Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №340/3368/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №340/3368/26

Суддя: Олефіренко Н.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/3368/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 ( суддя Кармазина Т.М.) в адміністративній справі №340/3368/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача, Департаменту поліції Особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, викладену у листі "Про надання інформації" №5925-2026 від 22.04.2026 р., у звільненні зі служби в поліції за власним бажанням позивача, інспектора взводу №1 батальйону №2 (“Еней”) полку Управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”) Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ОСОБА_1 ;

зобов`язати Департамент поліції Особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” видати наказ про звільнення інспектора взводу №1 батальйону №2 (“Еней”) полку Управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”) Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України “Про Національну поліцію”, згідно поданих рапортів від 06.01.2026 р. та 06.04.2026

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту поліції Особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії. (а.с.98)

07.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. (а.с.100-101)

Представником відповідача подано заяву про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. (а.с.110-113) В обґрунтування заяви посилається на те, що заявлені адвокати до відшкодування суми є завищеними, всі ціни, які вказані у детальному описі робіт не відповідають обставинам справи, вважає, що цінова політика є штучно завищена, не відповідає критерію розумності.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 заяву представника позивача щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 здійснені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції Особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині зменшення розміру судових витрат, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають відшкодовуванню на користь Позивача. Ухвалити нове рішення, постанову, якою стягнути із Відповідача, Департаменту поліції Особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄДРПОУ НОМЕР_1 , знаходиться за адресою: вул.Максименка Федора 21, м.Київ, індекс 04075, на користь Позивача, ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , судові витрати по даній адміністративній справі, а саме витрати, пов`язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривен. Стягнути із Відповідача на користь Позивача судові витрати по справі під час апеляційного провадження у відповідності до ст.ст.132-143 КАС України (докази понесених судових витрат Позивача буде надано по закінченню апеляційного розгляду справи).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на заперечення сторони відповідача, які надані до суду першої інстанції 11.08.2026 представник відповідача взагалі не просить про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Після наведення великого переліку статей з Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Кодексу адміністративного судочинства України, Комітету Міністрів Ради Європи (хоча Україна не є членом Європейського Союзу), практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про відсутність чіткого правового регулювання розподілу судових витрат у випадку закриття провадження

на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України, а тому просить суд повністю відмовити у задоволенні заяви сторони позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Тим самим клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, як і обґрунтування такого клопотання, взагалі відсутні.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин шостої-восьмої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина десята статті 139 КАС України).

Окрім цього, статтею 238 КАС України регламентовано підстави закриття судом провадження у справі, зокрема:

якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (пункт 2);

щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення (пункт 8).

Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є оскарження відмови Департаменту поліції Особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” у звільненні зі служби в поліції за власним бажанням.

Представником відповідача подано заяву про закриття провадження у справі, мотивована тим, що 14.07.2026 року Департаментом поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” винесено наказ №590 о/с “По особовому складу”, відповідно до якого, капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) із 14 липня 2026 року. Отже, вважає, що є підстави для закриття провадження у справі.

Отже, надані відповідачем докази, а саме витяг із наказу Департаменту поліції Особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (по особовому складу) від 14.07.2026 №590 о/с з 14 липня 2026 року позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (а.с.93). З вказаним наказом позивача ознайомлено 14.07.2026 про що свідчить його особистий підпис.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту поліції Особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії. (а.с.98)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 заяву представника позивача щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 здійснені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції Особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.

Апеляційний суд не погоджується із указаними висновками суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Так, витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до частини другої статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами.

Однак, зі змісту цієї норми КАС України не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Стаття 140 КАС України також не застосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви про відмову від позову в означеній частині позовних вимог.

Водночас, частина восьма статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, колегія суддів керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.

Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе і необхідне на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №260/3162/22, від 05.03.2025 у справі № 160/17422/23, від 08.08.2025 у справі № 751/9810/23.

Отже, з урахуванням викладеного та на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати слід залишити за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме: положення частини другої статті 134, частини восьмої статті 139 КАС України та пункту 5 частини п`ятої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню.

У статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департамента поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” про судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 в адміністративній справі №340/3368/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua