Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №160/23343/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/23343/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/23343/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним дії відповідача, які полягають в неправильному проведенні розрахунку пенсії;

-зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01 березня 2025 року, застосувавши показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у розмірі 15118,74 грн. (2021, 2022 та 2023 роки), з урахуванням з урахуванням коефіцієнтів індексації: 1.115, відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розрахунку пенсії без застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки у розмірі 13 559,41 грн, з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,023. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у застосуванні коефіцієнта збільшення 1,115 до показника середньої заробітної плати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209, оскільки підпункт 6 пункту 2 цієї постанови передбачає застосування відповідних коефіцієнтів лише до пенсій, які не були підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови. Натомість пунктом 1 постанови №209 передбачено проведення з 01 березня 2025 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115. Також апелянтка посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 грудня 2025 року у справі №440/6585/25, відповідно до якого застосування коефіцієнта, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 постанови №209, замість коефіцієнта 1,115, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, є неправильним. Крім того, позивачка заявила клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, посилаючись на те, що єдиним джерелом її доходу є пенсія, а розмір судового збору перевищує п`ять відсотків її річного доходу за попередній календарний рік.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, апеляційну скаргу також подало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що пенсія позивачки обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшеного на відповідні коефіцієнти індексації, та підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки немає, оскільки позивачка отримувала пенсію за вислугу років, а 04 червня 2024 року звернулася із заявою про переведення на пенсію за віком. Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, які передбачають можливість застосування показника середньої заробітної плати, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивачки та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 1997 року отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

04 червня 2024 року позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Під час обчислення пенсії відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшений на коефіцієнти індексації.

Вирішуючи питання щодо правомірності застосування такого показника, суд першої інстанції правильно виходив із того, що призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV після отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII не є переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Так, відповідно до статті 6 Закону №1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Аналогічне положення міститься у статті 10 Закону №1058-IV, згідно з якою особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що її положення регулюють правовідносини щодо переведення між видами пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV.

Водночас пенсія за вислугу років позивачці була призначена відповідно до Закону №1788-XII, тобто за іншим законодавчим актом.

Отже, призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV є призначенням пенсії за нормами цього Закону, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у межах Закону №1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К),

де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії; Зс — середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати.

Оскільки позивачка вперше звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у 2024 році, для обчислення її пенсії підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування частини третьої статті 45 Закону №1058-IV та необхідність обчислення пенсії позивачки із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на помилковому ототожненні призначення пенсії за нормами різних законів із переведенням між видами пенсій, передбаченими одним законом.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки є законним та обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги позивачки про неправильне застосування судом першої інстанції коефіцієнта збільшення 1,115 колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанови №209 передбачено, що з 01 березня 2025 року пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31 грудня 2024 року включно та які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на відповідні коефіцієнти залежно від року, в якому такий показник враховувався для призначення пенсії.

Зокрема, для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, установлено коефіцієнт 1,023.

Отже, системний аналіз наведених положень свідчить, що застосування коефіцієнта 1,023 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови №209 передбачено для пенсій, які не були підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Таким чином, сам по собі факт призначення пенсії у 2024 році не є достатньою підставою для застосування коефіцієнта 1,023 без установлення обставин щодо непоширення на таку пенсію механізму перерахунку, передбаченого пунктом 1 постанови №209.

Колегія суддів також враховує, що пункт 1 постанови №209 передбачає загальний механізм перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням коефіцієнта 1,115.

Підпункт 6 пункту 2 цієї постанови передбачає додатковий механізм перерахунку пенсій, які не були підвищені згідно з пунктом 1, та не може застосовуватися без установлення передбаченої ним умови.

Як убачається з матеріалів справи, пенсія за віком позивачці призначена відповідно до Закону №1058-IV у 2024 році, а для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.

При цьому суд першої інстанції, застосовуючи коефіцієнт 1,023, фактично виходив виключно з року призначення пенсії, не навівши належного обґрунтування того, чому пенсія позивачки не підлягала підвищенню згідно з пунктом 1 постанови №209.

Верховний Суд в постанові від 04 грудня 2025 р. у справі №440/6585/25 зробив висновок про протиправне застосування у 2025 році коефіцієнту, встановленого п. 6 постанови КМУ №209, замість коефіцієнта 1,115, встановленого пунктом 1 вказаної Постанови.

Також, Верховним Судом в постанові від 12 березня 2026 р. у справі №160/26939/24 вказано, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 1058-IV у зв`язку із щорічною індексацією, збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, як це передбачено частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Отже, суд першої інстанції, застосувавши коефіцієнт 1,023 виключно з огляду на рік призначення пенсії позивачці, не встановивши належним чином передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови №209 умов для застосування такого коефіцієнта, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині застосування коефіцієнта збільшення 1,115 підлягають задоволенню.

При цьому показник середньої заробітної плати за 2021- 2023 роки у розмірі 13 559,41 грн, який підлягає застосуванню для обчислення пенсії позивачки, з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,115 становить 15 118,74 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у застосуванні коефіцієнта збільшення 1,115 підлягає зміні.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача колегія суддів зазначає, що вони не спростовують висновку про право позивачки на застосування показника середньої заробітної плати за 2021- 2023 роки.

Відповідачем не доведено, що призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV після отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII є переведенням з одного виду пенсії на інший у межах Закону №1058-IV.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно вирішив спір у частині визначення показника середньої заробітної плати за 2021– 2023 роки, однак неправильно застосував положення постанови №209 щодо коефіцієнта збільшення, рішення суду підлягає зміні в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо застосування коефіцієнта 1,115.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №160/23343/25 змінити в частині визначення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати та відмови у задоволенні позовних вимог щодо застосування коефіцієнта 1,115.

Викласти абзац резолютивної частини рішення щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в такій редакції:

Зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01 березня 2025 року, застосувавши показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у розмірі 15118,74 грн. (2021, 2022 та 2023 роки), з урахуванням з урахуванням коефіцієнтів індексації: 1.115, відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №160/23343/25 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник