Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №320/40148/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/40148/25 суддя першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 320/40148/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – апелянт, відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), у якій просила суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-XII) у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» (далі – Закон № 230/96-ВР);

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 07.02.2025 з урахуванням індексації відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком і виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 07.02.2025 з урахуванням індексації відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що Закон України від 29.06.2021 № 1584-IX «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі – Закон № 1584-IX), прийнятий на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, установив мінімальні розміри пенсії по інвалідності, істотно менші за гарантовані частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Суд першої інстанції також урахував, що рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX визнано неконституційною, у зв`язку з чим, з огляду на висновки Верховного Суду, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, суд першої інстанції виходив з того, що судовому захисту підлягає порушене право, а не таке, що може бути порушене в майбутньому.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ПФУ у Київській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 не має ретроспективної дії, а Верховна Рада України на його виконання прийняла Закон № 1584-IX, пунктом 2 розділу І якого, що набрав чинності 01.07.2021, частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції з визначенням мінімальних розмірів пенсії по інвалідності у твердих сумах.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що позивач отримує пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, яка індексується відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-XII.

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 23.06.2025 щодо перерахунку пенсії, у відповідь на яку ГУ ПФУ у Київській області листом від 07.07.2025 повідомило, що пенсію розраховано згідно з чинним законодавством, а підстави для її перерахунку у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відсутні.

Не погоджуючись з такою відмовою, ОСОБА_1 звернулася до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовані Законом № 796-XII, який відповідно до його статті 1 спрямований на захист таких громадян та розв`язання пов`язаних з катастрофою проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, зокрема, на принципах соціального захисту людей та повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986– 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Водночас частиною четвертою цієї статті у зазначеній редакції визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 76-VIII) статтю 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, частиною третьою якої визначення умов, порядку призначення та мінімальних розмірів зазначених пенсій віднесено до актів Кабінету Міністрів України.

Відтак мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, визначалися Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, у розмірах, істотно менших за гарантовані частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Цим Рішенням встановлено, що зазначена норма втрачає чинність через три місяці з дня його ухвалення, тобто з 07.07.2021, та приписано Верховній Раді України протягом цього строку привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Разом з тим Конституційний Суд України визначив, що в разі неприведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно до частини першої статті 151-2 Конституції України рішення, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені, а частиною першою статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд у рішенні може встановити порядок і строки його виконання.

На виконання зазначеного Рішення Верховна Рада України прийняла Закон № 1584-IX, пунктом 2 розділу І якого, що набрав чинності з 01.07.2021, частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності – 6000 гривень; для II групи інвалідності – 4800 гривень; для III групи інвалідності – 3700 гривень; для дітей з інвалідністю – 3700 гривень».

Цим же Законом статтю 54 Закону № 796-XII доповнено частиною четвертою, відповідно до якої зазначені розміри пенсії починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються, та частиною п`ятою, згідно з якою порядок призначення таких пенсій визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, законодавець, усунувши делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення мінімальних розмірів зазначених пенсій, установив їх у твердих сумах, які є істотно меншими за розміри, гарантовані частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Рішенням від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України визнав частину третю статті 54 Закону № 796-XII зі змінами, внесеними Законом № 1584-IX, такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), констатувавши, що Верховна Рада України цим Законом повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин.

Водночас Конституційний Суд України встановив, що частина третя статті 54 Закону № 796-XII зі змінами, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Правову позицію щодо застосування статті 54 Закону № 796-XII у подібних правовідносинах сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24.

Так, судова палата дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Колегія суддів звертає увагу, що, ухвалюючи зазначену постанову, судова палата надала оцінку доводам про чинність Закону № 1584-IX на час звернення особи до пенсійного органу, а також про відтермінування Рішенням від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, однак не знайшла підстав для відступу від наведеного висновку.

Цей підхід підтримано Верховним Судом у складі тієї ж судової палати й у постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, у якій зазначено про необхідність застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норм статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Колегія суддів ураховує також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23, щодо неможливості застосування судом норми закону, яка втратила чинність, замість чинної норми.

Проте зазначені висновки сформовано щодо щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яку Велика Палата Верховного Суду кваліфікувала як додаткову державну допомогу, що не належить до складових конституційного права на соціальний захист, визначених частиною першою статті 46 Конституції України.

Натомість у справі, що розглядається, йдеться про основну пенсію по інвалідності, яку Конституційний Суд України визнав особливою формою відшкодування шкоди, завданої внаслідок Чорнобильської катастрофи, а підстава застосування частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР визначена безпосередньо Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021.

Відтак правовідносини у зазначених справах не є подібними, а постанова Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, ухвалена після постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025, підтверджує незмінність правового підходу до визначення розміру пенсії осіб з інвалідністю, пов`язаною з Чорнобильською катастрофою.

Крім того, оскільки неконституційність частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX вже встановлена Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024, підстави для звернення до Верховного Суду в порядку частини четвертої статті 7 КАС України для вирішення питання про внесення конституційного подання щодо цієї норми відсутні.

Надаючи оцінку доводам апелянта про відсутність у Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 ретроспективної дії, колегія суддів зазначає, що вони не стосуються предмета спору, оскільки перерахунок пенсії позивачу зобов`язано здійснити за період з 07.02.2025, тобто після 07.07.2021.

Посилання апелянта на прийняття Закону № 1584-IX також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки саме ця норма, як установив Конституційний Суд України, повторно запровадила регулювання з тим самим недоліком, за наявності якого Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 визначено застосування частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Щодо доводів апелянта про отримання позивачем пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків з урахуванням індексації колегія суддів зазначає, що частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР установлює мінімальний розмір пенсії, який застосовується «в усіх випадках», тобто незалежно від способу обчислення пенсії по інвалідності.

Отже, пенсія, обчислена у розмірі відшкодування фактичних збитків з урахуванням індексації, підлягає порівнянню з розміром шести мінімальних пенсій за віком, і в разі, якщо вона є меншою, позивачу має виплачуватися пенсія у розмірі, не нижчому за гарантований законом мінімум.

Такий підхід узгоджується зі змістом зобов`язання, покладеного на відповідача судом першої інстанції, яке передбачає перерахунок пенсії з урахуванням індексації та раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, виходив з неможливості застосування частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, що з урахуванням наведених висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах, визначених частиною другою статті 308 КАС України, колегія суддів зазначає, що відмова у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію у майбутньому не призвела до неправильного вирішення спору.

Так, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за період з 07.02.2025 не обмежене кінцевою датою, а пенсія є щомісячним періодичним платежем, тож обов`язок відповідача виплачувати її у перерахованому розмірі випливає із судового рішення в частині задоволених вимог та приписів закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача та наявність підстав для зобов`язання його здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та зводяться до незгоди з правовою позицією Верховного Суду, яку суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин.

Частинами першою – третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 320/40148/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 320/40148/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова