5/12 від 22.11.2024, №4/12 від 29.11.2024, №3/12 від 21.11.2024, №2/12 від 18.11.2024, №1/12 від 18.11.2024, №1/11 від 18.10.2024, №2/11 від 21.10.2024, №3/11 від 22.10.2024, №4/11 від 22.10.2024, №5/11 від 23.10.2024, №6/11 від 24.10.2024, №7/11 від 30.10.2024, №8/11 від 05.11.2024, №9/11 від 06.11.2024, котрими визначалися умови поставки та місце передачі товару на кожну поставку.

Транспортування товару підтверджується CMR, які наявні у матеріалах справи, а саме: №№95939, 2024112801, 025719, 00926, 2024110406, 95985, 95964, 95925, 2024120604, 2024120601, 2024120602, 92935, 65637, 451187, 2024120401, 022311, 2024120201, 95931, 81646, 95955, 95933, 451146, 83170, 95961, 2024112903, 96120, 89921, 83365, 96116, 2024110407, 80575, 89185, 80601, 2024112501, 2024112204, 2024112202, 2024112203, 89926, 90364, 2024111201, 2024111202, 2024111203, 451647, 74990, 81684, 0003591, 89906, 89897, 75868, 404598, 023471,451218, 025405, 80635, 451653,025837, 451166, 024816, 536628, 451182,451674, 206, 96189, 80714, 024949, 84038, 45197, 2024122302, 458403, 2024121306, 2024121305, 95991, 2024120903, 025775, 90381, 90396, 451732, 95927, 2024112503, 96190, 89970, 90011, 2024112502, 2024112207, 2024112206, 2024112208, 024801, 242308, 2024112205, 96215, 451126, 89853, 016994.

(б) щодо ТОВ "ЕШПАДА" (за договором комісії за №ES-REH-2 від 14.11.2023) звітами комісіонера №24UA209230112940U8 від 02.12.2024, №24UA209230112969U9 від 02.12.2024, №24UA209230112949U0 від 02.12.2024, №24UA209230112956U7 від 02.12.2024, 24UA209230112959U4 від 02.12.2024, 24UA209230112973U9 від 02.12.2024, №24UA209230113237U0 від 02.12.2024, 24UA205140075884U0 від 02.12.2024, 24UA209230113488U6 від 03.12.2024, 24UA205140076150U2 від 03.12.2024, 24UA205140076135U9 від 03.12.2024, 24UA209230113883U0 від 04.12.2024, 24UA209230113697U6 від 04.12.2024, 24UA209230113683U5 від 04.12.2024, 24UA209230113809U8 від 04.12.2024, 24UA209230113819U2 від 04.12.2024, 24UA20514007637908 від 04.12.2024, 24UA209230114883U3 від 06.12.2024, 24UA205140077345U1 від 09.12.2024, 24UA205140077395U4 від 09.12.2024, 24UA209230116664U6 від 11.12.2024, 24UA209230117027U5 від 12.12.2024, 24UA209230118186U4 від 16.12.2024, 24UA209230118189U1 від 16.12.2024, 24UA209230118187U3 від 16.12.2024, 24UA209230118188U2 від 16.12.2024, 24UA209230118190U4 від 16.12.2024, 24UA209230118192U2 від 16.12.2024, 24UA209230118415U5 від 16.12.2024, 24UA209230118416U4 від 16.12.2024, 24UA209230118480U1 від 16.12.2024, 24UA209230118553U2 від 16.12.2024, 24UA209230118554U1 від 16.12.2024, 24UA209230118618U7 від 16.12.2024, 24UA205180018582U0 від 17.12.2024, 24UA209230118795U3 від 17.12.2024, 24UA209230119278U9 від 18.12.2024, 24UA205140079681U2 від 18.12.2024, 24UA209230119168U7 від 18.12.2024, 24UA209230119377U0 від 18.12.2024, 24UA209230119898U1 від 20.12.2024, 24UA209230120645U6 від 20.12.2024, 24UA205180018775U8 від 24.12.2024, 24UA209230121277U2 від 24.12.2024, 24UA205140081176U0 від 24.12.2024, 24UA205180018817U6 від 25.12.2024, 24UA205180018819U4 від 25.12.2024, 24UA205180018842U4 від 27.12.2024, 24UA209230103482U0 від 04.11.2024, 24UA205180016353U4 від 05.11.2024, 24UA209230104060U7 від 06.11.2024, 24UA209230104061U6 від 06.11.2024, 24UA209230104465U1 від 07.11.2024, 24UA209230104464U2 від 07.11.2024, 24UA209230104635U2 від 07.11.2024, 24UA209230104749U0 від 08.11.2024, 24UA209230104945U9 від 08.11.2024, 24UA209230104966U7 від 08.11.2024, 24UA209230104998U9 від 08.11.2024, 24UA205180016572U9 від 08.11.2024, 24UA209230105460U0 від 08.11.2024, 24UA209230105467U3 від 11.11.2024, 24UA209230105528U1 від 11.11.2024, 24UA209230105525U4 від 11.11.2024, 24UA209230105555U8 від 11.11.2024, 24UA209230105685U9 від 11.11.2024, 24UA209230106225U6 від 12.11.2024, 24UA209230106448U7 від 13.11.2024, 24UA209230106444U0 від 13.11.2024, 24UA209230106453U6 від 13.11.2024, 24UA209230106836U3 від 14.11.2024, 24UA209230107111U1 від 15.11.2024, 24UA209230107192U7 від 15.11.2024, 24UA209230107193U6 від 15.11.2024, 24UA209230107382U7 від 15.11.2024, 24UA209230107848U0 від 18.11.2024, 24UA209230107845U2 від 18.11.2024, 24UA209230107851U0 від 18.11.2024, 24UA209230107846U1 від 18.11.2024, 24UA209230107849U9 від 18.11.2024, 24UA209230108292U8 від 19.11.2024, 24UA209230108665U0 від 20.11.2024, 24UA209230108769U4 від 20.11.2024, 24UA209230108839U8 від 20.11.2024, 24UA209230109417U5 від 21.11.2024, 24UA209230109418U4 від 21.11.2024, 24UA209230109625U6 від 22.11.2024, 24UA209230109548U5 від 22.11.2024, 24UA209230109604U8 від 22.11.2024, 24UA205180017329U9 від 22.11.2024, 24UA205140073744U7 від 22.11.2024, 24UA205180017437U2 від 24.11.2024, 24UA205180017447U7 від 24.11.2024, 24UA209230110585U1 від 25.11.2024, 24UA209230110748U9 від 25.11.2024, 24UA209230110954U1 від 24.11.2024, 24UA209230110955U0 від 25.11.2024, 24UA209230111050U3 від 26.11.2024, 24UA209230111185U0 від 26.11.2024, 24UA209230111419U6 від 27.11.2024, 24UA209230111679U8 від 28.11.2024, 24UA209230111681U0 від 28.11.2024, 24UA209230112260U6 від 29.11.2024, 24UA209230112411U7 від 29.11.2024, 24UA209230112559U5 від 30.11.2024.

У звітах комісіонерів зазначено найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди.

Окрім того, оформлено акти прийому-передачі товару з комісії (№24UA209230112940U8 від 03.12.2024, №24UA209230112969U9 від 03.12.2024, №24UA209230112949U0 від 03.12.2024, №24UA209230112956U7 від 03.12.2024, 24UA209230112959U4 від 03.12.2024, 24UA209230112973U9 від 03.12.2024, 24UA209230113237U0 від 03.12.2024, 24UA205140075884U0 від 03.12.2024, 24UA209230113488U6 від 04.12.2024, 24UA205140076150U2 від 04.12.2024, 24UA205140076135U9 від 04.12.2024, 24UA209230113883U0 від 05.12.2024, 24UA209230113697U6 від 05.12.2024, 24UA209230113683U5 від 05.12.2024, 24UA209230113809U8 від 05.12.2024, 24UA209230113819U2 від 05.12.2024, 24UA20514007637908 від 05.12.2024, 24UA209230114883U3 від 07.12.2024, 24UA205140077345U1 від 10.12.2024, 24UA205140077395U4 від 10.12.2024, 24UA209230116664U6 від 12.12.2024, 24UA209230117027U5 від 11.12.2024, 24UA209230118186U4 від 17.12.2024, 24UA209230118189U1 від 17.12.2024, 24UA209230118187U3 від 17.12.2024, 24UA209230118188U2 від 17.12.2024, 24UA209230118190U4 від 17.12.2024, 24UA209230118192U2 від 17.12.2024, 24UA209230118415U5 від 17.12.2024, 24UA209230118416U4 від 17.12.2024, 24UA209230118480U1 від 17.12.2024, 24UA209230118553U2 від 17.12.2024, 24UA209230118554U1 від 17.12.2024, 24UA209230118618U7 від 17.12.2024, 24UA205180018582U0 від 18.12.2024, 24UA209230118795U3 від 18.12.2024, 24UA209230119278U9 від 19.12.2024, 24UA205140079681U2 від 19.12.2024, 24UA209230119168U7 від 19.12.2024, 24UA209230119377U0 від 19.12.2024, 24UA209230119898U1 від 21.12.2024, 24UA209230120645U6 від 21.12.2024 24UA205180018775U8 від 25.12.2024, 24UA209230121277U2 від 25.12.2024, 24UA205140081176U0 від 25.12.2024, 24UA205180018817U6 від 26.12.2024, 24UA205180018819U4 від 26.12.2024, 24UA205180018842U4 від 28.12.2024, 24UA209230103482U0 від 05.11.2024, 24UA205180016353U4 від 06.11.2024, 24UA209230104060U7 від 07.11.2024, 24UA209230104061U6 від 07.11.2024, 24UA209230104465U1 від 08.11.2024, 24UA209230104464U2 від 08.11.2024, 24UA209230104635U2 від 08.11.2024, 24UA209230104749U0 від 09.11.2024, 24UA209230104945U9 від 09.11.2024, 24UA209230104966U7 від 09.11.2024, 24UA209230104998U9 від 09.11.2024, 24UA205180016572U9 від 09.11.2024, 24UA209230105460U0 від 09.11.2024, 24UA209230105467U3 від 12.11.2024, 24UA209230105528U від 12.11.2024, 24UA209230105525U4 від 12.11.2024, 24UA209230105555U8 від 12.11.2024, 24UA209230105685U9 від 12.11.2024, 24UA209230106225U6 від 13.11.2024, 24UA209230106448U7 від 14.11.2024, 24UA209230106444U0 від 14.11.2024, 24UA209230106453U6 від 14.11.2024, 24UA209230106836U3 від 15.11.2024, 24UA209230107111U1 від 16.11.2024, 24UA209230107192U7 від 16.11.2024, 24UA209230107193U6 від 16.11.2024, 24UA209230107382U7 від 16.11.2024, 24UA209230107848U0 від 19.11.2024, 24UA209230107845U2 від 19.11.2024, 24UA209230107851U0 від 19.11.2024, 24UA209230107846U1 від 19.11.2024, 24UA209230107849U9 від 19.11.2024, 24UA209230108292U8 від 20.11.2024, 24UA209230108665U0 від 21.11.2024, 24UA209230108769U4 від 21.11.2024, 24UA209230108839U8 від 21.11.2024, 24UA209230109417U5 від 22.11.2024, 24UA209230109418U4 від 22.11.2024, 24UA209230109625U6 від 23.11.2024, 24UA209230109548U5 від 23.11.2024, 24UA209230109604U8 від 23.11.2024, 24UA205180017329U9 від 23.11.2024, 24UA205140073744U7 від 23.11.2024, 24UA205180017437U2 від 25.11.2024, 24UA205180017447U7 від 25.11.2024, 24UA209230110585U1 від 26.11.2024, 24UA209230110748U9 від 26.11.2024, 24UA209230110954U1 від 25.11.2024, 24UA209230110955U0 від 26.11.2024, 24UA209230111050U3 від 27.11.2024, 24UA209230111185U0 від 27.11.2024, 24UA209230111419U6 від 28.11.2024, 24UA209230111679U8 від 28.11.2024, 24UA209230111681U0 від 29.11.2024, 24UA209230112260U6 від 30.11.2024, 24UA209230112411U7 від 30.11.2024, 24UA209230112559U5 від 02.12.2024), якими підтверджено перехід права власності на товар, а також акти наданих послуг №143 від 31.12.2025, №139 від 30.11.2025, зі змісту яких слідує відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.

Умови поставки були визначені Додатками до договорів, а саме: №12/12 від 13.12.2024, №11/12 від 12.12.2024, №10/12 від 10.12.2024, №9/12 від 10.12.2024, №8/12 від 06.12.2024, №7/12 від 29.11.2024, №6/12 від 26.11.2024, №5/12 від 22.11.2024, №4/12 від 29.11.2024, №3/12 від 21.11.2024, №2/12 від 18.11.2024, №1/12 від 18.11.2024, №1/11 від 18.10.2024, №2/11 від 21.10.2024, №3/11 від 22.10.2024, №4/11 від 22.10.2024, №5/11 від 23.10.2024, №6/11 від 24.10.2024, №7/11 від 30.10.2024, №8/11 від 05.11.2024, №9/11 від 06.11.2024, котрими визначалися умови поставки та місце передачі товару на кожну поставку

Транспортування товару підтверджується CMR, які наявні у матеріалах справи, а саме: №№95939, 2024112801, 025719, 00926, 2024110406, 95985, 95964, 95925, 2024120604, 2024120601, 2024120602, 92935, 65637, 451187, 2024120401, 022311, 2024120201, 95931, 81646, 95955, 95933, 451146, 83170, 95961, 2024112903, 96120, 89921, 83365, 96116, 2024110407, 80575, 89185, 80601, 2024112501, 2024112204, 2024112202, 2024112203, 89926, 90364, 2024111201, 2024111202, 2024111203, 451647, 74990, 81684, 0003591, 89906, 89897, 75868, 404598, 023471,451218, 025405, 80635, 451653,025837, 451166, 024816, 536628, 451182,451674, 206, 96189, 80714, 024949, 84038, 45197, 2024122302, 458403, 2024121306, 2024121305, 95991, 2024120903, 025775, 90381, 90396, 451732, 95927, 2024112503, 96190, 89970, 90011, 2024112502, 2024112207, 2024112206, 2024112208, 024801, 242308, 2024112205, 96215, 451126, 89853, 016994.

Отже, позивачем здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого імпортовані товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Тобто, для ввезення імпортованого товару та випуску його у вільний обіг покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.

Як установлено зі змісту акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, усі ВМД, подані позивачем до перевірки та до суду, містять заповнену графу 47 "Нарахування платежів" із визначенням коду виду надходжень 028, а саме – податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, а особою, відповідальною за фінансове врегулювання (графа 9 із записом "Див. доп."), вказано саме Підприємство.

Таким чином, контролюючим органом не заперечувалося, що за господарськими операціями з придбання Підприємством товарів у нерезидентів на підставі договорів комісії фактична сплата податку на додану вартість позивачем відбулась.

Акт перевірки містить опис даних первинних документів, котрі підтверджують факт оплати платником товарів/послуг сум, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, наведених в таблиці на сторінках 28-35 акту.

В додаткових письмових поясненнях Головне управління ДПС у Київській області від 02.11.2026 вказало, що Державна митна служба листом від 12.03.2025 за №15/15-01-01/8.16/1435 надала інформацію про сплату позивачем митних платежів у листопаді-грудні 2024 року.

Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд, зокрема у постановах від 02.04.2024 у справах №640/21773/22, №320/16177/23, від 09.04.2025 у справі №320/42204/23, від 08.05.2025 у справі 320/10726/24, від 30.07.2025 у справі №320/34769/24, дійшов висновку, що первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Судом першої інстанції установлено, що надані позивачем первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, обов`язкові посвідчення, відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На сторінці 35 акту перевірки сформовано запис "*до перевірки надано платіжні доручення, що підтверджують факт сплати ПДВ на митниці, проте при обрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2024 року участі не беруть, враховуючи порушення, виявлені в ході перевірки, які зазначені і Акті".

Так, з акту перевірки також слідує, що ПОГ "ЦР "РЕГЕНТ" надало низку документів та у пункті 2.11. "Перелік документів, які було використано при проведені перевірки" зазначено: декларації ПДВ з додатками; платіжні документи, які засвідчують факт оплати за отримані товари, надані послуги; контракти, митні декларації ІМ, CMR, інвойси, ЕК; оборотно-сальдові відомості по рахункам, які підлягають перевірці; договори придбання, купівля-продажу, поставки, акти виконаних робіт (наданих послуг), видаткові накладні, рахункові фактури; товарно-транспортні накладні; інші первинні документи за період листопада-грудня 2024 року, котрі перевірені суцільним порядком.

У свою чергу у пункті 2.12 акту перевірки зазначено, що у ході проведення перевірки ПОГ "Центр реабілітації "РЕГЕНТ" надано запит від 11.02.2025 за №2566/12/10-36-0078-05 "Про проведення інвентаризації", на виконання якого надалі на підставі наказу від 12.02.2025 за №12/02/01-інв, 13.02.2025 проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей Підприємства, що знаходяться на складі-магазині за адресою вул. Петропавлівська, 2 в присутності посадових осіб контролюючого органу.

Окрім того, під час перевірки позивача останньому вручено запит про надання документів від 11.02.2025 за №1.

За змістом пункту 3.3.2 акту перевірки, ПОГ "ЦР "РЕГЕНТ" до перевірки не надано документи, що підтверджують транспортування придбаного товару територією України (товарно-транспортні накладні), що унеможливило для податкового органу встановлення обставин пункту розвантаження товару, адресу отримувача товару, перевізників (наявність достатньої кількості автотранспорту та працюючих) тощо.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Наведеному обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).

За висновками Верховного Суду щодо застосування положень статей 44, 85 ПК України, викладених, зокрема, у постановах від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 31.01.2020 у справі №826/15328/18, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Поряд з цим, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26.01.2021 у справі №814/3617/14, від 03.03.2021 у справі №824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі №640/26351/20, від 11.07.2023 у справі №822/554/17, від 10.01.2023 у справі №814/876/16 тощо.

Наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 за №470 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (надалі по тексту також – Методичні рекомендації, в редакції, чинній на час складення акта перевірки).

Відповідно підпункту 1.4.7.3 "Організація роботи у разі ненадання платником податків документів до перевірки в інших випадках" підпункту 1.4.7 пункту 1.4 розділу I "Організація та проведення перевірок платників податків" Методичних рекомендацій у разі ненадання платником податків під час проведення перевірки (крім наведених у цьому пункті випадків та випадків, передбачених підпунктом 1.4.6 пункту 1.4 цього розділу цих Методичних рекомендацій) відповідних документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для її здійснення, складається відповідний акт, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу цих Методичних рекомендацій, а також вживаються заходи щодо документування цих фактів у відповідних розділах (додатках) до акта перевірки з наведенням переліку документів, які не надано (за необхідності – згрупованих за типами).

Отже, у разі відмови платника податків у наданні документів чи їх ненадання з інших причин, контролюючий орган складає відповідний акт у довільній формі, в якому зазначає перелік документів, які не було надано. Такий акт має бути зареєстрований та задокументований у відповідних розділах акта перевірки.

Крім того, у постанові від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Також у постановах від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 у справі №640/637/19, від 04.03.2020 у справі №0440/5658/18 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки.

При цьому, у постановах від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим, платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, акта про відмову у наданні Підприємством документів на запит контролюючого органу, який би достеменно підтверджував факт відмови надання платником податків певних документів під час податкової перевірки, ГУ ДПС у Київській області під час розгляду справи у суді надано не було.

Поруч із цим слід зауважити, що сам акт перевірки у пункті 2.11 декларує надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, проте вже у підпункті 3.3.2 пункту 3.3 зазначено про їх ненадання, відтак сам акт перевірки містить суперечливу інформацію стосовно досліджуваного питання.

Окремо варто надати оцінку поясненням розкритим відповідачем в додаткових письмових поясненнях від 02.11.2026, а саме:

"У всіх без винятку наданих міжнародних автомобільних накладних (CMR) Позивача, вбачається, що Графа №24, в якій заповнюється інформацію про отримання товару – не заповнена. Також в Графі №3 не вказано повну адресу доставки товару, а лише місто Київ або Дніпро.

Разом з тим, на підтвердження факту передачі товарів між Позивачем та Комісіонерами складено акти прийому-передачі товару.";

"З актів прийому-передачі товару з ТОВ "ФУНШАЛ" […] вбачається, що місце передачі товару – м. Київ, вул. Ремонтна, 13.".

Вказане засвідчує, що посадовими особами контролюючого органу самостійно на підставі первинних документів бухгалтерського обідку встановлено остаточне місце постачання і передачу товару.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що аргументи відповідача про "[…] як вбачається із Акту перевірки, та зазначається самостійно Позивачем ним не використовуються в господарській діяльності приміщення за адресами: – м. Київ, вул. Ремонтна, 13 та м. Київ, площа Петропавлівська, 2", мова про які йдеться у всіх процесуальних заявах ГУ ДПС у Київській області, відсутні у акті перевірки від 24.02.2025 за №11406/10-36-07-05/36243220.

Більше того, в матеріалах адміністративної справи наявні копії договорів, які засвідчують правові підстави використання у спірному періоді об`єктів нерухомого майна в місті Києві по вулиці Ремонтна, 13 та площі Петропавлівська, 2. Будь-яких зауважень до змісту таких документів відповідач під час розгляду справи не заявляв.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що ненадання позивачем під час перевірки певних документів, до яких у відповідача був доступ через інформаційно-аналітичну систему ДПС, ніяким чином не спростовує факту правомірності формування ним податкового кредиту за рахунок податку, сплаченого при митному оформленні імпортованого товару, що підтверджується митними деклараціями та банківськими виписками, та, відповідно, право на отримання бюджетного відшкодування.

За подібними спірними правовідносинами тотожних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.10.2025 у справі №320/11267/24.

На стадії апеляційного перегляду справи відповідачем 02.11.2026 надано додаткові письмові пояснення за змістом яких:

"Основним чинником виникнення від`ємного значення у Позивача з ПДВ в розмірі 18 604 594,00 грн., яке в подальшому було заявлене ПОГ "ЦР "Регент" до бюджетного відшкодування є: застосування нульової ставки оподаткування при реалізації товару на території України неплатникам ПДВ, згідно з п.197.6 ст. 197 Податкового кодексу України та пункту 8 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 23.12.2021 №827, яким Позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування та здійснення оплати митних платежів під час імпорту товару на митну територію України.";

"Отже, право платника на використання пільгового оподаткування податком на додану вартість прямо передбачено п. 8 підрозділу 2 розділу ХХ "Прикінцевих положень" Податкового кодексу України та підтверджено даними бухгалтерського обліку за період що охоплений перевіркою.

Окрім того, з Актом перевірки не зафіксовано факт ненадання Позивачем під час проведення перевірки документів, що підтверджують його право на користування пільгою зі сплати податку на додану вартість.".

Окрім того, відмовляючи позивачу у бюджетному відшкодуванні за грудень 2024 року, контролюючий орган також виходив із наявності на момент перевірки ознак ризиковості у ПОГ "Центр реабілітації "РЕГЕНТ" та комісіонерів – ТОВ "ФУНШАЛ" та ТОВ "ЕШПАДА", з приводу чого суд зауважує про таке.

За пунктом 3.1 акту перевірки, рішенням комісії регіонального рівня від 22.02.2023 за №5863 встановлено відповідність платника податків ПОГ "Центр реабілітації "РЕГЕНТ" критеріям ризиковості, причина: "відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в задекларованих обсягах; недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в задекларованих обсягах".

Акт перевірки містить відомості про аналогічні рішення, прийняті стосовно контрагентів за договорами комісії (ТОВ "ФУНШАЛ" та ТОВ "ЕШПАДА") – №6713 від 20.02.2024 і №8703 від 22.02.2024 відповідно.

Поряд із цим досліджуваний акт перевірки не містить будь-якого опису обставин, оцінки і аналізу як податкової інформації, так і документів бухгалтерського та податкового обліку, з яких би суду стало за можливе встановити пов`язаність подій між підставами віднесення всіх трьох платників податків до ризикових, та яке останні мають відношення до формування податкового кредиту з ПДВ, відшкодування якого заявлено позивачем в грудні 2024 року.

Колегія суддів враховує й те, що рішення про встановлення відповідності платників податків критеріям ризиковості прийняті в лютому 2024 року, втім акт перевірки не містить будь-якої інформації про збереження/наявності станом на грудень 2024 року причинного зв`язку із підставами, які були передумовою для встановлення ризиковості ПОГ "Центр реабілітації "РЕГЕНТ", ТОВ "ФУНШАЛ" та ТОВ "ЕШПАДА" до лютого 2024 року.

Окрему увагу суд апеляційної інстанції звертає на абзац 4 сторінки 8 акту перевірки (останній абзац Розділу ІІІ "Описова частина"), за змістом якого "В охопленому перевіркою звітному періоді ПОГ "Центр Реабілітації "РЕГЕНТ" не оформляв взаємовідносини з ризиковими константами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло б на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування".

Тим не менш, колегія суддів також враховує, що сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податку не є безумовним доказом нереальності здійснених ним господарських операцій та не може слугувати достатньою підставою для позбавлення такого платника права на формування податкового кредиту. Відповідні правові висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд апеляційної інстанції вважає, що саме по собі посилання на наявність щодо позивача чи його контрагентів рішень про відповідність таких критеріям ризиковості, отриманих з інформаційних баз контролюючих органів, не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій. Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі №811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 та фактично відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

У противагу, контролюючим органом на виконання передбаченого частиною 2 статті 77 КАС України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

Отже, колегія суддів зазначає, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також – ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).

Враховуючи приписи частини 1 статті 308 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з врахуванням встановлених обставин справи та правового регулювання, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваного у цій справі податкового-повідомлення рішення від 08.09.2023 за №167690705, яким відмовлено ПОГ "Центр реабілітації "РЕГЕНТ" в отриманні бюджетного відшкодування за грудень 2024 року в розмірі 18 608 594,00 гривень.

VІІ. Висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Наведені в апеляційних скаргах мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржниками доводи в апеляційних скаргах не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області, рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян "Центр реабілітації" "РЕГЕНТ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №320/20820/25, – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.

Повний текст постанови складено 04.11.2026.