Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №204/5341/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/5341/26

Провадження № 2/204/3838/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Чапали Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Братко А.О.,

представника позивача – адвоката Приставка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, -

ВСТАНОВИВ:

До Чечелівського районного суду міста Дніпра за допомогою системи «Електронний суд» в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся її представник – адвокат Приставка Віталій Володимирович із вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір довічного утримання, укладений 19.12.2018 між нею та відповідачем ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Маєвською Марією Вікторівною.

Свої позовні вимоги аргументує тим, що відповідач взяв на себе зобов`язання за договором довічного утримання та не виконує їх, не звертає уваги на потреби позивача, стан її здоров`я, не забезпечує харчування, медикаменти, не сплачує вартість житлово-комунальних послуг, відмовляє у наданні відповідного догляду. Посилається на положення статті 755 ЦК України, відповідно до якої договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду та на статтю 756 ЦК України, відповідно до якої у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане і має право вимагати його повернення.

Ухвалою суду від 14.05.2026 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено по справі підготовче засідання.

Ухвалою від 15.09.2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону відповідачем.

26.10.2026 року протокольною ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

Відповідач у судові засідання призначені на (16.06.2026; 16.07.2026, 15.09.2026; 26.10.2026) не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце їх проведення шляхом направлення поштових повідомлень, а також опублікування оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України. Жодних заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило. Відзиву на позовну заяву не направив.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, враховуючи позицію представника позивача, який не заперечував проти можливості ухвалення заочного рішення, суд постановив проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов та розірвати договір довічного утримання. Зазначив що умови договору відповідач з кінця 2019 року не виконує, покинув територію України ще до початку повномасштабного вторгнення, отримав громадянство країни агресора, в телефонному режимі повідомлений про обставини справи, та зазначив що квартира його не цікавить. Позивачка є інвалідом похилого віку, не має ноги внаслідок ампутації, потребує стороннього догляду, раніше їй допомагали сусіди, зараз до неї приїхали рідні з окупованої території, які їй також допомагають, відповідно виникло питання, що квартира лишається сторонній людині яка не виконує взятих на себе зобов`язань. Зазначив також, що на даному негативному досвіді позивач більше не буде укладати договір довічного утримання, а планує скласти заповіт щодо родичів, які на даний час опікуються нею.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_2 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_2 та передала йому у власність свою квартиру загальною площею 55,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору довічного утримання (догляду) від 19.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Маєвською Марією Вікторівною, та зареєстрованого в реєстрі за № 1838, зазначена квартира належала позивачу на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 23.03.2007 року КЖЕП «Південне» згідно з розпорядженням №241-07 від 23 березня 2007 року, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16 серпня 2018 року державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1623446912101, номер запису про право власності 27516069.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 03.11.2026 – право власності на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстроване в цілому на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 19.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Маєвською М.В., під реєстровим № 1838.

В матеріалах справи міститься копія договору довічного утримання (догляду) від 19.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Маєвською М.В., під реєстровим № 1838.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору довічного утримання (догляду) від 19.12.2018 – набувач зобов`язується довічно надавати відчужувачу матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (піклування).

Згідно пункту 2.2 за згодою сторін грошова оцінка матеріального забезпечення, яке сплачується відчужувачу набувачем складає 1500 грн. на місяць. Дана сума повинна сплачуватись набувачем не пізніше двадцятого числа кожного місяця за наступний місяць. Оцінка матеріального забезпечення підлягає індексації в порядку визначеному законом.

Відповідно до пункту 2.3, догляд (піклування), що надається набувачем відчужувачу, включає в себе:

- забезпечення відчужувача харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами. набувач зобов?язується придбавати і безоплатно доставляти до місця проживання відчужувача продукти харчування, одяг, забезпечувати надання побутових послуг;

- надання медичної допомоги шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників (лікарів, медичних сестер тощо);

- у випадку втрати відчужувачем можливості самостійного пересування, обходитися без стороннього догляду, а саме: інфаркт, інсульт, порушення опорно-рухового апарату, паралізування, переломи кінцівок тощо, набувач бере на себе зобов?язання щодо цілодобового догляду за відчужувачем та несе всі витрати за власний рахунок;

- в тих випадках, коли відчужувачу необхідне оперативне втручання, післяопераційний догляд, всі витрати несе набувач;

- при необхідності відчужувачу надається за рахунок набувача загальне та спеціальне обстеження організму та лікування;

- оплату за рахунок набувача комунальних послуг: світло, вода, послуги ЖКГ, ліфт, вивіз сміття, інтернет, домофон, газ, тепломережі, інших платежів (витрати з благоустрою будинку та утримання прибудинкової території тощо), пов?язаних з проживанням в зазначеній квартирі відчужувача;

- не менш ніж | (один) раз на тиждень прибирання квартири відчужувача;

- вчинення всіх необхідних дій щодо забезпечення відчужувача всіма засобами, предметами домашнього вжитку, речами, літературою тощо;

- надання будь-якої іншої допомоги;

До обов?язків набувача також входить виконання додаткових доручень відчужувача, необхідних для забезпечення останньої належним доглядом.

Відчужувач має право довічного проживання у відчужуваній квартирі, а набувач зобов?язаний забезпечити це право. Для проживання відчужувача надається вся квартира, яка с предметом даного договору. За бажанням відчужувача, місце її проживання може бути змінено на місце проживання набувача, проживання разом з набувачем.

Відчужувач має право вимагати розірвання договору та повернення квартири у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов?язків за цим договором.

Набувач зобов?язаний у разі смерті відчужувача поховати її.

Позивач вказує на те, що відповідач з кінця 2019 року жодних з зазначених обов`язків не виконує, покинув територію України.

Попри відсутність відомостей від Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону відповідачем, з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що відповідач з 25.10.2024 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , місцеперебування відповідача на момент розгляду справи не встановлено.

З наявної у матеріалах справи копії виписного епікризу ОСОБА_1 у 2018 році позивач перебувала на стаціонарному лікуванні після операції пов`язаної з ампутацією правої н/кінцівки у с/з бідра, стан здоров`я пацієнта важкий.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання згідно ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Положення частини першої статті 755 ЦК України не містять визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому при вирішенні зазначеного питання, мають враховуватись конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та приписи статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.

Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов. Саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України має надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач.

Такі висновки зробив Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №461/3295/21.

У випадку належного виконання умов договору довічного утримання саме відповідач (набувач) має можливість надати відповідні докази цього, оскільки позивач (відчужувач) у такому випадку позбавлений об`єктивної можливості надати докази невиконання умов договору щодо сплати щомісячного грошового утримання, оскільки відсутність дій свідчить про відсутність доказів на підтвердження їх вчинення.

Такі висновки висловив Верховний Суд у своїй постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/11230/20.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідачем, за наявності реальної можливості здійснення вказаної дії, не спростовані обставини та підстави позовних вимог, наведені позивачем. Вимога щодо відмови в задоволенні позовних вимог нею до суду не заявлялася.

Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують доводи позивача про те, що умови договору довічного утримання відповідачем не виконуються тривалий час, а тому її вимога про розірвання договору довічного утримання ґрунтується на законі.

При цьому судом враховано відсутність у справі доказів належного виконання відповідачем своїх обов`язків за вказаним договором довічного утримання (догляду) від 19 грудня 2018 року.

Частиною 1 ст. 756 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Аналогічні за змістом положення містяться і в п. 11 укладеного між сторонами договору довічного утримання (догляду).

Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно зокрема у зв`язку із рішенням суду.

Враховуючи що при укладенні договору довічного утримання (догляду) від 19 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Маєвською М.В., реєстровий № 1838, було також накладено заборону відчуження відповідного майна (реєстровий №1839), отже дане рішення про розірвання договору довічного утримання є підставою для зняття зазначеної заборони.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

У судовому засіданні 26 жовтня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 02 листопада 2026 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Керуючись статтями 744-746, 748-751, 755, 756 ЦК України, статтями 4, 10, 11, 57-60, 81, 151, 209, 212, 223, 258-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання – задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання (догляду) від 19 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Маєвською Марією Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 1838.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Чечелівським районним судом м. Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

Повний текст судового рішення враховуючи відсутність електропостачання у суді складено та підписано 03.11.2026.

Суддя