Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №160/10187/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/10187/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 (суддя суду першої інстанції Маковська О.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/10187/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

07.04.2025 ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати, що ОСОБА_1 перебуває в ситуації прямої дискримінації, за ознакою раси, етнічного походження та місця проживання, а саме зазнає обмеження порівняно з іншими пенсіонерами в аналогічній ситуації, через виключення її, як представника дискримінованої групи — громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на ПМП за кордон в Ізраїль, з кола осіб, яким проводиться індексація, масові перерахунки, доплати і надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в діючій редакції на момент нарахування до виплати та через застосування до розрахунку її пенсії законодавства не діючого на момент прийняття рішення відповідача №046150003422 від 04.10.2024 стосовно перерахунку її пенсії, а дії Відповідача що призвели до цієї дискримінації та до порушення принципу недискримінації - є протиправними та скасувати рішення відповідача №046150003422 від 04.10.2024;

- зобов?язати відповідача негайно припинити дискримінацію та утриматися від вчинення дій, що призвели до цієї дискримінації та порушення принципу недискримінації, зокрема від виконання протиправних дискримінаційних вказівок Пенсійного фонду стосовно виплати пенсії громадянам виїхавши на ПМЖ за кордон без автоматичного перерахунку та індексації на момент виплати в твердому розміру на момент припинення виплати;

- зобов?язати відповідача з метою відновлення законності та захисту публічних інтересів визнати недійсним рішення відповідача №046150003422 від 04.10.2024, відповідно до ст. 86 Закону Про адміністративну процедуру;

- зобов?язати відповідача вжити необхідних заходів для включення Позивача до кола осіб, яким Відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;

- зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію за майнову шкоду в сумі 717 430 гривень;

- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії позивача починаючи з 07.10.2009 року відповідно до статей 27, 28 та статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", саме - в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплаченої суми компенсації за майнову шкоду та виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію за моральну шкоду в сумі 250 000 грн.;

- зобов?язати відповідача здійснити виплату на визначений позивачем банківський рахунок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач запровадив стосовно нього "Окремий порядок відновлення виплати пенсії", а саме: пенсія була нарахована в твердому розмірі, встановленому на момент припинення виплати, замість розміру, що мав би бути нарахований на момент прийняття рішення про поновлення та фактичну виплату.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12.01.2026 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Позивач наголошує на тому, що відповідач допустив дискримінаційне ставлення до позивача при поновленні виплати пенсії на виконання рішення суду, оскільки поновив пенсію в твердому розмірі станом на день зупинення, без урахування подальших індексацій та перерахунків.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 05.09.2002 та отримує пенсію за віком, виплата якої поновлена на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 по справі №160/10884/19.

30.10.2006 позивачка виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №160/13097/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивачки, не встановленого в Законі України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” - протиправними та скасовано протокол/призначення пенсії (рішення) №046150003422 від 27.08.2021 року та позначку в “особливостях” пенсійної справи позивачки “не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі” , а в графі ознаки роботи - “Працює”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розрахунку пенсії позивачки усунутись від опрацювання справи позивачки в режимі “макетної обробки”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, на визначений нею банківський рахунок.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №160/890/25 позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті поточної пенсії ОСОБА_3 та недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року на її особистий банківський рахунок у АТ Акцент-Банк.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_3 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року з урахуванням компенсації втрати частини доходів, на визначений нею банківський рахунок у АТ Акцент-Банк.

Позивач зверталась до відповідача із заявами щодо добровільного виконання рішення суду по справі №160/13097/24.

Відповідач листом від 11.03.2025 №11790-5666/M-01/8-0400/25 повідомив, що головним управлінням заходи щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 № 160/13097/24, в межах покладених зобов?язань.

Як зазначає позивач, 02.04.2025 з даних електронного пенсійного кабінету веб порталу Пенсійного фонду України Позивач дізналась про існування рішення відповідача №046150003422 від 04.10.2024 року про перерахунок пенсії з 07.10.2009 року по теперішній час, з якого вбачається що на виконання рішення суду проведено перерахунок, проте відповідачем не враховано показники заробітної плати, та не розраховано і не враховано середньомісячний заробіток позивача, розмір пенсії з 05.09.2027 по довічно становить твердий розмір – 3992,86 грн., без врахування осучаснення, перерахунків, індексації, відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 та від 20.02.2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" з врахуванням надбавок та доплат та не в розмірі на момент здійсненого обрахунку 02.10.2024 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідача зобов`язано здійснити розрахунок та виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, на визначений нею банківський рахунок. Питання належності виконання судового рішення не може бути вирішено шляхом подання нового позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV(далі - Закон №1058-ІV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цимЗаконом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 1 Закону №1058-IVпередбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цимЗакономпенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1ст. 8 Закону №1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цимЗаконом, досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Як зазначено устатті 1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Положенням частини 2ст. 5 Закону №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

Статтею 24 Закону №1058-IVвизначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Умови призначення та розмір пенсії за віком визначено статтями 26,27 Закону №1058-IV. В свою чергу, статтею 28 Закону №1058-IV врегульовано мінімальний розмір пенсії за віком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно достатті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно достатті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цьогоЗакону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Закономдо дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другоюстатті 42 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначенихЗаконом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям".

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Згідно частини 3статті 42 Закону № 1058-IVз 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2статті 42 цього Закону.

Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Вказаним Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства"було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2статті 42 Закону № 1058-IVта передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Одночасно Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, починаючи з 05.11.2015, норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною 1 цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розділ XV Закону № 1058-ІVдоповнено пунктом 4-3 згідно ізЗаконом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цьогоЗаконудо набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, збільшений на 79 гривень.

Також постановою Кабінету Міністрів України “Питання проведення індексації пенсій” у 2019 році від 20.02.2019 № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Постановою Кабінету Міністрів України “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2ст. 42 Закону № 1058-ІV(далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2ст. 42 Закону № 1058-ІV.

01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році”, згідно п.п. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Також Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році” № 127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Пунктом 1Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другоїстатті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії у розмірі (7405,03*1,0796=7994,47).

Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, з системного аналізу наведених норм суд доходить висновку, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2ст. 42 Закону № 1058-ІV. Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.

Встановлені обставини справи свідчать, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №160/13097/24 позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Україна, 49094 Код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивачки, не встановленого в Законі України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - протиправними та скасовано протокол/призначення пенсії (рішення) №046150003422 від 27.08.2021 року та позначку в особливостях пенсійної справи позивачки не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі , а в графі ознаки роботи - Працює. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розрахунку пенсії позивачки усунутись від опрацювання справи позивачки в режимі макетної обробки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_3 недоотриманої пенсії за період з 07.10.2009 року з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, на визначений нею банківський рахунок.

На виконання вищевказаного судового рішення протокольним рішенням відповідача №046150003422 від 04.10.2024 року було здійснено перерахунок пенсії позивачу з 07.10.2009 року, з якого вбачається, що відповідачем враховано середньомісячний заробіток позивача на момент припинення пенсії – 993,75 грн., розмір пенсії з 05.09.2027 по довічно становить твердий розмір – 3992,86 грн., без врахування осучаснення, перерахунків, індексації, відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 та від 20.02.2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" з врахуванням надбавок та доплат та не в розмірі на момент здійсненого обрахунку 02.10.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положеннями ст. 383 КАС України встановлено особливий порядок розгляду заяв позивача щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Норма ст. 383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються (постанова Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 295/13613/16-а).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, у тому числі у належному порядку.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо, і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

У спірних відносинах є обставини, з якими ст.ст. 382,383 КАС України пов`язують наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

У зв`язку з цим вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.07.2022 у справі №640/23020/19 та у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 400/3416/20.

Судом апеляційної інстанції за допомогою КП «ДСС» встановлено, що позивач скористався своїм правом на подання заяви про встановлення судового контролю в рамках справи 160/13097/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2025 було відмовлено в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду ухвалу суду першої інстанції залишщено без змін. При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено таке: «суму доплати на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 160/13097/24 за період з 07.10.2009 по 31.07.2021 відкориговано та обчислено у розмірі 184275,47 грн. З урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі № 160/890/25 сума доплати у розмірі 184275,47 грн була зарахована на виплатну відомість серпня 2025 року на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок у ПАТ “Акцент-Банк”, дата виплати — 24 число місяця. Станом на 09.10.2025 (дату подання заяви про встановлення судового контролю) від ПАТ “Акцент-Банк” не надходила інформація щодо повернення грошових коштів у розмірі 184475,47 грн, що дає підстави стверджувати про отримання позивачем нарахованої суми доплати за рішенням суду.

Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 160/13097/24 проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою кабінету міністрів України від 21.02.2001 № 159 (з наступними змінами), у підсумку розмір якої становить 3299,33 грн. Сума компенсації у розмірі 3299,33 грн зарахована на виплатну відомість листопада 2025 року на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок у ПАТ “Акцент-Банк”, дата виплати — 24 число місяця.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано доказів щодо не виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 160/13097/24, в той час як докази щодо його виконання надано відповідачем.»

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача №046150003422 від 04.10.2024, визнання недійсним рішення відповідача №046150003422 від 04.10.2024, відповідно до ст. 86 Закону “Про адміністративну процедуру” та зобов?язання відповідача здійснити перерахунок поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії позивача починаючи з 07.10.2009 року відповідно до статей 27, 28 та статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", саме - в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплаченої суми компенсації за майнову шкоду та виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів повязані з незгодою позивача із способом і порядком виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №160/13097/24, тому не можуть бути предметом нової справи, оскільки стосуються виконання вже розглянутої та вирішеної справи.

Відтак, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в наведеній частині.

Щодо позовних вимог про припинення дискримінації відносно позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Однаковий підхід до визначення порядку призначення пенсії, переведення з одного на інший вид пенсії, поновлення раніше призначеної пенсії (в частині переліку необхідних документів, зокрема, щодо посвідчення особи заявника) відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України (частина друга статті 24 Конституції України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14) та КАС України (пункт 7 частини другої статті 2).

Прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії, переведення з одного виду на інший або поновлення раніше призначеної пенсії саме собою не може бути ознакою дискримінації або зловживання дискреційними повноваженнями, водночас таке рішення може бути предметом перевірки під час розгляду справи адміністративним на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме чи прийняте таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що за наслідком розгляду справи жодної дискримінації по відношенню до позивача не встановлено, а позивачем наявності такої дискримінації не доведено.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 717 430,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Матеріали справи не містять таких доказів.

Суд також зазначає, що сума 717 430,00 грн. не є майновою шкодою, оскільки така сума визначена представником позивача, як різниця між розміром пенсії, який визначено органом ПФУ та розміром пенсії, який на думку представника позивача має отримувати позивачка, проте саме до повноважень відповідача віднесено питання визначення розміру пенсії.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплати пенсії позивачки на особистий банківський рахунок позивачки, то вона не підлягає задоволенню, оскільки є похідною.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративого суду від 12.01.2026 в адміністративній справі № 160/10187/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш