Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №160/17404/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/17404/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 ( суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/17404/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення розрахунку, нарахування і виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у сумі 144 591,16 грн. за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 та доплати до пенсії у сумі 56 000,00 грн. за період з 01.07.2021 по 31.10.2023;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) розрахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у сумі 144 591,16 грн. за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 та доплати до пенсії у сумі 56 000,00 грн. за період з 01.07.2021 по 31.10.2023 у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №160/15937/21, яке набрало законної сили, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок його пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області” №33/24/С-1049 від 11.06.2021 про розмір грошового забезпечення з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум. На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії, однак сума доплати, що утворилася внаслідок такого перерахунку за період з 01.12.2019 по січень 2022 року включно, у розмірі 144 591,16 грн., була виплачена не в повному обсязі та залишається заборгованістю. Крім того, позивач посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №160/11177/23, яким відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” починаючи з 01.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. Позивач вказує, що на виконання цього рішення відповідачем було здійснено перерахунок, однак заборгованість з виплати доплати до пенсії за період з 01.07.2021 по жовтень 2023 року включно у сумі 56 000,00 грн. також не була виплачена своєчасно. Зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних йому пенсійних виплат. Листом від 07.05.2026 №55434-36371/Є-01/8-0400/26 відповідач надав розрахунки заборгованості, однак відмовив у проведенні нарахування та виплати компенсації, посилаючись на те, що попередніми судовими рішеннями не було зобов`язано орган Пенсійного фонду України здійснити таке нарахування. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки, на його думку, право на компенсацію втрати частини доходів виникає безпосередньо на підставі Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” у разі несвоєчасної виплати нарахованих пенсійних сум, незалежно від того, чи виникла заборгованість на підставі рішення суду. Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів за період несвоєчасної виплати пенсії та доплати до пенсії, а також зобов`язати відповідача здійснити відповідний розрахунок, нарахування та виплату такої компенсації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року у справі №160/15937/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Вказаним рішенням суду визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивача на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області” №33/24/С-1049 від 11.06.2021 року про розмір грошового забезпечення.

Також зазначеним судовим рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року із врахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до статей 43, 51, 63 Закону України №2262-ХІІ та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року у справі №160/15937/21 набрало законної сили 04.11.2021 року.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, у результаті чого виникла доплата за період з 01.12.2019 року по січень 2022 року включно у розмірі 144 591,16 грн.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року у справі №160/11177/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено.

Зазначеним рішенням суду визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.

Вказаним рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.07.2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року у справі №160/11177/23 набрало законної сили 18.09.2023 року.

На виконання зазначеного рішення відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії позивача, унаслідок чого утворилася заборгованість з виплати щомісячної доплати до пенсії за період з 01.07.2021 року по жовтень 2023 року включно у розмірі 56 000,00 грн.

Також судом встановлено, що 07.04.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявами щодо повідомлення про виконання в повному обсязі судових рішень у справах №160/15937/21 та №160/11177/23, а також щодо здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних йому пенсійних сум.

Листом від 07.05.2026 року №55434-36371/Є-01/8-0400/26 відповідач надав позивачу інформацію про проведені розрахунки сум доплат за судовими рішеннями та повідомив про здійснення часткових виплат у межах бюджетних асигнувань, зазначивши, що залишок доплати за рішенням суду від 04.10.2021 року у справі №160/15937/21 становить 143 725,11 грн.

Водночас відповідач відмовив у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, посилаючись на відсутність відповідного зобов`язання у рішеннях суду у справах №160/15937/21 та №160/11177/23.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту наведених норм слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно з пунктами 5, 7 Порядку № 159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постанові від 29.04.2020 року (справа № 420/2093/16-а).

Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

За наведених обставин, відповідач у зв`язку із порушенням встановлених строків виплати пенсії, право позивача на яку встановлено судовим рішенням в іншій справі, повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом № 2050-ІІІ та Порядком №159.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Слід також зауважити, що у постанові від 11.07.2017 року у справі №2а-1102/09/2670 Верховний Суд України виклав правову позицію щодо застосування Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати» саме у контексті втрати позивачем заробітку у зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення про поновлення його на роботі. Так, у цій постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Від вказаного висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала, а отже він є застосовним до спірних правовідносин у цій справі.

Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. ВСУ зауважив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 814/1428/18 відзначено, що: «несвоєчасне нарахування сум пенсії, яке відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії Пенсійним фондом України, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, породжує право позивача на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати».

Відтак, оскільки кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зазначений висновок також узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.05.2019 року у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 року у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 року у справі № 420/7633/20, від 21.08.2023 року у справі № 460/6767/20.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 в адміністративній справі №160/17404/26 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення розрахунку, нарахування і виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 та доплати до пенсії у сумі за період з 01.07.2021 по 31.10.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 та за період з 01.07.2021 по 31.10.2023 у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 3 330 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 жовтня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова