Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №420/817/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/817/26

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 420/817/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРМІ АГРО” до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2026 року ТОВ “ЕРМІ АГРО” звернулось до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування Єдиному реєстрі податкових накладних №13422910/44881015 від 06.11.2025;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 15.10.2025, датою її фактичного надходження - 31.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що підприємством у встановленому законодавством порядку було складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну №5 від 15.10.2025 (далі – ПН), реєстрацію якої з посиланням на вимоги п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу (далі - ПК України) було необґрунтовано зупинено. При цьому, підставою для зупинення Комісією Головного управління ДПС в Одеській області було зазначено п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання про реєстрацію/відмову у реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження правомірності та реальності господарської операції, відображеної у вищевказаній ПН, товариством були направлені до податкового органу пояснення та первинні документи. Однак, Комісією було прийнято рішення №13422910/44881015 від 06.11.2025 про відмову у реєстрації вищезазначеної податкової накладної.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, надали до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначили, що оскаржуване рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким позивачу було відмовлено у реєстрації спірної податкової накладної, є правомірним та законним, з огляду на ненадання платником податків всіх необхідних первинних документів для реєстрації спірної ПН після зупинення контролюючим органом її реєстрації.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28 травня 2026 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13422910/44881015 від 06.11.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальність “ЕРМІ АГРО” №5 від 15.10.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальність “ЕРМІ АГРО” суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 328,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами не доведено наявність визначених законом підстав для зупинення реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

Водночас, позивач після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної надіслав податковому органу письмові пояснення разом з копіями документів на підтвердження обґрунтованості її складення, які містять достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних. До того ж, відповідачем не зазначено підстав їх не врахування та неможливості зареєструвати податкову накладну.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що товарно-транспортна накладна № 71 від 17.10.2025 не відповідає вимогам наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 № 363 (в редакції від 12.07.2019), а саме підпункту 11.1 пункту 11 Правил оформлення документів на перевезення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зокрема у наданих товарно-транспортних накладних не заповнено обов`язкових граф щодо вантажно-розвантажувальних операцій;

- відповідно до п. 5.1 договору суборенди № 20-03/23 від 20.03.2023, строк його дії був до 31.12.2023, враховуючи те, що до контролюючого органу не надано додаткової угоди щодо продовження строку дії договору, він втратив чинність 31.12.2023, відповідно наявність у ТОВ «ЕРМІ АГРО» складського приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2-Б/1 не підтверджена;

- в наданих ТОВ «ЕРМІ АГРО» документах до Повідомлення про подання пояснень не надано розрахункові документи з контрагентом-орендарем ТОВ «БЛЕК СІ ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД», про що і було зазначено в рішенні Комісії № 13422910/44881015 від 06.11.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 15.10.2025;

- суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2018 по справі № 804/5444/16, відповідно до якої аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що позовні вимоги в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні задоволенню не підлягають;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕРМІ АГРО” (далі – підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом – 44881015.

При здійсненні господарської діяльності, між товариством з обмеженою відповідальністю “ЕРМІ АГРО” (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКЕ КАБЕЛЬНО ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО” (як покупцем) (далі – сторони) було укладено Договір купівлі-продажу №27/09/24-01 від 27.09.2024 (далі – Договір), згідно п.1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар, на умовах, що визначаються в п.4.1 цього Договору.

За п.1.2 Договору найменування, одиниці обліку, кількість та асортимент, ціна та вартість товару вказуються в рахунках та видаткових накладних продавця.

Згідно п.2.1 Договору ціна за товар, що постачається, вказується у видатковій накладній, відповідно до виставленого рахунку, що є невід?ємною частинами Договору.

Відповідно до п.4.1 та п.4.2 Договору закріплено, що порядок оплату товару покупцем – 100% передоплати.

Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Договору №27/09/24-01 від 27.09.2024, покупець оплатив продавцю товар за виставленим рахунком на оплату № 53 від 15.10.2025 на суму 629 640,00 грн. з ПДВ, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №1405 від 15.10.2025 на суму 629 640,00 грн. з ПДВ. Факт надходження коштів на рахунок продавця також підтверджуються випискою з АТ КБ “Приватбанк” за період 15.10.2025 року та актом звірки взаємних розрахунків за період січень-жовтень 2025 року.

За фактом першої події, а саме зарахування коштів на рахунок продавця, позивач виписав та подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 15.10.2025 на суму 629 640,00 грн. з ПДВ.

Вищезазначена податкова накладна згідно квитанції від 31.10.2025 була доставлена до Державної податкової служби України, але її реєстрацію було зупинено з посиланням на положення п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. У квитанції зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 8504 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Було запропоновано надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підприємство засобами електронного сервісу М.E.DOC направило до Головного управління ДПС в Одеській області повідомлення №1 від 03.11.2025 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено – відносно ПН № 5 від 15.10.2025.

До вищезазначеного повідомлення була додана пояснювальна записка від 03.11.2025, в якій зазначено, що у період нагальної потреби населення в додаткових енергетичних обладнаннях, підприємство уклало контракт із нерезидентом SunEvo Solar Co.Limited (Китай) на поставку обладнання для енергетики, на підтвердження чого додатково надано інвойси, виписку з банківської установи, митні декларації, виписки по інвентаризації товарів на складі підприємства, договори про організацію перевезення вищевказаних товарів, акти виконаних робіт до нього та платіжні інструкції. Також на підтвердження наявності приміщення для провадження своєї діяльності, ТОВ “ЕРМІ АГРО” надало повідомлення форми №20-ООП, примірники договору об`єкти нерухомості, договору суборенди, акти приймання-передачі об`єктів в оренду, рахунки на оплату та платіжні інструкції до них.

Рішенням комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13422910/44881015 від 06.11.2025 позивачу було відмовлено у реєстрації вищевказаної ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. У додатковій інформації зазначено, що не у повному обсязі надані розрахункові документи з контрагентом-орендарем ТОВ “БЛЕК СІ ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД”.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 21.1.1. пункту 21.1. статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246).

Зокрема, п. 12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов`язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкових накладних або відмову у реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, в редакції чинній на момент зупинення реєстрації податкових накладних).

За визначенням п. 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

В силу приписів пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (п. 8 Порядку № 1165).

Відповідно до п. 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з п. 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

У постановах від 03.06.2021 по справі №822/2095/18, від 24.06.2021 по справі №140/2034/19 Верховний Суд вказав, що первинним об`єктом судового дослідження у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, згідно з інформацією, що зазначена у квитанції контролюючим органом сформовано наступний висновок: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної № 5 від 15.10.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8504 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.»(а.с.38)

Критерії ризиковості здійснення операцій визначені у Додатку №3 до Порядку №1165.

Відповідно до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій Додатку №3 до Порядку №1165 під таке визначення підпадає відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Аналіз п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку (пп. 2 п. 11 Порядку №1165).

Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем не наведено жодного розрахунку за п.1 Критеріїв ризиковості, що не відповідає вимогам пп. 2 п. 11 Порядку №1165.

Окрім того, у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної відсутня інформація про те, чому позивач визначений ризиковим або які саме його операції стали причиною для визнання його ризиковим. Нечітке формулювання п.1 Критеріям ризиковості платника податку унеможливлює встановлення конкретних ознак ризиковості платника.

Вживання податковим органом загального посилання на пункт 1 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Верховний Суд у справах № 640/11321/20, № 320/3484/21 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Суд першої інстанції слушно зазначив, що в квитанції від 31.10.2025 про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, відповідачем було зазначено повний перелік документів, передбачений п.5 Порядку №520, замість конкретного переліку документів відповідно до змісту господарської операції, необхідного для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію цієї податкової накладної. Також, у вказаній квитанції не зазначено відносно чого мають бути викладені пояснення платника податків для того, щоб реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам пп.3 п.11 Порядку №1165.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призводить до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникає можливість прояву нічим необмеженої дискреції.

Отже, вказані обставини, призводять до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не має змоги належним чином виконати свої обов`язки, мета яких - реєстрація податкових накладних.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкових накладних, а не довільно, на власний розсуд.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Верховний Суд уже звертав увагу, зокрема у постанові від 17 квітня 2025 року у справі № 400/802/24, що загальними вимогами до акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, що означає наведення контролюючим органом конкретних підстав для його оформлення - як фактичних, так і юридичних, - а також переконливих і зрозумілих мотивів прийняття. Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Рішення відповідача, як установив суд першої інстанції, містили лише загальні підстави їх прийняття без зазначення конкретної та зрозумілої інформації щодо причин цих рішень. Відповідач не визначив конкретного переліку документів, які, на його думку, складені з порушенням законодавства, а також не вказав, у чому саме полягають недоліки первинних документів. Відтак установлена судом першої інстанції відсутність у рішеннях відповідача належного обґрунтування підстав їх ухвалення свідчить про невідповідність цих рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Посилання контролюючого органу у квитанції на те, що обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання товару/послуги та обсягу його постачання, лише дублює положення пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, жодним чином не вказуючи на конкретну підставу для зупинення реєстрації податкової накладної №5 від 15.10.2025 у ЄРПН.

Суд також враховує, що позивач після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної надіслав податковому органу письмові пояснення разом з копіями документів на підтвердження обґрунтованості її складення.

Суд зазначає, що надані документи та пояснення стосовно здійснених господарських операцій, містять достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних. До того ж, відповідачем не зазначено підстав їх не врахування та неможливості зареєструвати податкову накладу.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення №13422910/44881015 від 06.11.2025 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №5 від 15.10.2025 послугувало надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.

В оскаржуваному рішенні у графі “Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)” податковим органом зазначено: “ не у повному обсязі надані розрахункові документи з контрагентом-орендарем ТОВ “БЛЕК СІ ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД”..

Разом з цим, податковим органом не виконано вимогу щодо зазначення конкретних документів.

Пунктом 9 Порядку №520 встановлено, що платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, отже надання таких додаткових документів є правом платника податку, а не його обов`язком.

До того ж, податковим органом не зазначено, які саме документи не були надані позивачем, відсутність яких саме документів вплинула на прийняття позитивного рішення, як і не було зазначено підстав неврахування поданих позивачем, разом з поясненнями, документів.

З огляду на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм Порядку № 520 та Порядку № 1165, зазначені обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавалися для реєстрації податкових накладних, підтверджують висновки суду першої інстанції про надання позивачем усіх наявних та достатніх документів, передбачених податковим законодавством і необхідних для реєстрації податкової накладної. Натомість, усупереч частині другій статті 77 КАС України, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірність спірних індивідуальних актів.

Стосовно вимог про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН, слід зазначити таке.

За змістом пункту 49.13 статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Враховуючи положення п.п 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, та з огляду протиправність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, апеляційний суд погоджується із обраним судом першої інстанції способом відновлення порушених прав позивача, шляхом зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подану на реєстрацію ТОВ “ЕРМІ АГРО” ПН №5 від 15.10.2025 датою її подання.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.

Посилання апелянта на те, що позивач не надав розрахункові документи з контрагентом-орендарем ТОВ «БЛЕК СІ ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД», колегія суддів відхиляє, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції, в контексті спірних правовідносин розрахункові документи з контрагентом-орендарем ТОВ “БЛЕК СІ ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД” не є первинною документацією.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач надав до податкового органу платіжну інструкцію №1405 від 15.10.2025, складену на виконання вимог Договору купівлі-продажу №27/09/24-01 від 27.09.2024. Враховуючи приписи вищевказаного Договору судом встановлено, що платіжна інструкція №1405 від 15.10.2025 є первинною документацією в межах спірних правовідносин, оскільки підтверджує факт оплати товару покупцем на виконання Договору №27/09/24-01, та була надана на підтвердження здійснення господарської операції, на підставі якої було подано до ЄРПН на реєстрацію спірну податкову накладну №5 від 15.10.2025.

Крім того, ані під час розгляду в суді першої, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції податковий орган не надав належних обґрунтувань щодо необхідності надання підприємством до податкового органу саме розрахункових документів з контрагентом-орендарем ТОВ “БЛЕК СІ ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД” для реєстрації податкової накладної №5 від 15.10.2025.

Посилання апелянта на невідповідність наданої на розгляд комісії позивачем товарно-транспортної накладної, колегія суддів відхиляє, адже такі документи жодним чином не свідчать про нереальність господарських операцій на етапі вирішення питання про реєстрацію податкових накладних.

Додатково колегія суддів зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року по справі № 420/20757/21.

Окрім того, здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Отже, приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності, оскільки предметом розгляду у цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року справа № 380/7648/22.

Крім того, колегія суддів враховує, що приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкових накладних з підстав того, що «Обсяг постачання товару/послуги 8504 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій» , в рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної відповідач жодним чином не зазначає про обсяги постачання, а вже посилається на іншу підставу надання документів, складених із порушенням законодавства.

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 10.09.2026 по справі № 420/42267/25 вказав, що наведене має особливе значення саме у спорах щодо реєстрації податкових накладних. Процедура, врегульована Порядком № 1165 та Порядком № 520, побудована таким чином, що платник податку спростовує лише ті сумніви, які контролюючий орган сформулював і довів до його відома. Якщо ж правомірність відмови надалі обґрунтовується обставинами, які платнику під час адміністративної процедури не пред`являлися, він позбавляється можливості надати відповідні пояснення та документи ще на стадії розгляду справи комісією, а гарантоване йому пунктами 4, 5 і 9 Порядку № 520 право на спростування набуває формального характеру.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем усіх необхідних документів для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, спростовані матеріалами справи.

Оскаржуване рішення не містить, а апелянтом не було наведено, жодних обґрунтувань щодо наявності передбачених законодавством підстав для віднесення позивача до переліку платників податків з ознаками ризиковості, як і не надано доказів наявності податкової інформації, що свідчила б про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи, тобто вказані рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 6 березня 2018 року у справі №804/5444/16 колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані, оскільки вказані постанови винесена за інших фактичних обставин справи, у яких зокрема, предметом розгляду було скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого за результатами певного виду перевірок, а отже свідчить про дослідження судом господарських операцій платника податків на підставі первинних документів наданих до справи.

При реєстрації ж податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Відтак, доводи апеляційної скарги, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 420/817/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіА.Г. Федусик Г.В. Семенюк