Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №160/26561/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/26561/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року (суддя О.В. Єфанова) у справі № 160/26561/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області № 007854 від 13 серпня 2025 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спірному випадку позивач використовував транспортний засіб для перевезення вантажу для власних потреб, а не на комерційній основі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідальність, передбачена частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, застосовується виключно до автомобільних перевізників, а не до власників чи користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Суд першої інстанції зауважив, що обов`язок обладнання транспортного засобу діючим та повіреним тахографом, ведення обліку режимів праці та відпочинку водія і пред`явлення відповідних документів під час перевірки покладається на автомобільного перевізника, який здійснює перевезення як послугу на договірних умовах із замовником за плату, і не поширюється на перевезення, що здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Суд першої інстанції дослідив, шо транспортним засобом під час рейдової перевірки 25 липня 2025 року керував особисто позивач, якого в акті № ОАР 007075 від 25 липня 2025 року зазначено водієм. Отже, спірне перевезення здійснювалося без використання праці найманих водіїв.

Суд першої інстанції встановив, що договору про перевезення вантажу, укладеного позивачем із замовником такої послуги, матеріали справи не містять. Доказів того, що позивач на час проведення рейдової перевірки надавав послугу з перевезення вантажу на договірних умовах із замовником за плату, тобто діяв на комерційній основі як

автомобільний перевізник у розумінні статті 1 та частини першої статті 33 Закону № 2344-III, відповідачем не надано.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова № 007854 від 13 серпня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служби України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що Положення №340 поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Зауважує, що згідно Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон мають бути обладнанні діючими та повіреними тахографами. Звертає увагу, що позивачем допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспортний», адже на момент перевірки були відсутні документи, що визначені ст.48 Закону №2344.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець.

25 липня 2025 року о 12 год. 00 хв. у Криворізькому районі Дніпропетровської області посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу, за результатами якої складено акт № ОАР 007075 від 25 липня 2025 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно зі змістом зазначеного акта під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме відсутня інформація з паперового носія режимів праці та відпочинку водія позивача за 25 липня 2025 року з діючого та повіреного тахографа. Відповідальність за вказане порушення визначено за абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. В акті зазначено, що водій ознайомлений, від підпису відмовився.

13 серпня 2025 року виконувач обов`язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дяденчук Д.В., розглянувши справу про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт автомобільним перевізником позивачем виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 007854, якою постановив стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону, що підтверджується актом № ОАР 007075 від 25 липня 2025 року.

Вважаючи постанову № 007854 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III) автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Перелік документів згідно ст. 48 Закону №2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний:

мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340) затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340.

Згідно з п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно п.1.4 Положення №340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Відповідно до п. 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до п.6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, що затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що спірна постанова № 007854 зумовлена встановленням порушення позивачем ст. 48 Закону № 2344-III.

Матеріали справи містять акт № ОАР 007075 від 25 липня 2025 року проведення перевірки, за змістом якого встановлено, що позивач як перевізник не забезпечив виконання вимог Закону № 2344-III, а саме відсутня інформація з паперового носія режимів праці та відпочинку водія позивача за 25 липня 2025 року з діючого та повіреного тахографа.

Колегія суддів враховує, що за усталеною позицією Верховного Суду (постанови від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22 та ін.) відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Згідно із пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Згідно ст.1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отже, статус перевізника може підтверджуватися, зокрема товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів з`ясувала, що відповідачем подано до матеріалів справи товарно-транспорту накладу №14 від 25 липня 2025 року, яка була надана 25.07.2025 року позивачем-водієм транспортного засобу НОМЕР_1 під час перевірки цього транспортного засобу, за результатами якої складено акт № ОАР 007075 від 25 липня 2025 року.

Позивачем не заперечується надання 25.07.2025 року під час перевірки товарно-транспортної накладної №14 від 25 липня 2025 року.

Згідно змісту товарно-транспортної накладної №14 від 25 липня 2025 року вбачається, що автомобільним перевізником при перевезенні вантажу є ФОП ОСОБА_1 (тобто позивач), замовником перевезення є ТОВ «Виробнича компанія «Золотий дракон», вантажовідправником є ТОВ «Дубовий парк», вантажоодержувач - ТОВ «Виробнича компанія «Золотий дракон».

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач надав до матеріалів справи документи, які є достатніми для висновку, що у спірному випадку під час перевезення 25.07.2025 року саме позивач був перевізником. Оскільки у спірному випадку позивач є перевізником, то до нього є можливим застосування відповідальності згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III.

Разом з тим, враховуючи зміст товарно-транспортної накладної №14 від 25 липня 2025 року, колегія суддів вважає безпідставними аргументи позивача про те, що перевезення 25.07.2025 року позивачем здійснювались для власних потреб, адже у цьому перевезенні вантажовідправником та вантажоодержувачем є інші особи, а не позивач.

Отже, Положення №340 поширюється на перевезення, яке здійснював позивач 25.07.2025 року, а зворотні доводи позивача з посиланням на п.1.4 Положення №340 є безпідставними.

Відповідно до п.6.1 Положення №340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

У спірному випадку актом перевірки підтверджено, що відсутня інформація з паперового носія режимів праці та відпочинку водія-позивача за 25 липня 2025 року з діючого та повіреного тахографа.

Також, водій-позивач під час перевірки не надав бланк підтвердження діяльності, що згідно п.6.4 Положення №340 міг бути підставою для не надання водієм картки водія для здійснення роздруківки/безпосередньо роздруківки даних роботи тахографа за 25 липня 2025 року щодо режиму праці та відпочинку.

Таким чином, у спірному випадку наявне ненадання до перевірки усіх документів, визначених статтею 48 Закону України №2344-III.

Отже, керуючись приписами ст. 48 та абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, апеляційний суд дійшов висновку, що спірна постанова № 007854 від 13 серпня 2025 року є правомірною.

Натомість, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що постанова № 007854 від 13 серпня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті – задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі № 160/26561/25 – скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров