Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №320/27863/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №320/27863/24

Суддя: Черпак Юрій Кононович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/27863/24 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просила:

- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії № 103750007718 від 16.05.2024, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи в російській федерації з 09.06.1987 по 24.08.1994 та з 26.08.1994 по 05.04.1995 з урахуванням пільг, встановлених Постановою Ради Міністрів СРСР № 482 від 21.05.1984, – один місяць служби за півтора та призначити пенсію за віком.

Позовні вимоги обгрунтовані прийняттям Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправного рішення № 103750007718 від 16.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, на яку вона має право з урахуванням заявлених періодів роботи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 103750007718 від 16.05.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи в російській федерації з 09.06.1987 по 24.08.1994 та з 26.08.1994 по 05.04.1995 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки на час здійснення позивачкою трудової діяльності на території російської федерації у заявлені нею періоди, які підтверджуються записами її трудової книжки, були чинними положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн", якими передбачалось, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію та її обчисленні, то позов підлягає частковому задоволенню. Сплачена позивачкою сума судового збору у розмірі 1211,20 грн стягнута на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивачці частково зараховано період роботи на території російської федерації з 01.06.1987 по 31.12.1991. Оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, а для України цей міжнародний договір припинив свою дію з 19.06.2023, тому на осіб, які працювали в російській федерації після 01.01.1992 не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території. На час звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком в Україні не діяла зазначена Угода. Вважає, що процесуальні документи, якими позивачка обгрунтовує свої позовні вимоги, повинні бути викладені державною (українською) мовою, а подані нею документи є неналежними у справі доказами.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з паспортом №19640518-06660 є громадянкою України.

09.05.2024 позивачка звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про призначення пенсії за віком.

Заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яким прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 16.05.2024 № 103750007718 з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу.

Зазначено, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, стаж на території даної держави враховується по 31.12.1991.

За розрахунками відповідача позивачка має страховий стаж 27 років, тоді як необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 31 рік.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Оскільки рішення суду щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ніким не оскаржено і з ним погодились сторони, то суд перевіряє правильність задоволення позову в іншій частині.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

З трудової книжки серії НОМЕР_1 з датою заповнення 11.03.1984 вбачається, що позивачка з 09.06.1987 по 24.08.1994 та з 26.08.1994 по 05.04.1995 проходила військову службу у званні рядового в армії на території російської федерації. Цей факт також підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.05.2024 №1/2913.

Відповідно до статті 1 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 року, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 року №290/95-ВР, яка була підписана, зокрема, Урядами російської федерації та України, дана угода регулювала основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування.

За статтею 4 Угоди трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Статтею 9 Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (та) двосторонніми угодами.

Згідно із статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі- Угода про пенсійне забезпечення) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про пенсійне забезпечення передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

За приписами статті 6 Угоди про пенсійне забезпечення призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Відповідно до статті 11 Угоди про пенсійне забезпечення необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації.

За нормою статті 13 Угоди про пенсійне забезпечення пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, цією Угодою визначено, що набутий в республіках бувшого СРСР трудовий стаж підлягає безумовному врахуванню при визначенні пенсії в Україні, а пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вбачається, що через припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення період роботи/служби на території цієї держави не зарахований позивачці до страхового стажу, що суперечить нормам Угоди про пенсійне забезпечення та вимогам національного пенсійного законодавства. При цьому з рішення неможливо зрозуміти, який саме період до 31.12.1991 зараховано до страхового стажу, оскільки формулювання в цій частині носить загальний характер.

Тому вимоги позивачки щодо визнання протиправним рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії № 103750007718 від 16.05.2024 та зарахування спірного періоду роботи/служби до страхового стажу обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права позивачки відповідає статті 245 КАС України.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua