Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/12145/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/12145/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 р. (суддя Букіна Л.С) по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Самарівської міської ради, Самарівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

07.05.2026 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Самарівської міської ради, Самарівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, де просив:

-визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Самарівської міської ради щодо не прийняття заходів до усунення порушень шляхом надання обов`язкових приписів до знесення ( перенесення) торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , та торгівельного павільйону б/н реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2294709512119 в місті Самар (колишнього Новомосковську) Дніпропетровської області, збудованих без врахування існуючих мереж водопроводу та каналізації;

-зобов`язати Виконавчий комітет Самарівської міської ради, Самарівську міську раду усунути порушення шляхом надання обов`язкових приписів до знесення (перенесення) торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , та торгівельного павільйону б/н із реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2294709512119 в місті Самар (колишньому Новомосковську) Дніпропетровської області з території розміщення існуючих мереж водопроводу та каналізації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що встановлення відсутності матеріальної правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 р. та прийняти нову постанову, де задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були з`ясовані всі обставини справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що «Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

…Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань».

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) N 19-рп/2011 від виначено, що « 4.1. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України) . Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист».

Відповідно даного рішення встановлено, що «« 1. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) № 18-рп/2004, 01.12.2004 визначено, що «поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Згідно статті 2 КАС Україн встановлено, що « 1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що « 1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: …4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії».

Кріс того, судом встановлено, що позивач, є мешканцем міста Самар Дніпропетровської області.

В лютому 2026 р. позивач, як мешканець міста Самар Дніпропетровської області, зацікавлений у забезпеченні належного стану, якості та справності інженерного обладнання міста, систем водопостачання та водовідведення, належного здійснення контролю за будівництвом на земельних ділянках комунаьної власності із дотриманням вимог законодавства у сфері містобудування та земельного законодавства, звернувся до ТОВ «Комсіті» щодо проведення аудиту визначальних (основних) систем центрального водопостачання та центрального водовідведення, зокрема, в межах «Самарівського бульвару» та просив повідомити, ким допущено порушення та яким чином планується його усунення.

Крім того, в даному звернення позивач зазначив, що в центрі міста Самар в районі вулиці Гідності(Сучкова), в межах міста відпочинку мешканців міста «Самарівський бульвар» розміщені МАФи, що візуально розміщені прямо над системами водопостачання та водовідведення, а саме, люки із доступом до мереж знаходяться практично під фундаментом, що становить грубе порушення вимог щодо регулювання містобудівної діяльності та правил будування, а вищезазначені МАФи чи торгівельні павільйони розміщені з грубим порушенням вимог державних будівельних норм та правил, оскільки встановлені на території прокладання інженерних мереж, в т.ч. каналізації та водопостачання, що перешкоджає нормальній експлуатації таких мереж (своєчасному ремонту в разі пошкодження та порушує права позивача, який є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення.

ТОВ «Комсіті» розглянуло звернення позивача та повідомило, що на території по вул. Гідності у м. Самар ;

розміщені торгівельні павільйони, в т.ч. №№ 15-А,15-Б, 15-Г, 15-Д, 17-В,17-Г,19-А,19-Б,21-А, що перебувають у приватній власності та за результатами обстежень встановлено, що дані павільйони збудовані в межах санітарних зон інженерних мереж та їі розташування, що свідчить про порушення державних будіведьних норм та правил, але в ТОВ «Комсіті» відсутні повноваження на примусове перенесення обєктів, право власності на які зареєстровано, в зв`язку з чим запропоновано звернутися за вирішенням даного питання до органів місцевого самоврядування чи суду.

Отримавши зазначену інформацію позивач звернувся до голови Самарівської міської ради та виконавчого комітету Самарівської міської ради з вимогою негайного усунення допущених порушень, а саме, надати власникам торгівельних павільйонів приписи до знесення (перенесення) незаконно збудованих торгівельних павільйонів №№ 17-В, 17-Г, 19-А, 19-Б та торгівельного павільону б/н з реєстраційним номером 2294709512119, але жодних заходів вчинено не було, що свідчить про протиправну бездіяльність субєктів владних повноважень.

Відповідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.01.2024 р. по справі № 380/8447/21 встановлено, що « 50. … здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території, Плану зонування території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; МУО, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій».

А згідно постанови Верховного Суду по справі № 187/687/16-а « 82. У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення».

Статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що «до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

- - підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації;

- встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;

- координація на відповідній території діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів;

9) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;

-проведення громадського обговорення містобудівної документації;

- надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу;

- вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування;

- здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, діяльність яких пов`язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків…».

Згідно положення СНиП 2.94.01-85, СНиП 3.05.01-85,(в частині, що стосується водопроводу та каналізації, чинними до введення в дію ДБН В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина 1.Проектування. Частина 11. Будівництво, нормами ДБН.В.2.5-64:2012, ДБНБ.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, не допускається проектування та будівництво об`єктів безпосередньо над існуючими мережами водопроводу та каналізації, щоб забезпечити доступ для ремонту та запобігти аваріям будівництва об`єктів поблизу комунікацій потребує отримання технічних умов від оператора мереж водопостачання та водовідведення.

За правилами ДБН 2.2-12:2019 Планування та забудова територій в додатку « 1 визначені відстані від об`єкетів до найближчих підземних інженерних мереж, в т.ч. щодо інженерних мереж водопроводу та напірної каналізації – 5 м до фундаментів будівель, від самополивної каналізації (побутової та дощової) – 3 . до фундаменту будівель.

Крім того судом встановлено, що Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою, передбачено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;централізоване водовідведення – господарська дільність із відведення та очищення комунальних та іншх стічнихь вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд,колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

.Згідно статті 2 Закону України « Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що «Дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел, систем питного водопостачання, а також споживачів питної води».

Статтею 33 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що «Санітарній охороні у сфері питної води та питного водопостачання підлягають джерела та об`єкти централізованого питного водопостачання незалежно від їх типу, форми власності та підпорядкування з метою охорони та збереження природних властивостей води у місцях її забору, запобігання забрудненню, засміченню та передчасному виснаженню водних об`єктів, а також забезпечення безпеки виробництва, постачання і споживання питної води».

А відповідно статті 36 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що «У межах зони санітарної охорони джерел питної води та об`єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяльність обмежується.

Забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.

Однак, судом встановлено, що при проектуванні та будівництві вищезазначених торгівельних павільйонів не були враховані вимоги про відстань до зон мереж водопостачання та водовідведення, в звязку з чим необхідно провести дослідження і перевірки питань дотримання вимог охронних санітарних зон.

Відповідно постанови Верховного Суду від 18.12.2019 р. по справі № 203/4180/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що «Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей або не мати такого приміщення.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року № 507, міститься визначення терміну "будівля", їх перелік та класифікація, однак тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення».

Судом встановлено, що рішенням Самарівської міської ради № 888 від 28.02.2019 р. «Про створення та затвердження складу комісії по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель» затверджений порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель територіальної громади з метою запобігання порушенням земельного законодавства на території міста Самар, своєчасного їх виявлення та усунення, спрямоване на забезпечення раціонального використання земель комунальної власності.

Згідно даного порядку рада зобов`язана забезпечувати реалізацію повноважень у сфері охорони та раціонального використання земель, забезпечувати додержання земельного законодавства та запобігання його порушенню.

Також встановлено, що передумовою прийняття рішень щодо вручення вимог, суб`єкт владних повноважень повинен провести обстеження земельної ділянки та скласти акт обстеження, де зазначити обставини, що є істотними для вирішення даної справи.

Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідачі, всупереч прийнятому порядку не провели необхідні обстеження, що є відповідним порушенням.

Як вбачається з позову позивач проживає у багатоквартирному житловому будинку, що є сусіднім до вищезазначених торгівельних павільйонів та їх розміщення впливає на права позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 р. – скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача в розмірі 2 995,30 грн (998,50 грн судовий збір за подачу позову + 1996,80 грн судовий збір за подачу апеляційної скарги) суд вважає за необхідне покласти на відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст, 315,317,321,322,325 КАС України, суд:

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 р. – скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Самарівської міської ради щодо не прийняття заходів до усунення порушень шляхом надання обов`язкових приписів до знесення ( перенесення) торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , та торгівельного павільйону б/н реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2294709512119 в місті Самар (колишнього Новомосковську) Дніпропетровської області, збудованих без врахування існуючих мереж водопроводу та каналізації.

Зобов`язати Виконавчий комітет Самарівської міської ради, Самарівську міську раду усунути порушення шляхом надання обов`язкових приписів до знесення (перенесення) торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , та торгівельного павільйону б/н із реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2294709512119 в місті Самар (колишньому Новомосковську) Дніпропетровської області з території розміщення існуючих мереж водопроводу та каналізації.

Судові витрати в розмірі 2 995, 30 грн стягнути з Виконавчого комітету Самарівської міської ради, Самарівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова