Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №280/2781/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №280/2781/26

Суддя: Шальєва В.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/2781/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року (суддя Калашник Ю.В., повне судове рішення складено 05 червня 2026 року) в справі № 280/2781/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про:

визнання протиправним та скасування рішення, оформленого у формі витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів, стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 06 грудня 2025 року №10, яким йому відмовлено у включенні до проекту наказу про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн;

зобов`язання здійснити нарахування та виплату йому грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно обґрунтував висновок про відсутність у нього підстав для отримання грошової винагороди тільки інформацією довідки від 02.07.2025 № 5647, не врахувавши надані позивачем докази про безпосередню участь у виконанні бойових завдань.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу 20.11.2020.

01.04.2023 між позивачем та МВС України в особі командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ укладено контракт про проходження військової служби громадянами України у ГНУ на посаді осіб рядового, сержантського та старшинського складу, строком до оголошення демобілізації.

Згідно із довідкою ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 02.07.2025 №5647 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, старший солдат ОСОБА_1 у періоди: з 01 по 31 березня 2022 року, з 01 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року, з 01 по 21, 23, 26 червня 2022 року, з 04 по 31 липня 2023 року, з 01 по 14, за 21,24 серпня 2023 року, з 17 по 31 жовтня 2023 року, з 01 по 30 листопада 2023 року, з 01 по 23 грудня 2023 року, з 08 по 31 січня 2024 року, 01 по 20 лютого 2024 року, за 01,03, 10, 24, 29, 31 березня 2024 року, за 09, 11 квітня 2024 року, за 05, 09, 14, 16 травня 2024 року, за 14, з 18 по 19, за 21, 25 червня 2024 року, за 12, 13, 25 липня 2024 року, за 05, 09 серпня 2024 року, за 13 вересня 2024 року, за 30 жовтня 2024 року, за 02,08,11,14,20,26, 30 квітня 2023 року, за 07, 11, 15, 19, 23, 27, 31 травня 2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Донецькій області, Харківській області. Підставами визначені накази командира ВЧ НОМЕР_1 .

На розгляд комісій надійшов рапорт командира автотранспортного батальйону підполковника ОСОБА_2 , щодо включення до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу із протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 від 06.12.2025 №10, комісія відмовила у включенні позивача до проекту наказу про виплату грошової винагороди 1000000 грн., оскільки періоди участі у бойових діях підтверджуються виключно на основі документів, такі як бойові накази командира, журнали бойових дій, рапорти тощо. Довідка, надана позивачем не підтверджує безпосередню участь у бойових діях. З наданих документів вбачається, що позивач виконував функціональні обов`язки за посадою, тобто, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, позаяк довідка від 02.07.2025 №5647 не є підтвердженням безпосередньої участі позивача саме у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій в розумінні положень пункту четвертого постанови №153, з інших поданих доказів можливо встановити факт безпосередньої участі позивача у саме бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та МВС України в особі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 01 квітня 2023 року укладено контракт про проходження військової служби громадянами України у Національній гвардії України на посаді осіб рядового, сержантського та старшинського складу строком до оголошення демобілізації.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02 липня 2025 року №5647 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, старший солдат ОСОБА_1 у періоди: з 01 по 31 березня 2022 року, з 01 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року, з 01 по 21, 23, 26 червня 2022 року, з 04 по 31 липня 2023 року, з 01 по 14, за 21,24 серпня 2023 року, з 17 по 31 жовтня 2023 року, з 01 по 30 листопада 2023 року, з 01 по 23 грудня 2023 року, з 08 по 31 січня 2024 року, 01 по 20 лютого 2024 року, за 01,03, 10, 24, 29, 31 березня 2024 року, за 09, 11 квітня 2024 року, за 05, 09, 14, 16 травня 2024 року, за 14, з 18 по 19, за 21, 25 червня 2024 року, за 12, 13, 25 липня 2024 року, за 05, 09 серпня 2024 року, за 13 вересня 2024 року, за 30 жовтня 2024 року, за 02, 08, 11, 14, 20, 26, 30 квітня 2023 року, за 07, 11, 15, 19, 23, 27, 31 травня 2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Донецькій області, Харківській області.

Підставою видачі довідки вказані накази командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Протоколом засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06 грудня 2025 року №10 відмовлено у включенні ОСОБА_1 до проєкту наказу про виплату грошової винагороди 1 000 000 грн, оскільки періоди участі у бойових діях підтверджуються виключно на основі документів, такі як бойові накази командира, журнали бойових дій, рапорти тощо. Довідка, надана ОСОБА_1 , не підтверджує безпосередню участь у бойових діях. З наданих документів вбачається, що позивач виконував функціональні обов`язки за посадою, тобто, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Спірним в цій справі є питання права позивача на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

За положеннями частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (пункт 8 постанова №704).

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - постанова №153) погоджено реалізацію протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 3 постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, на одержання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах мають право військовослужбовці за наявності одночасно таких умов:

- які до набрання чинності цією постановою (11 лютого 2025 року) у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX;

- проходять військову службу;

- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11 лютого 2025 року).

При цьому пунктом 4 постановою №153 у первинній редакції чітко установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Постановами Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2025 року №387 та від 30 липня 2025 року №942 до постанови №153 внесено зміни та доповнення.

Так, пунктом 4 постанови №153 у редакції зазначених постанов установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

(...)

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

(...)

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Судом установлено, що позивачем під час дії воєнного стану укладено контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у віці до 25 років.

Довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02 липня 2025 року №5647 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 у періоди: з 01 по 31 березня 2022 року, з 01 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року, з 01 по 21, 23, 26 червня 2022 року, з 04 по 31 липня 2023 року, з 01 по 14, за 21,24 серпня 2023 року, з 17 по 31 жовтня 2023 року, з 01 по 30 листопада 2023 року, з 01 по 23 грудня 2023 року, з 08 по 31 січня 2024 року, 01 по 20 лютого 2024 року, за 01,03, 10, 24, 29, 31 березня 2024 року, за 09, 11 квітня 2024 року, за 05, 09, 14, 16 травня 2024 року, за 14, з 18 по 19, за 21, 25 червня 2024 року, за 12, 13, 25 липня 2024 року, за 05, 09 серпня 2024 року, за 13 вересня 2024 року, за 30 жовтня 2024 року, за 02, 08, 11, 14, 20, 26, 30 квітня 2023 року, за 07, 11, 15, 19, 23, 27, 31 травня 2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Донецькій області, Харківській області.

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11 лютого 2025 року), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Зважаючи на те, що однією з умов набуття особою права на отримання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11 лютого 2025 року), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, проте докази дотримання цієї умови відсутні, суд погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою №153.

Суд відхиляє доводи апелянта, що факт участі ОСОБА_1 у бойових діях протягом 165 днів підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02 липня 2025 року №5647 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не є підтвердженням безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для цілей застосування положень пункту четвертого постанови №153.

Процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Національну гвардію України, визначають Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за № 1544/40600 (далі - Особливості).

Відповідно до пункту 3 Особливостей до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в абзаці другому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:

1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:

на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки;

з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей противника, у тому числі у складі підрозділу (засобу) артилерії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються Національною гвардією України, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов`язаних з вогневим ураженням противника;

з ліквідації наслідків застосування зброї масового ураження, а також руйнування (аварій) радіаційно, хімічно небезпечних об`єктів;

з усебічного забезпечення військових частин Національної гвардії України або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

з лікувально-евакуаційного забезпечення та надання медичної допомоги медичним персоналом медичних (стабілізаційних) пунктів та інших медичних підрозділів;

2) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії, а також повітряних, морських цілей противника в районах здійснення заходу, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

3) з вогневого ураження противника або вирішення інших бойових (спеціальних) завдань (цілевказання, ведення повітряної розвідки, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби, а також виконання завдань за призначенням) зовнішніми екіпажами безпілотних авіаційних комплексів у складі підрозділу (засобу) експлуатації безпілотних авіаційних комплексів у районах здійснення заходу, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

4) відповідно до бойових наказів (розпоряджень), перебуваючи безпосередньо на території держави-агресора.

Пунктом 7 Особливостей передбачено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 цих Особливостей, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або книга служби, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) командира підрозділу (у тому числі зведеного) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно-підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у тому числі у виконанні бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) такої участі.

Надані позивачем документи (інформаційна довідка про виплату додаткової винагороди, в якій містяться посилання на накази на виконання бойових завдань (спеціальних) завдань) на доводять участь позивача безпосередньо у бойових діях у значенні постанови №153.

Наявні в матеріалах справи документи не дають підстав вважати встановленим факт безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, про що стверджує позивач.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про недоведеність права позивача на отримання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченою постановою №153.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в справі № 280/2781/26 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в справі № 280/2781/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 04 листопада 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua