Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №280/1624/26
Суддя: Шальєва В.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/1624/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року (суддя Бойченко Ю.П., повне судове рішення складено 08 липня 2026 року) в справі № 280/1624/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 04 лютого 2026 року № 572 в частині його призову на військову службу під час мобілізації;
визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування його на військову службу за призовом у воєнний час;
зобов`язання військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити його на обліку військовозобов`язаних та резервістів та внести відповідні зміни до системи «Оберіг», а також поновити інформацію щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт зазначає, що позивач станом на дату мобілізації належав до категорії осіб, які не підлягають призову під час мобілізації, оскільки був здобувачем вищої освіти за денною формою навчання та здобував послідовний рівень
ІНФОРМАЦІЯ_2 не довів, що до видання наказу № 572 від 04.02.2026 року належно перевірив ці обставини, надав позивачу можливість реалізувати право на відстрочку та прийняв законне мотивоване рішення.
Висновок суду першої інстанції про те, що після 26.11.2023 року позивач не довів оформлення нової відстрочки, не спростовує факту, що станом на день мобілізації він продовжував навчання за денною формою, здобував послідовний рівень освіти і надав документи, які підтверджували відповідність вимогам статті 23 Закону.
Суд також не оцінив обставини фактичного доставлення позивача до ТЦК та СП, швидке проходження усіх процедур в один день, відсутність належного часу для реалізації права на відстрочку, а також доводи позивача про те, що його пояснення щодо навчання та відстрочки були проігноровані, як й наявні суперечності у документах, на підставі яких оформлено мобілізацію та зарахування до військової частини
У відзивах відповідачі просять залишити рішення без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” від 04.02.2026 № 572 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період солдата ОСОБА_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.02.2026 № 35 солдата ОСОБА_1 , призваного через ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказано вважати призначеним на посаду, зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення; наказано вважати таким, що з 04.02.2026 справи та посаду прийняв.
Позивач є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою навчання, що підтверджується наказом по НУ “Запорізька політехніка” від 09.09.2022 № 405-С “Про зарахування на навчання”, випискою з ЄДЕБО, довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 04.02.2026 № 832871, довідкою НУ “Запорізька політехніка” від 04.02.2026 № 18, лист ЗРТЦК та СП від 31.05.2023 № МВ/4570 про те, що позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 26.11.2023.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.05.2023 № МВ/4570 підтверджує, що позивачу на підставі заяви від 26.05.2023 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 26.11.2023, тобто на шість місяців.
Судом першої інстанції зауважено, що будь-яких належних та достовірних доказів (зокрема, витягу із застосунку “Резерв+” або “ДІЯ”, інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів), які підтверджують, що уповноваженим органом після 26.11.2023 оформлено ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до суду не надано, тобто не доведено, що станом на час прийняття оскаржуваних у цій справі наказів позивач мав діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі накази прийняті відповідачами правомірно та підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні. Відповідно, відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог, які є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування цих наказів.
Доводи позивача стосовно протиправного, на його думку, доставлення до ТЦК та проходження ВЛК судом першої інстанції відхилено, оскільки зазначені дії не є предметом даного спору.
Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти, денної форми навчання, що не є спірним в цій справі.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 04 лютого 2026 року № 572 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період солдата ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 лютого 2026 року № 35 солдата ОСОБА_1 , призваного через ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказано вважати призначеним на посаду, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення; наказано вважати таким, що з 04 лютого 2026 року справи та посаду прийняв.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Стаття 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі – Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону№ 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-XII визначено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону №3543-ХІІ).
Суд констатує, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про військовий обов`язок і військову службу” та цим Порядком.
Згідно з пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
За положеннями пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
(...)
У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.
(...)
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, зазначеним у підпункті 1 пункту 2 додатка 5 (здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури), надається на семестр, але не більше ніж на шість місяців.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти, денної форми навчання, що не є спірним в цій справі.
ОСОБА_1 на підставі заяви від 26 травня 2023 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 26 листопада 2023 року (на шість місяців).
Після 26 листопада 2023 року ОСОБА_1 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не надавалась, доказів протилежного сторонами не надано, а судом не встановлено.
На момент призову на військову службу позивач відповідно до пункту першого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
В контексті доводів апеляційної скарги суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур позивач надавав ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-які документи для підтвердження наявності у нього статусу здобувача фахової перевищої освіти за денною формою навчання та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 вказує, що жодних документів, які б підтвердили наявність підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII не надходило. Внаслідок цього, він не володів такою інформацією на час прийняття спірного наказу.
Щодо доводів позивача про те, що обов`язок перевірки наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації покладено на ІНФОРМАЦІЯ_2 суд зазначає таке.
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), пунктом 11 якого передбачено, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, проведення перевірки підстав їх надання, а також ведення спеціального обліку військовозобов`язаних.
При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічні положення містяться у пункті 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921, яким визначено, що призовники і військовозобов`язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, кореспондує з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.
У цій справі доказів звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання відстрочки від мобілізації на особливий період після закінчення дії наданої відстрочки (26 листопада 2023 року) позивач до суду не надав.
Відтак, відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що позивач повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_2 про обставини, які надають йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.
Тому суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 04 лютого 2026 року № 572 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є правомірним, та підстави для його скасування відсутні.
Зважаючи на правомірність наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов позивача на військову службу від час мобілізації, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування позивача на військову службу за призовом у воєнний час, також є правомірним.
Позовні вимоги зобов`язального характеру, з огляду на правомірність наведених вище наказів, також не підлягають задоволенню як похідні від вимог про скасування наказів.
Суд відхиляє аргумент апелянта стосовно не надання судом першої інстанції оцінки обставинам фактичного доставлення позивача до ТЦК та СП, швидкого проходження усіх процедур в один день, відсутність належного часу для реалізації права на відстрочку, суперечності у документах, на підставі яких оформлено мобілізацію та зарахування до військової частини, адже питання дотримання порядку доставлення до ТЦК та СП, процедури проходження ВЛК не є предметом доказування в цій справі, а наявність певних невідповідностей у номерах поіменних списків не є підставою для висновку про протиправність спірних наказів.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року в справі № 280/1624/26 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року в справі № 280/1624/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 04 листопада 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua