Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №180/2084/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 180/2084/26

2/180/1347/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.

з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позов обґрунтовано тим, що з липня 2025 року шлюбні відносини між ними припинилися. З відповідачем спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, спільного сімейного бюджету не мають та фактично проживають окремо. Від шлюбу мають сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надавав регулярної та достатньої матеріальної допомоги на утримання дитини. Для отримання коштів на утримання дитини їй доводилося особисто звертатися до відповідача та просить матеріальну допомогу.

Позивачка до суду не прибула, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов задовольнити.

Відповідач позов визнав частково. В судовому засіданні пояснив, що з вимогою про розірвання шлюбу він погоджується. Щодо стягнення аліментів вказав, що він надавав позивачці кошти. Дитину забирає на вихідні, завжди купує дитині іграшки, їжу. Сам він має хронічне захворювання – ниркову недостатність. У нього була третя група інвалідності, в 2025 році її зняли. Звільнився із АТ «МГЗК», бо хотів сам доглядати дитину, але позивачка стала проживати з іншим чоловіком. Зараз він проживає сам, дитина зареєстрована з ним. Просив шлюб розірвати та призначити аліменти на утримання дитини в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Відповідно до ч.3 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Статтею 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Статтею 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року передбачено, що чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 18 вересня 2021 року. Шлюб зареєстровано Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис 197.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка стверджує, а відповідач не заперечував щодо того факту, що шлюбні стосунки між сторонами фактично припинилися з липня 2025 року.

Зважаючи на небажання сторін зберегти шлюб, враховуючи те, що вони не мають дітей віком до одного року, суд вважає недоцільним застосовувати заходи щодо примирення подружжя й приходить до висновку, що відсутні підстави для відмови в задоволенні позову, а отже, шлюб підлягає розірванню.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд приходить до такого.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Стаття 27 «Конвенції про права дитини», ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991, та положення «Декларації прав дитини» регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

На час розгляду справи домовленості між батьками з приводу участі відповідача в утриманні дитини не досягнуто, а, отже, аліменти підлягають стягненню в порядку ст.181 Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.

За ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов`язання щодо утримання.

Дитина проживає разом з матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 , знаходиться на її утриманні. Батько – ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, за іншою адресою.

ОСОБА_2 у судовому засіданні надав виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, відповідно до яких він перебував на лікування в 2025 році та 2026 році, востаннє з діагнозом: хронічна хвороба нирок, гломерулонефрит, нефричний варіант, гіпертезивна стадія, загострення з нашаруванням сечокам`яної хвороби: мікроліти обох нирок. Кісти лівої нирки. Тобто, наявні обставини, що можуть вплинути на розмір аліментів. Також відповідач надав платіжні інструкції про перерахування позивачці грошових коштів та скріншоти переписок з нею.

Відповідно ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з того, що син проживає разом із позивачкою, з огляду на спільний обов`язок батьків щодо матеріального утримання дитини, враховуючи наявність у відповідача хронічної хвороби, потребу в постійному лікуванні, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 необхідно стягнути в дохід держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги про розірвання шлюбу, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 вересня 2021 року Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис 197.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 09 вересня 2026 року і до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету (отримувач коштів ГУК у Дніпропетровській області/ТГ Марганець/ 22030101; код за ЄДРПОУ 37988155; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.податок); МФО 899998; рахунок UA828999980313111206000004565; код класифікації доходів бюджету 22030101) 50 відсотків судового збору, сплаченого 08 вересня 2026 року через АТ «Таскомбанк» за квитанцією ID: 8052-7491-3054-5708, а саме 665,60 гривень.

Рішення суду після набрання ним законної сили направити до Томаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, для виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 03.11.2026 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна