Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №204/11821/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11821/26

Провадження № 3/204/1768/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року суддя Чечелівського районного суду м. Дніпра Чапала Г.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділу поліції №3 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП України в Дніпропетровській області, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-

УСТАНОВИВ :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №166532 від 18 вересня 2026 року, встановлено, що 18 серпня 2026 року близько 16 год. 25 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_1 , ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків по догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останній рухаючись на електросамокаті, по вул. Робоча, буд. 81, здійснив наїзд на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував на пішохідній зоні, чим громадянка ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`явилася, провину не визнала та пояснила, що її син нічого не порушував, у вказаний день та час дійсно рухався по вул. Робочій на електросамокаті з дозволеною швидкістю, адже на самокаті встановлений обмежувач швидкості. Вважає що потерпілий сам винний, адже кинувся під колеса, та винна його мати, адже повинна була слідкувати за своєю дитиною.

На запитання суду, чи є тротуар належним місцем для руху електросамокатом, зазначила, що не розуміє, а де ще її сину на ньому їздити, як не тротуаром. Він активно користується електросамокатом, зокрема їздить на ньому до школи. Якщо дитина вибігла з магазину під колеса електросамоката, то це є провиною матері тієї дитини, а не її сина.

Також на запитання суду щодо обставин, викладених у поясненнях матері потерпілого про те, що вона приходила до місця де проживає ОСОБА_4 : АДРЕСА_3 , але двері відчинила мати ОСОБА_5 , тобто особа, яка притягається до адмін. відповідальності, та почала кричати, у нормальній розмові відмовила, - ОСОБА_1 пояснила, що дійсно захищала сина, тож вважає власну позицію цілком правильною.

Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомившись з матеріалами справи приходить до наступних висновків.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними по справі матеріалами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №166532 від 18 вересня 2026 року (а.с. 1);

- рапортом, складеним за фабулою ЄО №24690 від 19.08.2026 року, визначеною як «ДТП з травмованими», вбачається, що 19 серпня 2026 року о 16 годині 25 хвилині до служби «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, сина заявниці – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , збили на електросамокаті (подія відбулася позавчора). Збив хлопець ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Одразу після інциденту у сина заявниці почалося блювання, дитина інвалід, було сильне зневоднення, в подальшому виявлено закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, синці, садна. Матір дитини хотіла познайомитись із батьками хлопця, за місцем їх проживання, однак вони відреагували негативно (а.с.6);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19 серпня 2026 року (а.с.7-13);

- схемою до протоколу огляду місця події від 19 серпня 2026 року (а.с.14);

- фотоматеріалами з місця події (а.с.15);

- поясненнями ОСОБА_6 , відібраних слідчим СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, вбачається, що 17 серпня 2026 року остання разом зі своїм сином ОСОБА_7 перебувала на тротуарі біля буд. № 91 по вул. Робочій. Близько 12 год. 00 хв. її син грався біля сходів, у цей час тротуаром з верхньої частини вулиці рухався хлопець віком приблизно 10–11 років на електросамокаті, який здійснив наїзд на її сина та переїхав йому ноги. Поки остання піднімала сина та заспокоювала його, хлопець залишив місце події. Надалі у сина почалася істерика, він почав блювати та заплющувати очі, у зв`язку з чим його було доставлено до лікарні на вул. Космічній. Там дитині зробили укол проти блювання, однак провести КТ не вдалося, оскільки дитина, яка має інвалідність, боялася та виривалася. Лікарі надали висновок про закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку. Коли вони збиралися повертатися додому, дитині знову стало погано, у зв`язку з чим її госпіталізували до неврологічного відділення. Крім того, 19 серпня 2026 року ОСОБА_8 пішла за місцем проживання батьків хлопця, щоб повідомити їх про вказаний інцидент. Однак мати хлопця, яка відчинила двері, звинуватила останню у неналежному догляді за дитиною та відмовилася від нормального спілкування. Після цього ОСОБА_8 зателефонувала до поліції.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України транспортний засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб – це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Пунктом 11.13 Правил дорожнього руху України визначено, що забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2 та 26.3 цих Правил.

Таким чином судом встановлено, що неповнолітній син ОСОБА_1 – ОСОБА_2 за обставин викладених у протоколі вчинив дії, які містять ознаки адміністративного правопорушення, при цьому в силу віку не будучи суб`єктом відповідальності за них.

Також судом з`ясовано, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , будучи матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , не вжила необхідних заходів щодо його навчання та виховання, фактично й на момент судового розгляду вважає його поведінку за вказаних обставин нормальною.

Відповідно до частини 1 статті 184 КУпАП відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок про доведеність вини правопорушниці ОСОБА_1 в тому, що вона ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання неповнолітньої дитини, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

З урахуванням викладеного, а також характеру вчиненого правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступеню вини та інших вимог передбачених ст.ст. 33-35 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що має на меті її виховання та попередження вчиненню нових правопорушень.

При цьому, відповідно до вимог ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється законом. Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір у розмірі, що на момент розгляду справи складає 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд м. Дніпра.

Суддя Г.В. Чапала