Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №160/9650/26
Суддя: Шальєва В.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/9650/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року (суддя Прудник С.В.) в справі № 160/9650/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 жовтня 2024 року №973 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині його призову на військову службу у зв`язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;
визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування його до особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
зобов`язання військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини з послідуючим звільненням з військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що він 25 вересня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки, заява прийнята та зареєстрована за вх. № Ф-359/4 від 02 жовтня 2024 року, проте 09 жовтня 2024 року він призваний для проходження військової служби під час мобілізації, направлений до військової частини НОМЕР_1 , а рішення про відмову у наданні відстрочки прийнято 06 листопада 2024 року, тобто заява про відстрочку не була розглянута на час мобілізації, що є порушенням вимог законодавства.
Зауважує, що має право на відстрочку від призову на військову службу на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відзиві відповідач військова частина НОМЕР_1 просить залишити рішення без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно із наказом від 18.09.2024 року позивач є здобувачем вищої освіти, денної форми навчання.
25.09.2024 року позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою з проханням розглянути заяву та видати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації долучено наступні документи: копія паспорту ОСОБА_1 (1 прим. на 1 арк); копія картки платника податків ОСОБА_1 (1 прим. на 1 арк); копія довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 (1 прим. на 1 арк); копія довідки № 07-52 від 23.09.2024 року (1 прим. на 1 арк); Довідка № 360885 (1 прим. на 1 арк.). 22.07.2025 року був зроблений адвокатський запит. Як зазначив позивач, на теперішній час відсутнє будь-яке рішення, прийняте за результатами розгляду вказаної заяви та адвокатського запиту.
В додатку “Резерв+”, сформованого 12.09.2025, у позивача зазначено: статус “Знято”. Категорія обліку - не військозобов`язаний. Підстави зняття/виключення – військовослужбовці. Постанова ВЛК - 08.10.2024 року, придатний.
Згідно з повідомленням від 07.11.2024 року №20/1738 ІНФОРМАЦІЯ_1 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву позивача та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Протоколом від 06.11.2024 року №60 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що заявник підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: в наданій заяві не зазначено підставу за якою оформлюється відстрочка від призову на військову службу, а саме зазначено тільки пункт статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, проте частина статті не вказана.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2026 року у справі №160/31046/25, яке набрало законної сили 03 лютого 2026 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Відповідно до довідки №17/5398 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.10.2024 року ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2023 року №973 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації”, на підставі Указу Президента України від 23.07.2024 року №470/2024 Про загальну мобілізацію та відповідно до наряду ІНФОРМАЦІЯ_4 на призов військовозобов`язаних під час мобілізації, наказано: 1. 1. Заступнику начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальнику мобілізаційного відділення призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період нижче перерахованих військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені у складі команд: 1.2 До команди НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_2 . 4. Начальнику відділення військового обліку і бронювання сержантів та солдатів запасу: оформити військово-облікові документи військовозобов`язаних; підготувати на весь склад команд НОМЕР_2 , НОМЕР_1 довідки про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації та вручити ці довідки роботодавцям і родинам військовозобов`язаних.
З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2024 року №285 убачається, що: 1. Відповідно до Указу Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 23 липня 2024 року № 470/2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", мобілізаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України № 13264/дск від 09.08.2024 та мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 №М/154/114/2/809дск від 28 вересня 2024 року, нижчепойменованих військовозобов`язаних, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зарахувати на котлове забезпечення по нормі згідно з каталогом продуктів харчування під час польового виходу (триразове харчування), додаткова вода бутильована згідно пункту 1 розділу 3 наказу МОУ від 29.04.2020 №140 з 10 жовтня 2024 року та призначити на посади з 09 жовтня 2024 року: Солдата ОСОБА_3 курсантом навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , встановити оклад за посадою в розмірі 2470 гривень на місяць. 20.08.1999 Прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вищепойменованому особовому складу виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 633% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Підстава: поіменний список від 08.10.2024 № 1/12.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2024 року №364 - 13. Нижчепойменованим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 призупинити з 30.12.2024 виплату грошового забезпечення за самовільне залишення військової частини відповідно до пункту 15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та вислугу років: солдату ОСОБА_4 , курсанту навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 . Зняти з котлового забезпечення з обіду 30 грудня 2024 року. Підстава: рапорт підполковника ОСОБА_5 (вх. № 45/7401 від 30.12.2024), довідка-доповідь № 1149/5470 від 30.12.2024.
Суд першої інстанції вважав, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки), реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
У випадку, коли відповідна заява та підтвердні документи не подані або не надходили до уповноваженого органу у встановленому порядку, у особи відсутні правові підстави розраховувати на застосування спеціальної гарантії, передбаченої Порядком № 560, оскільки відсутній сам юридичний факт, з яким законодавець пов`язує виникнення відповідної процедури розгляду.
Врахувавши відсутність доказів, що станом на 09.10.2024 року позивач мав чинну відстрочку від призову, відсутність доказів оформлення відстрочки у встановленому законом порядку, позивач на момент спірних правовідносин досяг 25-річного віку, у зв`язку з чим перебував у категорії військовозобов`язаних, які підлягають призову під час мобілізації на загальних підставах, за відсутності передбачених законом винятків, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у встановленому законом порядку не реалізував право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти, денної форми навчання (аспірантура), що не є спірним в цій справі (а.с. 13зв-14).
ОСОБА_1 25 вересня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (а.с. 10).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 жовтня 2023 року №973 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період до команди НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (а.с. 61).
Наказом військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 жовтня 2024 року №285 солдата ОСОБА_1 зараховано на котлове забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти шкоди базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 з 09 жовтня 2024 року (а.с. 80).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 грудня 2024 року №367 призупинено з 30 грудня 2024 року виплату грошового забезпечення за самовільне залишення військової частини солдату ОСОБА_1 (а.с. 81).
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 07 листопада 2024 року №20/1738 (а.с. 11 зв) повідомлено позивача, що протоколом від 06 листопада 2024 року №60 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, підстава: в наданій заяві не зазначено підставу за якою оформлюється відстрочка від призову на військову службу, а саме зазначено тільки пункт статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте частина статті не вказана. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому комісія не має законодавчо встановлених підстав оформляти відстрочку від призову на військову службу рід час мобілізації
У витязі з протоколу №60 від 06 листопада 2024 року причиною відмови у наданні відстрочки від мобілізації зазначено, що ОСОБА_1 згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому комісія не має законодавчо встановлених підстав оформляти відстрочку від призову на військову службу рід час мобілізації (а.с. 15).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2026 року у справі №160/31046/25, яке набрало законної сили 03 лютого 2026 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Стаття 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі – Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону№ 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-XII визначено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону №3543-ХІІ).
Суд констатує, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2024 рік)).
Відповідно до пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про військовий обов`язок і військову службу” та цим Порядком.
Згідно з пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
За положеннями пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
У пункті 63 Порядку №560 міститься припис, за яким військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти, денної форми навчання, що не є спірним в цій справі.
ОСОБА_1 25 вересня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Заява позивача розглянута комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 06 листопада 2024 року, про що свідчить протокол від 06 листопада 2024 року №60, та ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з підстави: згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому комісія не має законодавчо встановлених підстав оформляти відстрочку від призову на військову службу рід час мобілізації.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 жовтня 2023 року №973 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період до команди НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Наказом військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 жовтня 2024 року №285 солдата ОСОБА_1 зараховано на котлове забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти шкоди базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 з 09 жовтня 2024 року.
Отже, в порушення вимог пункту 60 Порядку №560 позивач призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період до ухвалення комісією рішення за заявою позивача про надання відстрочки від мобілізації.
Суд звертає увагу, що позивач в силу приписів пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ як здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", має право на відстрочку від мобілізації, на особливий період, відповідно, до розгляду питання про надання відстрочки та ухвалення комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідного рішення позивач як військовозобов`язаний не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд зазначає, що мобілізаційна процедура та дії відповідних органів ТЦК та СП під час призову повинні відповідати всім елементах принципу верховенства права, а також повинні вчинятись із дотриманням принципу належного урядування.
Європейський Суд з прав людини у Справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) визначив, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тож, позивач мав право на правомірні очікування щодо його правового становища, зокрема, при розгляді заяви про надання відстрочки від призову та неможливості призову на військову службу під час мобілізації до розгляду заяви про відстрочку від призову.
У Рішенні Конституційного Суду від 7 квітня 2021 року у справі № 1-р(II)/2021 зазначено, що принцип правомірних (легітимних) очікувань є складовим елементом загального принципу юридичної визначеності та виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених (у особи) очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань".
На переконання суду, встановлені порушення у цій справі є істотними та такими, що перешкоджають досягненню мети мобілізації.
При наданні оцінки процедурним порушенням, які були допущені суб`єктом владних повноважень при прийнятті спірних в цій справі наказів, суд бере до уваги співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може бути наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Суд констатує, що мобілізація позивача до закінчення процедури розгляду питання про надання відстрочки від мобілізації є істотним порушенням суб`єктом владних повноважень процедури, визначеної Порядком №560, що є достатньою підставою вважати про позбавлення позивача обґрунтованих сподівань щодо належної поведінки державного органу (ТЦК та СП) та відповідного дотримання ним державних гарантій під час призову.
Зважаючи на те, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період із порушенням процедури, установленої Порядком №560, до завершення розгляду комісією РТЦК та СП заяви про надання відстрочки від мобілізації, суд доходить до висновку про протиправність призову позивача на військову службу під час мобілізації, тому визнає протиправним та скасовує наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 жовтня 2024 року №973 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини з послідуючим звільненням з військової служби суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XIІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За існуючим на момент виникнення спірних правовідносин правовим регулюванням закінчення розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу є обов`язковою умовою, без дотримання якої призов особи на військову службу є неможливим.
Тобто за відсутності факту розгляду комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період призов його на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними.
Суд дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов`язок доведення відсутності обставин, які перешкоджають у призові особи на військову службі під час мобілізації на особливий період, покладається на суб`єкт владних повноважень.
Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій.
Суд керується частиною першою 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд враховує, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливою темою в умовах введеного на території України воєнного стану.
Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відтак, суд доходить до висновку, що ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Суд зауважує, що не зважаючи на те, що Законом №2232-ХІІ не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже ефективним способом захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі командира військової частини ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.
Скасування наведеного вище наказу та зобов`язання військову частину прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби призведе до поновлення порушених прав позивача та до повернення попереднього правового становища.
Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.
Суд першої інстанції не врахував наведеного, зокрема, призову позивача на військову службу під час мобілізації до завершення процедури розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу, що потягло за собою неправильне вирішення справи.
Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, суд визнає помилковим через відмінність фактичних обставин, адже у справі №160/2592/23 були відсутні докази того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачу будь-які документи для підтвердження наявності у нього статусу здобувача фахової передвищої освіти за денною формою навчання та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, тоді як в цій справі є доведеним звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову, а також факт мобілізації позивача до завершення процедури розгляду питання надання відстрочки.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Суд стягує на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким й були допущені порушення прав позивача, відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2129,92 грн.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року в справі №160/9650/26 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року в справі №160/9650/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити у справі №160/9650/26 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 жовтня 2024 року №973 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 жовтня 2024 року №285, яким солдата ОСОБА_1 зараховано на котлове забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти шкоди базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 з 09 жовтня 2024 року, в частині зарахування його до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) в особі командира військової частини ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) від проходження військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 04 листопада 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua