Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №280/2902/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №280/2902/25

Суддя: Сафронова С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/2902/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України в розмірі 1000 грн та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми. обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має статус учасника бойових дій та відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. днак у серпні 2024 року відповідач виплатив йому разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі 1000 грн, що, на думку позивача, не відповідає вимогам зазначеного Закону.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки з 15 квітня 2023 року частину п`яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в новій редакції, відповідно до якої щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень.

Апелянт наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"» для учасників бойових дій на 2024 рік установлено розмір такої виплати 1000 грн. Також відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23, якою скасовано рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, викладені Великою Палатою Верховного Суду висновки щодо застосування частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII поширюються також на правовідносини щодо виплати допомоги учасникам бойових дій, врегульовані частиною п`ятою статті 12 цього Закону.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач має статус учасника бойових дій.

У серпні 2024 року позивачу виплачено разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн.

Вважаючи, що розмір зазначеної виплати мав становити п`ять мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Правовідносини щодо соціального захисту ветеранів війни регулюються, зокрема, Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі -Закон № 3551-XII).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, щодо одержання щорічної разової грошової виплати.

До внесення змін Законом України від 20 березня 2023 року № 2983-IX частина п`ята статті 12 Закону № 3551-XII передбачала, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Законом України № 2983-IX частину п`яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Зазначений Закон набрав чинності 15 квітня 2023 року.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин у 2024 році частина п`ята статті 12 Закону № 3551-XII діяла в редакції Закону № 2983-IX та прямо передбачала визначення порядку і розміру щорічної разової грошової виплати Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року № 1396 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року № 369 установлено розміри разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році, зокрема учасникам бойових дій -1000 грн.

Таким чином, Кабінет Міністрів України, визначаючи розмір відповідної виплати на 2024 рік, діяв у межах повноважень, прямо передбачених частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 2983-IX.

Колегія суддів зауважує, що визначення розміру щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році здійснювалося не на підставі попередньої редакції частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII, а відповідно до чинної на той час редакції цієї норми.

Посилання позивача на те, що розмір виплати повинен визначатися як п`ять мінімальних пенсій за віком, ґрунтується на застосуванні редакції законодавства, яка на час виникнення спірних правовідносин уже не діяла.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що питання конституційності та правомірності законодавчого регулювання щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23.

Постановою від 14 травня 2025 року у справі № 440/14216/23 Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року та ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що законодавець має повноваження змінювати умови та порядок надання окремих видів соціальної допомоги з урахуванням фінансово-економічних можливостей держави, за умови дотримання конституційних норм і принципів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що зміни до спеціального Закону № 3551-XII внесено безпосередньо законом, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення цього Закону в редакції Закону № 2983-IX, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Висновки Великої Палати Верховного Суду ґрунтуються на тому, що щорічна разова грошова виплата до Дня Незалежності України є додатковою соціальною виплатою, яка має разовий характер і надається за рахунок бюджетних коштів визначеному законом колу осіб. Вона не належить до складових конституційного права на соціальний захист, які не можуть бути змінені законодавцем за жодних обставин.

Колегія суддів ураховує, що предметом розгляду у зразковій справі № 440/14216/23 були правовідносини щодо виплати допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, врегульовані частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII.

Водночас правове регулювання аналогічної виплати учасникам бойових дій, передбаченої частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII, зазнало змін на підставі того самого Закону № 2983-IX.

Зміст внесених цим Законом змін до частин п`ятих статей 12 та 13 Закону № 3551-XII є аналогічним за юридичною конструкцією та сутністю: в обох випадках передбачено щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України, порядок і розміри якої визначає Кабінет Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень.

Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи цієї виплати, повноважень законодавця та допустимості визначення її розміру з урахуванням бюджетних можливостей держави підлягають урахуванню і під час вирішення спорів щодо виплати допомоги учасникам бойових дій.

Такий висновок безпосередньо підтверджений постановою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року у справі № 560/2646/25.

У зазначеній справі Верховний Суд розглянув спір щодо виплати учаснику бойових дій разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн замість п`яти мінімальних пенсій за віком.

Верховний Суд, застосувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 440/14216/23, зазначив, що правове регулювання виплати, передбаченої частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII для учасників бойових дій, та виплати, передбаченої частиною п`ятою статті 13 цього Закону для осіб з інвалідністю внаслідок війни, зазнало змін на підставі одного й того самого нормативно-правового акта - Закону № 2983-IX.

З огляду на аналогічність правового регулювання Верховний Суд дійшов висновку, що правові позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23 підлягають застосуванню також до правовідносин щодо виплати щорічної разової грошової виплати учасникам бойових дій.

За результатами розгляду справи № 560/2646/25 Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що у правовідносинах щодо виплати учасникам бойових дій разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік застосуванню підлягає частина п`ята статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 2983-IX, а визначений постановою Кабінету Міністрів України № 369 розмір такої виплати не може бути замінений судом на розмір, передбачений попередньою редакцією законодавства.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач, здійснивши позивачу у 2024 році виплату до Дня Незалежності України в розмірі 1000 грн, застосував положення чинної редакції частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII та постанови Кабінету Міністрів України № 369.

За таких обставин відсутні правові підстави для висновку про протиправність дій відповідача або покладення на нього обов`язку здійснити перерахунок та виплату позивачу допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання виплати в заявленому ним розмірі.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас колегія суддів зазначає, що наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права є самостійною підставою для висновку про відсутність у позивача права на перерахунок разової грошової виплати за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач довів правомірність здійснення позивачу виплати в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 369, тоді як позивач не навів правових підстав для застосування до спірних правовідносин попередньої редакції частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, неправильно застосувавши норми матеріального права.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права є, зокрема, неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, чи незастосування закону, який підлягає застосуванню.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 243, 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області -задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року -скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua