Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №420/6231/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6231/25

Перша інстанція суддя Бездрабко О.І.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме:

- визнання протиправними дії щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.02.2023 р., 01.01.2025 р., 01.03.2025 р., обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 р., 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. та застосування з 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. понижуючих коефіцієнтів. встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” при здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої УСБУ в Одеській області № 1231 від 23.04.2024 р. при перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 р. по справі № 420/17913/24;

- зобов`язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.02.2023 р., 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої УСБУ в Одеській області № 1231 від 23.04.2024 р. згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 р. по справі № 420/17913/24, без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 р., 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. та без застосування з 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.02.2023 р., 01.01.2025 р., 01.03.2025 р., обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 р., 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. та застосування з 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. понижуючих коефіцієнтів. встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 р., 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. у розмірі 90 % грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 р. та з 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. відповідно до ст.46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ та п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” та без застосування з 01.01.2025 р., 01.03.2025 р. коефіцієнтів до суми перевищення його пенсії понад 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення суду, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про результати виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, у справі № 420/6231/25; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, у справі № 420/6231/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про результати виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, у справі № 420/6231/25; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, у справі № 420/6231/25.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в прийнятті звіту про виконання судового рішення.

Вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність прийняття звіту пенсійного органу, оскільки останнім не виконано рішення суду ні в частині перерахунку, ні в частині виплати донарахованих сум.

Апелянт наголошує, що пенсійний орган не виконує рішення суду у даній справі та продовжує обмежувати розмір його пенсії.

В свою чергу, пенсійним органом подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що виконання рішення суду у даній справі ускладнюється відсутністю належного бюджетного фінансування.

З іншого боку, позивачем подано свої заперечення на відзив суб`єкта владних повноважень з підстав його необґрунтованості.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення суду від 03 червня 2025 року, у справі № 420/6231/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивачу з 01 лютого 2023 року, 01 січня 2025 року, 01 березня 2025 року і сума доплати до пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум, склала 1 003 116,31 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 37425,29 грн. Поряд з цим, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» позивачу з 01 січня 2026 року застосовано обмеження виплати пенсії максимальним розміром.

Також, судом встановлено, що частина нарахованої доплати пенсії, в сумі 8461,42 грн. (поточна заборгованість) в грудні 2025 - червні 2026 зарахована на рахунок ОСОБА_1 за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями. Тобто, станом на день подання даного звіту до суду, залишок невиплаченої заборгованості за рішенням суду від 03 червня 2025 року, у справі № 420/6231/25, становить 949 371,65 грн. який обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідачем надано до суду докази, з яких вбачається, що невиконання рішення суду, в частині виплати нарахованих пенсійних виплат, зумовлено недостатньою кількістю бюджетних асигнувань, а як наслідок встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.

Так, згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 382-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Згідно ч. 11 ст. 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, яке набрало законної сили у даній справі, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області перераховано пенсію ОСОБА_1 та нараховано заборгованість за період з лютого 2023 року по грудень 2025 року.

В наданому до суду розрахунку відображено фактично виплачені позивачу у відповідному періоді суми пенсійних виплат (помісячно) та загальну суму, яка підлягає доплаті позивачу за відповідний період (950 757,77 грн).

Крім того, із зазначеного розрахунку вбачається, що фактичний розмір щомісячної пенсійної виплати позивача з березня по грудень 2025 року складав 33 029,44 грн, а розмір перерахованої щомісячної пенсійної виплати – 83 612,93 грн.

В свою чергу, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не надав правову оцінку тому факту, що позивачу фактично не виплачувалась пенсія у перерахованому розмірі, оскільки вказана обставина не заперечується пенсійним органом та відображена у наданих до суду документах разом із звітом про виконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подальше обмеження пенсії позивача з 2026 року, відповідно до положень постанови КМУ 1778 від 30 грудня 2025 року, не пов`язане з предметом спору у даній справі.

Крім того, як зазначає сам позивач, спір щодо обмеження розміру його пенсії на підставі положень постанови КМУ 1778 від 30 грудня 2025 року вирішено в адміністративній справі № 420/4221/26.

З іншого боку, як зазначено у звіті пенсійного органу, нарахована позивачу сума заборгованості на виконання судового рішення у даній справі не виплачена з підстав відсутності відповідних бюджетних асигнувань.

Між тим, дослідивши поданий звіт, судом першої інстанції, керуючись ч. 11 ст. 382-3 КАС України, ухвалено рішення про прийняття такого звіту та встановлено новий строк для подачі нового звіту, так як суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі (не виплачено нараховану суму).

При цьому, позивач вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для прийняття звіту суб`єкта владних повноважень, оскільки рішення суду, залишається невиконаним.

Між тим, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд може постановити ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

При цьому, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

З іншого боку, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту.

В свою чергу, враховуючи зазначені висновки, колегія суддів наголошує, що без фактичної виплати позивачу нарахованих коштів на підставі рішення суду у даній, останнє не може вважатись виконаним.

При цьому, вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, а також досліджуючи заходи, які вживаються відповідачем для виконання судового рішення на предмет їх достатності, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем надано до суду докази, з яких вбачається, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати позивачу нарахованих коштів зумовлено недостатньою кількістю бюджетних асигнувань.

В свою чергу, враховуючи вказані докази, надані суб`єктом владних повноважень пояснення та висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції у тому, що в даній справі існують обставини, які не залежать від волі відповідача та об`єктивно ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому, вказані обставини у комплексному тлумаченні положень ст. 382-3 КАС України можуть бути підставою для прийняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення.

З іншого боку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність встановлення для пенсійного органу нового строку на подачу звіту до суду першої інстанції, так як рішення суду залишається невиконаним у повному обсязі.

В свою чергу, факт прийняття судом першої інстанції звіту суб`єкта владних повноважень унеможливлює накладення на його керівника штрафу, оскільки такий штраф може бути накладений лише у випадку неприйняття відповідного звіту.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, достатніх для скасування судового рішення.

Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 382-3 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

СуддіА.В. Крусян О.А. Шевчук