Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №320/30905/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: стягнення податкового боргу

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №320/30905/26

Суддя: Компанієць Ірина Дмитрівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/30905/26 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Карпушової О.В., Ясиновського І.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року (головуючий суддя в 1-й інстанції - Дудін С.О.) у справі №320/30905/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 185990,93 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції помилково застосував положення частини другої статті 122 та пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки, порядок і строки стягнення податкового боргу врегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України.

Після спливу строку для добровільної сплати узгодженого грошового зобов`язання та 30 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги контролюючий орган набуває право на примусове стягнення податкового боргу, а Податковий кодекс України не передбачає обов`язку очікувати спливу шестимісячного строку перед зверненням до суду.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 08 жовтня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.312, п.3 ч.1 ст.294 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені Головним управлінням ДПС у м. Києві вимоги про стягнення податкового боргу на загальну суму 185990,93 грн. ґрунтуються на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 10.03.2026 №17174240206, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання на 7350,00 грн., у тому числі податкове зобов`язання у розмірі 5880,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1470,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 10.03.2026 №17160240206, яким відповідачу збільшено суму податкового зобов`язання у розмірі 13741,61 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 10.03.2026 №17157240206, яким відповідачу збільшено суму податкового зобов`язання у розмірі 164899,32 грн.

Суд першої інстанції врахував, що з позовом про стягнення податкового боргу контролюючий орган звернувся до суду 30 липня 2026 року, тобто, до закінчення шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України для судового оскарження платником податків відповідних рішень контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день звернення до суду у Головного управління ДПС у м. Києві право на пред`явлення позовних вимог про стягнення відповідного податкового боргу ще не виникло, у зв`язку з чим, позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Тобто фактично зазначена норма встановлює процесуальне обмеження для суб`єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб`єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС.

Так, положеннями частини першої та другої статті 122 КАС встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

Питання щодо застосування судами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.Згідно з висновками, викладеними

у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 520/12807/19, від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, від 30.10.2025 у справі №120/14997/24, від 10.02.2026 у справі № 420/23809/25, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.

Як правильно встановив суд першої інстанції, станом на день звернення до суду із цим позовом у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження.

Так, податковий борг у цій справі ґрунтуються на підставі податкових повідомлень-рішень від 10.03.2026 року №№17174240206, №17160240206 та №17157240206.

Зважаючи на дату прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень - 10.03.2026 року, шестимісячний строк звернення до суду щодо їх оскарження спливає 10.09.2026.

Водночас, контролюючий орган з позовом про стягнення податкового боргу, який виник на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду 30.07.2026, тобто до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС, а тому у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому зазначений позов був обґрунтовано повернутий відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС.

Відсутність у Податковому кодексі України дублювання вимог процесуального законодавства щодо строку виникнення права на звернення до суду, не спростовує наведені вище правові висновки, а тому суд відхиляє відповідні доводи апелянта.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги суд дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне судове рішення, яким позовну заяву повернуто.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апелянта висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі №320/30905/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі №320/30905/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 04 листопада 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Карпушова

І.Г. Ясиновський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua