Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №280/682/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №280/682/26

Суддя: Круговий О.О.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/682/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 в адміністративній справі №280/682/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській областіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №084150006246 від 02.01.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на неї – з 21.01.2026, з врахуванням пільгового стажу в розмірі 14 років 03 місяці.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №084150006246 від 02.01.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.12.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскільки п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 чітко визначає умови, відповідно до яких має бути призначена пенсії за віком на пільгових умовах та передбачає дотримання всіх, а не лише однієї з перелічених умов, то прийняте рішення № 084150006246 від 02.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягнення пенсійного віку 55 років та відсутністю належного підтвердження пільгового стажу не менше 10 років на дату звернення є законним та відповідає чинному законодавству, що ж стосується рішення від 27.04.2026 по справі № 280/682/26 то задовольняючи позовні вимоги, Суд І інстанції припустився порушень норм матеріального права, у неповній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.12.2025 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заява позивача від 29.12.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області та прийнято рішення від 02.01.2026 №084150006246 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років та відсутністю належного підтвердження пільгового стажу не менше 10 років.

Відповідно до змісту рішення від 02.01.2026 №084150006246, вік заявниці 49 років 11 місяців 09 днів, страховий стаж особи 28 років 01 місяць 10 днів (враховано всі періоди).

Пільговий стаж за Списком № 2 - склав 08 років 09 місяців 14 днів, періоди пільгової роботи з 01.01.2005 по 31.07.2008, з 01.03.2010 по 31.03.2010, з 01.07.2010 по 31.07.2010, з 01.08.2016 по 30.10.2017, з 01.11.2017 по 27.02.2018, з 01.03.2018 по 25.03.2018, з 01.04.2018 по 30.05.2018, з 01.06.2018 по 30.10.2018, з 01.11.2018 по 29.11.2018, з 01.12.2018 по 27.06.2019, з 01.07.2019 по 28.08.2019, з 01.09.2019 по 30.10.2019, з 01.11.2019 по 30.01.2020, з 01.02.2020 по 29.11.2020, з 01.12.2020 по 29.06.2021 та з 01.07.2021 по 31.08.2021 обчислений на підставі даних РЗО з урахуванням інформації в таблицях “Відомості по спеціальному стажу про набутий ОСОБА_1 страхового стажу з шкідливими умовами праці за Списком № 2 (код спеціального стажу ЗПЗ013Б1 – "Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці" відповідно до Списку № 2) по ПІДПРИЄМСТВУ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ” (ЄДРПОУ 00191218), з урахуванням інформації про результати проведення атестації робочих місць та неповними робочими днями

Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 02.01.2026 №084150006246, звернулась до суду із вказаним позовом.

Не погодившись з вказаними висновками пенсіного органу, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №084150006246 від 02.01.2026 прийнято без повного та всебічного з`ясування обставин справи, зокрема без належного встановлення пільгового стажу позивача та без правильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим, таке рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон №1058-ІV).

Згідно із п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII (у редакції від 02.03.2015 №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно із статтею 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають як норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, так і Закону № 1058-ІV.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Як свідчать встановлені обставини справи, згідно розрахунку пенсійного органу, страховий стаж позивача становить 28 років 01 місяць 10 днів, а пільговий стаж роботи за Списком №2, визнаний відповідачем на підставі даних Реєстру застрахованих осіб та відомостей про спеціальний стаж, становить 08 років 09 місяців 14 днів

З матеріалів справи видно, що довідка ПрАТ «ЗЗРК» від 24.11.2025 №14/145 підтверджує факт роботи позивача на підприємстві, найменування посад та факт призупинення дії трудового договору, однак не містить повного обсягу відомостей, необхідних для зарахування всього заявленого періоду саме до пільгового стажу за Списком №2, зокрема конкретних даних щодо повної зайнятості на роботах, передбачених відповідним Списком, та підтвердження результатів атестації робочих місць за спірний період.

В свою чергу, листом ПрАТ «ЗЗРК» від 25.11.2025 №20/231 підтверджується втрату контролю над виробничими потужностями та первинними документами у зв`язку з тимчасовою окупацією, але не підтверджує конкретні пільгові періоди роботи позивача.

Так, індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5, ОК-7) містять інформацію про спеціальний стаж позивача в спірні періоди роботи за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013Б1».

Отже, саме дані Реєстру застрахованих осіб та відомості про спеціальний стаж, є тими належними доказами, які дозволяють установити підтверджений пільговий стаж позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що періоди пільгової роботи з 01.01.2005 по 31.07.2008, з 01.03.2010 по 31.03.2010, з 01.07.2010 по 31.07.2010, з 01.08.2016 по 30.10.2017, з 01.11.2017 по 27.02.2018, з 01.03.2018 по 25.03.2018, з 01.04.2018 по 30.05.2018, з 01.06.2018 по 30.10.2018, з 01.11.2018 по 29.11.2018, з 01.12.2018 по 27.06.2019, з 01.07.2019 по 28.08.2019, з 01.09.2019 по 30.10.2019, з 01.11.2019 по 30.01.2020, з 01.02.2020 по 29.11.2020, з 01.12.2020 по 29.06.2021 та з 01.07.2021 по 31.08.2021 обчислені відповідачем на підставі даних РЗО з урахуванням інформації в таблицях “Відомості по спеціальному стажу про набутий ОСОБА_1 страхового стажу з шкідливими умовами праці за Списком № 2 (код спеціального стажу ЗПЗ013Б1 – "Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці" відповідно до Списку № 2) по ПІДПРИЄМСТВУ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ” (ЄДРПОУ 00191218), з урахуванням інформації про результати проведення атестації робочих місць та неповними робочими днями.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначення відповідачем пільгового стажу позивача в розмірі 8 років 9 місяців 14 днів не може вважатися належним та обґрунтованим, оскільки з матеріалів справи не вбачається, яким саме способом відповідач здійснив обчислення такого стажу, а також з яких підстав окремі періоди роботи позивача, відображені в матеріалах пенсійної справи та даних Реєстру застрахованих осіб, не були враховані при визначенні спеціального стажу.

З аналізу наданих відповідачем розрахунків вбачається, що пільговий стаж визначено шляхом фрагментарного врахування окремих календарних періодів роботи. Водночас ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву не наведено належного пояснення, з яких саме підстав інші періоди роботи позивача на тому ж підприємстві не були зараховані до спеціального стажу повністю або частково, що свідчить, на думку суду, про формальний підхід до обчислення пільгового стажу.

При цьому індивідуальні відомості за формою ОК-5 підтверджують тривалий період роботи позивача на одному підприємстві із сплатою страхових внесків, що саме по собі свідчить про наявність сталих трудових відносин, які підлягали належній правовій оцінці при визначенні пільгового стажу.

Відповідачем не надано доказів того, що при обчисленні пільгового стажу враховано характер виконуваних позивачем робіт, умови праці, результати атестації робочих місць, а також не обґрунтовано підстави невключення до пільгового стажу окремих періодів роботи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем пільговий стаж позивача визначено без урахування всіх істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про право на пенсійне забезпечення, та без належного обґрунтування застосованого підходу до його обчислення, що свідчить про протиправність спірного рішення та порушення права позивача на належний розгляд її заяви.

Що стосується посилань відповідача на правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 16.06.2025 по справі № 200/4104/24, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно наведеної постанови, що якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 01.04.2015, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213.

Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01.04.2015, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058 в редакції Закону №2148.

З матеріалів справи видно, що позивач працювала на посадах, віднесених до Списку №2, як до, так і після 01 квітня 2015 року.

Відтак, висновок відповідача про застосування до спірних правовідносин виключно положень статті 114 Закону №1058-IV є необґрунтованим.

Інші доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для вирішення справи, в тому числі з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari.» (заява №49684.99 від 27.09.2001) (п.30), у якому ЄСПЛ відзначив, що: незважаючи на те, що §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 в адміністративній справі №280/682/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш

суддя А.В. Шлай

Оригінал: reyestr.court.gov.ua