Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №420/37962/25
Суддя: Шляхтицький О.І.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37962/25
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі № 420/37962/25 за Товариства з обмеженою відповідальністю “АКС-ОДЕСА” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, –
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2025 року ТОВ “АКС-ОДЕСА” звернулось до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 25.07.2025 № 39678/15-32-04-04.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податковий орган безпідставно сформував штучний податковий борг та зафіксував прострочення платежів за червень і серпень 2020 року. Така ситуація виникла через те, що ДПС тривалий час ігнорувала уточнюючий розрахунок підприємства за грудень 2018 року, яким було законно зменшено ПДВ зобов`язання на 193 796,00 грн. Протиправність дій контролюючого органу щодо невизнання цього звіту, а також незаконність наступних донарахувань встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили (справи № 420/3615/19, № 420/4149/20 та № 420/4151/20). Також витяги з особистого кабінету платника підтверджують, що зарахування коштів у вересні 2020 року відбулося саме як погашення недоїмки на виконання згаданих судових рішень та уточнюючого розрахунку, а не через порушення платником поточних термінів. Податкове управління фактично проігнорувало обов`язкові до виконання судові рішення та повторно провела неправомірну камеральну перевірку, на підставі якої прийнято безпідставне податкове повідомлення-рішення.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ним було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ПДВ за червень і серпень 2020 року на підставі даних податкових декларацій підприємства. За результатами цієї перевірки було виявлено фактичне прострочення виконання самостійно визначених грошових зобов`язань на 10 та 72 календарні дні відповідно. Згідно з нормами пунктів 57.1 та 203.2 ПК України, платник зобов`язаний самостійно сплатити задекларовані суми ПДВ протягом 10 днів після граничного строку подання звітності. Оскільки узгоджені суми не були сплачені вчасно, відповідач правомірно застосував фінансові санкції у розмірі 5% та 10% на підставі пункту 124.1 ПК України. Позивач не враховує вимоги пунктів 87.9 та 131.2 ПК України щодо безальтернативного принципу автоматичного зарахування нових платежів. Відповідно до цих норм, за наявності у платника старого податкового боргу, будь-які кошти, що надходять до бюджету, незалежно від зазначеного підприємством призначення платежу, ДПС зобов`язана зараховувати в рахунок погашення боргу за черговістю його виникнення. Зважаючи на це, поточні платежі за 2020 рік автоматично пішли на закриття попередніх недоїмок, що й призвело до прострочення за новими деклараціями.
Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 червня 2026 року позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 25.07.2025 № 39678/15-32-04-04.
Стягнув з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АКС-ОДЕСА” судовий збір в розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім грн.).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ “АКС-ОДЕСА” належним чином та у визначені строки перераховувало поточні податкові зобов`язання, а податковий орган фактично проігнорував судові рішення та повторно застосував санкції за власну ж тривалу неправомірну поведінку, спірне податкове повідомлення-рішення від 25.07.2025 № 39678/15-32-04-04 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідно до положень пункту 87.9 статті 87, пункту 131.2 статті 131 ПК України, які дають підстави для висновку, що у разі якщо у платника податків є податковий борг незалежно від визначеного платником податків призначення платежу при сплаті сум податкових зобов`язань (як при своєчасній, так і при несвоєчасній сплаті) контролюючий орган зобов`язаний зарахувати платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення в порядку, відповідно до якого в першу чергу погашається податкове зобов`язання, а далі штрафи і пеня). Якщо платник податків не виконує встановленої цими пунктами черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 розділу І та абзацу 2 пункту 76.3 статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість за звітний (податковий) період: червень, серпень 2020 року.
За результатом камеральної перевірки встановлено порушення граничних термінів сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 ПК України, а саме:
1) по податковій декларації з ПДВ № 9207330382 від 20.08.2020 – граничний термін сплати 31.08.2020; дата сплати 10.09.2020;
2) по податковій декларації з ПДВ № 9141944147 від 22.06.2020 – граничний термін сплати 30.06.2020; дата сплати 10.09.2020.
За результатом камеральної перевірки встановлено порушення ТОВ “АКС-ОДЕСА” (код ЄДРПОУ 40255829) граничних термінів сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 ПК України, зазначених платником податку в поданих ним податковій декларації № 9207330382 від 20.08.2020, №9141944147 від 22.06.2020 на 10 та 72 календарних днів відповідно, про що складено акт про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 19.06.2025 № 30891/15-32-04-04/40255829.
Акт направлено засобами поштового зв`язку в порядку, передбаченому статті 42 ПК України (відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення № 0601162031078, отримано платником податку 04.07.2025).
На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення (форма “Ш”) від 25.07.2025 № 39678/15-32-04-04 про застосування штрафних санкцій у сумі 18 010,36 грн.
Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства.
Податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошових зобов`язань, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податків від обов`язків нарахування і сплати податку і збору (пункту 46.1 статті 46 ПК України).
Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та /або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкових зобов`язань, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є календарний місяць з урахуванням особливостей, визначеним цим пунктом.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пунктом 203.1 статті 203 ПК України).
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 ПК України для подання податкової декларації.
Виконанням податкового обов`язку є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлених законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Сплата податку здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадку передбачених податковим законодавством, податковим агентом, або представником платника податків (пункт 38.2 статті 38 ПК України).
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено, що в розрахунку штрафних санкцій відповідач зазначає, що позивачем по декларації від 20.08.2020 № 9207330382 за серпень 2020 року були не виконані заявлені зобов`язання по сплаті податку на додану вартість. За затримку на 10 календарних днів за період 01.08.2020 по 10.09.2020, сплати грошового зобов`язання в розмірі 15 244,00 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5% - 762.20 грн.
По декларації від 22.06.2020 № 9141944147 за червень 2020 року не виконані заявлені зобов`язання по сплаті податку на додану вартість. За затримку на 72 календарні дні за період 01.07.2020 року по 10.09.2020, сплати грошового зобов`язання в розмірі 172 481,61 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% - 17248.16 грн.
Частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 917/1345/17 від 03 липня 2018 року сформовано правовий висновок, відповідно до якого преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції встановив, що Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17.09.2019 у справі № 420/3615/19 задовольнив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АКС-ОДЕСА” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яке оформлене у вигляді листа № 1462/10/15-32-50-06-07 від 25.01.2019, про невизнання Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019 поданого Товариством з обмеженою відповідальністю “АКС-ОДЕСА”, як податкової декларації.
В зазначеному судовому рішенні суд дійшов висновку, що дії ГУ ДФС в Одеській області щодо невизнання Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019 року поданого Товариством з обмеженою відповідальністю “АКС-ОДЕСА” є протиправними, а порушені права та інтереси платника податку можуть бути відновлені, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яке оформлене у вигляді листа № 1462/10/15-32-50-06-07 від 25.01.2019 року, оскільки відповідач (суб`єкт владних повноважень) без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження наявності обставин для невизнання уточнюючої декларації, а в ході судового розгляду справи представник відповідача також не зазначив обґрунтованих причин для невизнання уточнюючої декларації.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 03 липня 2020 року у справі № 420/4149/20 задовольнив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АКС-ОДЕСА” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2019 року № 0276245004 та № 0276235004.
Відповідно до висновку суду, ТОВ “АКС-ОДЕСА”, враховуючи зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних контрагентів та зобов`язання сплати ПДВ кожного місяця до 30 числа, перераховувало на рахунок по сплаті ПДВ кошти в розмірі заявлених зобов`язань по сплаті ПДВ за січень-вересень 2019 року, однак ГУ ДФС в Одеській області, не враховуючи оскарження рішення про невизнання уточнюючого розрахунку до декларації за грудень 2018 року, на протязі січня-вересень 2019 року нараховувало заборгованість по сплаті поточних заявлених зобов`язань з урахуванням погашення попередньої заборгованості, що також знайшло своє відображених в додатках до оскаржуваний ППР щодо розрахунку штрафних санкцій.
Окрім того, 13.09.2019 ТОВ “АКС-ОДЕСА” перерахувало на електронний рахунок ПДВ кошти в сумі 296 140,00 грн. як поповнення коштів на рахунок для подальшої сплати зобов`язання по сплаті ПДВ, з яких ГУ ДПС в Одеські області було знято в повному обсязі виниклу заборгованість зі сплати зобов`язань з січня 2019 року.
З урахуванням зазначеного, оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для невизнання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок позивача за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019, яким було зменшено суму зобов`язання з ПДВ на 193 796,00 грн., тому подальше нарахування штрафних санкцій за порушення термінів сплати вказаної суми як самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ протягом січня-вересень 2019 року є необґрунтованим та безпідставним.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27 серпня 2020 року у справі № 420/4151/20 визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11.03.2020 № 0041755004, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.03.2020 № 0041725004.
Отже, відповідно до вищезазначених судових рішень, які набрали законної сили, Головне управління ДФС в Одеській області, не враховуючи уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний №9004797458 від 24.01.2019, протягом січня-вересня 2019 року нараховувало заборгованість зі сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з ПДВ з урахуванням погашення попередньої заборгованості.
Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що починаючи з січня 2019 року та включно по 10 вересня 2020 року ГУ ДПС в Одеській області нараховувалась заборгованість зі сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з ПДВ з урахуванням погашення попередньої заборгованості.
Таким чином, ГУ ДПС в Одеській області всупереч нормам ст. 50.1 ПК України, безпідставно були нараховані ТОВ “АКС Одеса” штрафні санкції за п`ятий та сьомий звітні місяці 2020 року.
Відхиляючи доводи податкового органу (які також відображені і у апеляційній скарзі) щодо правомірності нарахування штрафу на підставі автоматичного зарахування коштів у рахунок боргу (ст. 87.9 ПК України) суд першої інстанції ґрунтовно зазначив, оскільки сам борг був штучно створений через протиправне невизнання ГУ ДПС в Одеській області уточнюючого розрахунку платника за грудень 2018 року, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили (справи № 420/3615/19, № 420/4149/20).
Посилання податкового органу на прострочення сплати ПДВ за червень і серпень 2020 року на 72 та 10 днів спростовується даними самого ж особистого кабінету платника, де зафіксовано, що коригування та зарахування коштів у вересні 2020 року відбулося саме як наслідок примусового виконання судових рішень та відновлення законних прав підприємства, а не через порушення платником податків строків (а.с.18).
Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ “АКС-ОДЕСА” належним чином та у визначені строки перераховувало поточні податкові зобов`язання, а податковий орган фактично проігнорував судові рішення та повторно застосував санкції за власну ж тривалу неправомірну поведінку, спірне податкове повідомлення-рішення від 25.07.2025 № 39678/15-32-04-04 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі № 420/37962/25 – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
СуддіГ.В. Семенюк А.Г. Федусик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua